USD 39.00 39.40
  • USD 39.00 39.40
  • EUR 39.20 39.40
  • PLN 9.71 9.93

Волинянин розповів як став героєм Євромайдану в Києві

1 Січня 2014 15:03
«Не можна стояти осторонь, коли землякам загрожує небезпека», – так вважає дзвонар Михайлівського собору Іван Сидор (на фото), який, б’ючи у дзвони, сповіщав про другу атаку «беркутівців» на табір протестувальників.
Тривожний дзвін не вщухав усю ніч. До боротьби людей будив 24-річний волинянин Іван Сидор, який нині навчається в Богословській академії у Києві, - повідомляє Волинь-нова.
— Прокинувся о першій годині ночі, бо раз за разом дзвонив мобільний, – згадує молодий чоловік тодішні події. – Телефонували переважно жінки (мій номер є на сайті монастиря) і крізь сльози просили повідомити, що на Майдан напав «Беркут». За годину отримав близько 70 дзвінків і повідомлень із України, Америки, Португалії, Італії, Швейцарії та Польщі. Вирішив не стояти осторонь. Узяв благословення в намісника монастиря єпископа Агапіта і піднявся на дзвіницю.
Хлопцеві допомагав товариш по кімнаті в гуртожитку Андрій, а згодом прийшли інші семінаристи. Церковні дзвони звучали до 5–ої ранку.
— Важко довше, ніж 10-15 хвилин, бити кулаками по дерев’яних клавішах, – каже Іван. – А тут – 3 години безперервно. Біль відчувався і через рукавиці. Було дивно дзвонити вночі, як зазвичай робимо тільки на Великдень.
Хлопець зізнається, що не знав, яким звучанням сповіщати про небезпеку. Адже востаннє тривожний сигнал набату лунав у соборі ще в 1240 році, коли під Києвом стояла татаро–монгольська орда. Тому все робили, як перед звичайною службою, але більше били у великі дзвони – їх далі чути.
— Написав дружині Яні есемеску: «Дзвоню так, як не дзвонили вже 10 століть», – усміхається Іван.
Хлопець каже, у той момент не думав про те, що комусь допомагає. Тим паче, не сподівався на таку бурхливу реакцію людей. Адже й досі отримує дзвінки й листи подяки від незнайомців. Приємних звісток навіть більше, ніж було прохань ударити на сполох тієї ночі.
Молодого чоловіка тепер називають героєм Євромайдану, але він на це лише скромно усміхається.
— Не вважаю себе таким, – каже. – Учинив так, як і належало. Не можна стояти осторонь, коли йдеться про безпеку тисяч людей. А героєм радше є український народ і наші монастирські браття. Адже коли 1 грудня студенти втікали з Майдану, церква відчинила їм двері. Зараз наші монахи щодня на службі читають молитви за Україну. Звичайно, ми не втручаємося в політику, але й не стоїмо осторонь, коли б’ють людей.
Разом із друзями Іван регулярно приходить на головну площу країни.
— Відчуваю єдність, яка панує на Майдані, – ділиться враженнями. – Побачив там багато дружніх і ввічливих людей. Хочеться, щоб таке тепле ставлення один до одного збереглося і після Євромайдану.
Хлопець усе життя мріяв стати священиком. Із трьох років Іван прислуговував у Свято–Троїцькому соборі в Одесі, де батько Андрій Сидор – нині декан Горохівського благочиння – отримав парафію після закінчення Одеської духовної семінарії.
— Завжди був при церкві, – пояснює хлопець. – Коли настав час вибирати професію, навіть не сумнівався, що присвячу себе служінню Богу. Хоча деякі шкільні друзі іноді казали: за тебе тато вирішив. Було трохи образливо, бо мав щире бажання. І ніколи не шкодував про обраний шлях.
Минулої неділі Іван пережив важливу подію — висвячення в диякони, яке провів Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у столичному Володимирському соборі.
— Як навчав святий богослов Іоан Золотоуст, найлегше – бути поганим священиком, а найскладніше – хорошим, – розмірковує майбутній служитель. – У справжнього духовного наставника немає ворогів – для нього всі люди рівні, як були для Ісуса Христа. Священик – не професія, а покликання, що вимагає жертовності. У всьому бачу промисел Божий – і тієї ночі теж звершилося маленьке чудо.

ДОВІДКА:
Крім релігійної освіти, Іван Сидор здобуває фах історика в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Працює адміністратором сайту Києво-Михайлівського монастиря і секретарем-референтом Київського єпархіального управління.
Захоплюється нумізматикою, зібрана колекція монет нараховує близько 600 найменувань.
Дружина Яна працює вчителькою іноземних мов у Горохові. Зустрічаються зі школи, восени повінчалися.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 1
Роман Показати IP 1 Січня 2014 23:18
Нехай Бог завжди буде у всіх його діях і надалі

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus