«Вміння вишивати у нашій родині передається через покоління», – майстриня з Луцька

20 вересня у Луцьку в Бібліотеці-філії №10 відбулася творча зустріч з майстринею декоративно-прикладного мистецтва Валентиною Батіною «Я світ прикрашу вишиванкою».

Майстриня провела для діток четвертого класу «Луцького навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №7 - природничий ліцей» майстер-клас із виготовлення закладок для книжок із фетру.

Валентина Батіна за освітою – учитель початкових класів. З 2006 року вона керує гуртком «Сучасна вишивка хрестиком» у Палаці учнівської молоді. Рукодільниця зізнається, що вишивання для неї – спосіб відпочинку. Адже улюблена робота дозволяє повністю абстрагуватися від проблем. У творчому доробку майстрині – чоловічі й жіночі сорочки, сукні, рушники, картини та ікони.За словами Валентини Батіної, любов до голки й полотна їй передала бабуся.

«Моя бабуся Надія жила у селі Конопелька Ківерцівського району, – розповідає жінка. – Вона вміла в’язати гачком та спицями. Часто вишивала, а ще шила одяг. Всі жінки у селі зверталися до неї, щоб пошила їм фартушок чи камізельку. Скільки себе пам’ятаю, то теж завжди любила вишивати. Перші хрестики поклала на полотно ще у школі. А от моя мама ніколи не вишивала і не любила цю справу. Усе, що вмію, мене навчила бабуся. Це передається нам через покоління, бо моя донька теж не дуже любить вишивати. Тому чекатиму на внучку, щоб передати їй свої вміння».

Майстриня навчає діток вишивати хрестиком та бісером. Учні працюють технікою занизування та виколювання. Роблять шпильки, брошки та резинки для волосся. Виготовляють сувеніри та подарунки, вітальні листівки до свят, підставки та мішечки для дрібниць.

«Завжди розповідаю діткам, що дуже добре вміти шити та вишивати, – каже вона. – Бо це дуже практично. Адже будь-яку дірку вони зможуть зашити самі, а не чекати, коли це зробить мама».

Майстриня каже: вишивання – чудова можливість відірвати дітей від комп’ютерів та планшетів.

«Хочу, аби дівчатка усвідомили, як важливо для них займатися рукоділлям. Адже це наша українська традиція. Колись українських дівчаток з п’ятирічного віку привчали складати собі скриню із приданим», – розповідає вона.

Використовує майстриня у роботі різноманітні матеріали. Нитки й полотно купує у магазинах, або ж замовляє через інтернет. Уже випробувала товари різних виробників, але зупинилася на перевірених. Нитки купує імпортні, вони не линяють і не кошлатяться.

Майстриня каже: головне у цій справі – вишивати акуратно, без вузликів, хрестики класти в один бік і робити плавний перехід кольорів та відтінків.

За словами жінки, вишивати легко лише на перший погляд. Насправді ж це нелегкий труд. Бо треба добряче посидіти та подумати над орнаментом, перш ніж його вишити.Жінка зізнається: працює на результат і отримує від цього насолоду. Вона зробила уже понад 30 вишиванок. Рушників, каже Валентина, не так багато, як вишиванок, але до десятка назбирається.

«Тож після мене залишиться гарна згадка. Бо вишиванка, то така річ, яка зберігається у сім’ї не одне покоління», – каже Валентина.

Жінка поставила собі за мету одягнути у вишиванки усю родину. Уже вишила донечці вишиванку на день народження та батькові на ювілей. Для кожної людини вона підбирає узор та техніку виконання індивідуально.

Більшість своїх виробів Валентина роздаровує. Вона каже, що дарує роботи лише особливим людям, тим, які можуть оцінити працю майстрині. Наприклад, своїм племінницям жінка вишила бісером ікони на вінчання.

«Вишивка займає чимало часу. Я вкладаю у ці роботи частинку своєї душі, – зізнається вона. – Деяким людям дарую вишиті роботи щороку – така уже склалася традиція. Мені добре, коли люди щасливі і радіють моїм подарункам. Це ж не просто робота, а ще й хобі, яке приносить мені неабияке задоволення».

Лілія Бондар

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---