Волинянка відзначила 110-й день народження. РЕПОРТАЖ
Найстаршій жительці Волині – Єфросинії Маркіянівні Павлюк - виповнилося 110 років.
Її вік підтверджують документи - свідоцтво про народження і паспорт, у яких чітко значиться дата 8 січня 1904 рік. Про це повідомляє «Голос України».
Єфросинія Маркіянівна шкодує, що не може вийти на вулицю: з третього поверху зійти важко. Від допомоги відмовляється, звикла бути самостійною. Ще до 100 років охоче допомагала по господарству: і корівку любила пасти, і дрова порубати, хоч як не намагалися рідні відмовити. Щодо ж секретів довголіття, про які зазвичай запитують довгожителів, то Єфросинія Маркіянівна вважає, що їх немає! Кожен проживе стільки, скільки відміряно Богом, і ні року більше. Головне, нікому не робити зла і бути в злагоді з собою та всіма людьми.
Нині Єфросинія Маркіянівна мешкає зі сім'єю двоюрідної онуки Надії Засєкіної у селищі Рокині.
20 років Єфросинія Маркіянівна вже тут. До того проживала у рідному селі Копилля Маневицького району, де народилася і зростала, де пізнала радість і смуток, бо життя мережилося червоними і чорними нитками... Багато років мешкала в одній хатині зі своєю старшою на шість років сестрою Палажкою, а як та у 96-літньому віці померла - залишилась у свої 90 самотньою.
Ось тоді Іван з Надією, які приїжджали в Копилля до батьків, і прийняли рішення забрати бабуню до себе. «Бабуся наша дуже добра, ніколи не гнівалася, ще й донині дає собі сама раду. Вранці прибирається, вмивається, бо любить чистоту і порядок. А тоді снідає, обов'язково має бути перша гаряча страва, і щоб свіжою була, відразу впізнає на смак, коли вчорашня», - посміхається пані Надія.
«Доглядають мене, як малу дитину. Живу у чистоті, маємо хліб і до хліба, пенсію набавили. Чого зараз хотіти? Лише здоров'я, миру і спокою на землі», - розмірковує чепурненька та лагідна бабуся.
І враз спогади переносять її у події столітньої давності - і так чітко та ясно, що диву дивуєшся. Слово за словом, і ми почули від Єфросинії Маркіянівни чимало історій з її довгого життя - про рідне село, родину, коханого чоловіка Якова, з яким побралися 1930 року.
«Ох і гарне весілля було у нас! Грали музики: і в нас на подвір'ї, і в нього. Батьки Якова багаті були, ми також не бідували. Бог послав нам сина Василька, ростили його, працювали... Війна стільки горя принесла. Пішов на фронт мій Яків, і більше ми його не бачили. Виглядала його, все чекала, що ось-ось прийде, але не дочекалася, лише отримала страшне повідомлення - "зник безвісти". Не знаю, де й могилка його».
На собі відчула жінка важкі післявоєнні роки, а найбільшим горем була втрата єдиного сина. Він трагічно загинув у 24 роки, а в матері за одну мить чорне волосся покрила сивина. Зібрала вона у кулак всі свої сили, щоб жити далі з Богом у серці. Нелегка праця була у всьому розрадою. Чого тільки не робила на своєму довгому віку: і хату будувала, і сіяла, і орала, і міцні колодки рубала. «Праця здоров'ю не шкодить, а найбільше заважає злість - коли людина лиха бажає іншій!" - вважає старенька.
Пані Єфросинія запевняє, що ніколи не хворіла - не було коли. «Щоправда, один раз таки настраждалася, коли нога заболіла. Завдяки внучці та лікарям з обласної лікарні ногу вдалося врятувати», - пригадує Єфросинія Маркіянівна.
У родині Єфросинії Маркіянівни тісний зв'язок чотирьох поколінь, який ґрунтується на любові і доброті. Можливо, любов і злагода в сім’ї – один з секретів довголіття?
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Її вік підтверджують документи - свідоцтво про народження і паспорт, у яких чітко значиться дата 8 січня 1904 рік. Про це повідомляє «Голос України».
Єфросинія Маркіянівна шкодує, що не може вийти на вулицю: з третього поверху зійти важко. Від допомоги відмовляється, звикла бути самостійною. Ще до 100 років охоче допомагала по господарству: і корівку любила пасти, і дрова порубати, хоч як не намагалися рідні відмовити. Щодо ж секретів довголіття, про які зазвичай запитують довгожителів, то Єфросинія Маркіянівна вважає, що їх немає! Кожен проживе стільки, скільки відміряно Богом, і ні року більше. Головне, нікому не робити зла і бути в злагоді з собою та всіма людьми.
Нині Єфросинія Маркіянівна мешкає зі сім'єю двоюрідної онуки Надії Засєкіної у селищі Рокині.
20 років Єфросинія Маркіянівна вже тут. До того проживала у рідному селі Копилля Маневицького району, де народилася і зростала, де пізнала радість і смуток, бо життя мережилося червоними і чорними нитками... Багато років мешкала в одній хатині зі своєю старшою на шість років сестрою Палажкою, а як та у 96-літньому віці померла - залишилась у свої 90 самотньою.
Ось тоді Іван з Надією, які приїжджали в Копилля до батьків, і прийняли рішення забрати бабуню до себе. «Бабуся наша дуже добра, ніколи не гнівалася, ще й донині дає собі сама раду. Вранці прибирається, вмивається, бо любить чистоту і порядок. А тоді снідає, обов'язково має бути перша гаряча страва, і щоб свіжою була, відразу впізнає на смак, коли вчорашня», - посміхається пані Надія.
«Доглядають мене, як малу дитину. Живу у чистоті, маємо хліб і до хліба, пенсію набавили. Чого зараз хотіти? Лише здоров'я, миру і спокою на землі», - розмірковує чепурненька та лагідна бабуся.
І враз спогади переносять її у події столітньої давності - і так чітко та ясно, що диву дивуєшся. Слово за словом, і ми почули від Єфросинії Маркіянівни чимало історій з її довгого життя - про рідне село, родину, коханого чоловіка Якова, з яким побралися 1930 року.
«Ох і гарне весілля було у нас! Грали музики: і в нас на подвір'ї, і в нього. Батьки Якова багаті були, ми також не бідували. Бог послав нам сина Василька, ростили його, працювали... Війна стільки горя принесла. Пішов на фронт мій Яків, і більше ми його не бачили. Виглядала його, все чекала, що ось-ось прийде, але не дочекалася, лише отримала страшне повідомлення - "зник безвісти". Не знаю, де й могилка його».
На собі відчула жінка важкі післявоєнні роки, а найбільшим горем була втрата єдиного сина. Він трагічно загинув у 24 роки, а в матері за одну мить чорне волосся покрила сивина. Зібрала вона у кулак всі свої сили, щоб жити далі з Богом у серці. Нелегка праця була у всьому розрадою. Чого тільки не робила на своєму довгому віку: і хату будувала, і сіяла, і орала, і міцні колодки рубала. «Праця здоров'ю не шкодить, а найбільше заважає злість - коли людина лиха бажає іншій!" - вважає старенька.
Пані Єфросинія запевняє, що ніколи не хворіла - не було коли. «Щоправда, один раз таки настраждалася, коли нога заболіла. Завдяки внучці та лікарям з обласної лікарні ногу вдалося врятувати», - пригадує Єфросинія Маркіянівна.
У родині Єфросинії Маркіянівни тісний зв'язок чотирьох поколінь, який ґрунтується на любові і доброті. Можливо, любов і злагода в сім’ї – один з секретів довголіття?
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.