Волинське коріння видатного поляка Болеслава Пруса
Польський письменник Болеслав Прус був за походженням волинянином. Про це пише Monitor Wołyński.
Цьогорічним випускникам польських шкіл на іспиті з польської мови та літератури довелося проаналізувати повість-легенду «Лялька», яка викликає сильні емоції у різних поколінь учнів. Одні нарікають на анахронізм та розлогі описи, інші захоплюються майстерністю автора. Безсумнівним залишається те, що, написавши «Ляльку», Олександр Гловацький, відомий під псевдонімом Болеслав Прус, «збудував» собі пам’ятник.
При нагоді випускної метушні навколо постаті письменника, варто пригадати, що за походженням він був волинянином. Мало кому відомий цей факт, оскільки підручники та літературні словники як місце його народження вказують Грубешів. Прус, звичайно, асоціюється також з іншими населеними пунктами, які описував у своїх творах, – Любліном, Кельцями, Варшавою, Наленчовом, але не обов’язково з Волинню. Проте уважний мандрівник, рухаючись популярною міжнародною трасою сполученням «Ковель–Дорогуськ», у районі повороту на Любомль помітить дороговказ, який показує шлях до «Дуба Пруса». У сусідньому Машові колись знаходився маєток, який належав батькам письменника – Антонію та Аполонії Гловацьким. Ймовірно, до пізньої старості тут проживала також бабуся письменника – Маріанна Гловацька.
Справу щодо можливого волинського походження Болеслава Пруса вирішила з’ясувати редакція часопису «Волинська земля». У шостому номері журналу, який вийшов у червні 1939 року, є багато інформації на цю тему.
Збігнев Ревський на сторінках «Волинської землі» описує свою мандрівку до Машова й зустріч з Емілією Вербівною, місцевою вчителькою, яка виявилася «місцевим опікуном пам’яті про Олександра Гловацького». Ревському вдається з’ясувати місце, на якому до 1910 року знаходився двір Гловацьких і яке жителі села називали Гловатчиною. На цьому місці він уже нічого не застав, окрім двох старих груш та трьох могутніх дубів. Зі слів вчительки, двір зруйнувався після того, як «панич» виїхав до Варшави, здаючи маєток в оренду.
«Волинська земля» надрукувала також текст самої Емілії Вербівної, яка, використовуючи розповіді найстарших мешканців села, а також підручник з історії літератури авторства Круля та Нітовського, доводить, що письменник справді народився в Машові. Про бажання ширше пропагувати інформацію про волинське походження Пруса свідчить закінчення статті, в якому авторка зауважує: «Тихе село Машів Любомльського повіту на Волині повинне стати в одному ряді пам’ятних і дорогих місць не лише для волинян, але й для всієї Польщі, чимось на зразок Желязової Волі, Заосся чи Зулова».
На початку ХХ століття Болеслав Прус приїхав на Волинь у справах. Унаслідок поїздки з’явився есей «Волинські нотатки», надрукований у 1910 році на сторінках «Ілюстрованого тижневика». Текст містить не лише описи відвіданих населених пунктів (Ковель і Луцьк), але й аналіз суспільних відносин і стану економіки регіону.
Пропонуємо декілька цікавих спостережень про Волинь авторства Болесава Пруса:
Про національності: Волинь, де поряд із переважною більшістю малорусинів проживають євреї, поляки, німці, чехи і жменька великоросіян, нагадує пляшку, до якої хтось налив ртуті, води та олії. Коли рідини спокійно знаходяться біля себе, вони не поєднуються. Натомість, якщо хтось стрясне пляшку, то спричинить хаос, проте ніколи не створить єдиної рідини: олія не стане водою, а вода – ртуттю.
Про поляків на Волині: У Луцьку проживають понад 1200 поляків, у повіті – майже 24 тисячі; отже, їх замало, щоб околиці можна було називати польськими, проте їх стільки, що могли б жити зручно, удосконалюватися і здобувати повагу в інших (…), польська робота в Луцьку не виглядає найкраще. Торгівлею займаються євреї, кустарними промислами – також євреї, а поляки, якщо й відзначаються, то хіба у виробництві їжі (випічка, ковбаси) (…). У сільському господарстві також не поляки найкращі працівники, а німці та чехи.
Про Луцьк: План Луцька, якщо мене не підводить уява, нагадує листок із довгим та погнутим хвостиком. Хвостик утворює вулиця, що поєднує залізничний вокзал із містом, а функцію листка виконує Старе місто, збудоване на пагорбі й оточене річкою Стир. Старе місто, де височіють католицький костел, урядова школа, пошта, залишки замку, в’язниця і група двориків, має не найгіршу бруківку, тротуари, здається, бетонні, та видається доволі чистим. Свіжого повітря тут не повинно бракувати, з огляду на велику кількість садів, переважно фруктових. Такий провінційний вигляд не заважає Луцькові мати електричне освітлення, хоча не знаю, чи газове не було б кориснішим.
Безкінечно довгою вулицею ми їхали до найстарішої частини Луцька. Минули міст, згодом трохи під гірку між двома рядами магазинів, потім повернули і несподівано я побачив незвичний краєвид. Праворуч – величезний білий костел, біля нього – велика площа; ліворуч, десь вглибині, – висока червона башта і мури замку, в якому колись Вітольд приймав Ягайла, імператора Сигізмунда, великого московського князя та датського короля. І, врешті, між замком та площею – громада гарних двоповерхових будинків із садами. Словом, на невеликому просторі – драма, ідилія та молитва.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Цьогорічним випускникам польських шкіл на іспиті з польської мови та літератури довелося проаналізувати повість-легенду «Лялька», яка викликає сильні емоції у різних поколінь учнів. Одні нарікають на анахронізм та розлогі описи, інші захоплюються майстерністю автора. Безсумнівним залишається те, що, написавши «Ляльку», Олександр Гловацький, відомий під псевдонімом Болеслав Прус, «збудував» собі пам’ятник.
При нагоді випускної метушні навколо постаті письменника, варто пригадати, що за походженням він був волинянином. Мало кому відомий цей факт, оскільки підручники та літературні словники як місце його народження вказують Грубешів. Прус, звичайно, асоціюється також з іншими населеними пунктами, які описував у своїх творах, – Любліном, Кельцями, Варшавою, Наленчовом, але не обов’язково з Волинню. Проте уважний мандрівник, рухаючись популярною міжнародною трасою сполученням «Ковель–Дорогуськ», у районі повороту на Любомль помітить дороговказ, який показує шлях до «Дуба Пруса». У сусідньому Машові колись знаходився маєток, який належав батькам письменника – Антонію та Аполонії Гловацьким. Ймовірно, до пізньої старості тут проживала також бабуся письменника – Маріанна Гловацька.
Справу щодо можливого волинського походження Болеслава Пруса вирішила з’ясувати редакція часопису «Волинська земля». У шостому номері журналу, який вийшов у червні 1939 року, є багато інформації на цю тему.
Збігнев Ревський на сторінках «Волинської землі» описує свою мандрівку до Машова й зустріч з Емілією Вербівною, місцевою вчителькою, яка виявилася «місцевим опікуном пам’яті про Олександра Гловацького». Ревському вдається з’ясувати місце, на якому до 1910 року знаходився двір Гловацьких і яке жителі села називали Гловатчиною. На цьому місці він уже нічого не застав, окрім двох старих груш та трьох могутніх дубів. Зі слів вчительки, двір зруйнувався після того, як «панич» виїхав до Варшави, здаючи маєток в оренду.
«Волинська земля» надрукувала також текст самої Емілії Вербівної, яка, використовуючи розповіді найстарших мешканців села, а також підручник з історії літератури авторства Круля та Нітовського, доводить, що письменник справді народився в Машові. Про бажання ширше пропагувати інформацію про волинське походження Пруса свідчить закінчення статті, в якому авторка зауважує: «Тихе село Машів Любомльського повіту на Волині повинне стати в одному ряді пам’ятних і дорогих місць не лише для волинян, але й для всієї Польщі, чимось на зразок Желязової Волі, Заосся чи Зулова».
На початку ХХ століття Болеслав Прус приїхав на Волинь у справах. Унаслідок поїздки з’явився есей «Волинські нотатки», надрукований у 1910 році на сторінках «Ілюстрованого тижневика». Текст містить не лише описи відвіданих населених пунктів (Ковель і Луцьк), але й аналіз суспільних відносин і стану економіки регіону.
Пропонуємо декілька цікавих спостережень про Волинь авторства Болесава Пруса:
Про національності: Волинь, де поряд із переважною більшістю малорусинів проживають євреї, поляки, німці, чехи і жменька великоросіян, нагадує пляшку, до якої хтось налив ртуті, води та олії. Коли рідини спокійно знаходяться біля себе, вони не поєднуються. Натомість, якщо хтось стрясне пляшку, то спричинить хаос, проте ніколи не створить єдиної рідини: олія не стане водою, а вода – ртуттю.
Про поляків на Волині: У Луцьку проживають понад 1200 поляків, у повіті – майже 24 тисячі; отже, їх замало, щоб околиці можна було називати польськими, проте їх стільки, що могли б жити зручно, удосконалюватися і здобувати повагу в інших (…), польська робота в Луцьку не виглядає найкраще. Торгівлею займаються євреї, кустарними промислами – також євреї, а поляки, якщо й відзначаються, то хіба у виробництві їжі (випічка, ковбаси) (…). У сільському господарстві також не поляки найкращі працівники, а німці та чехи.
Про Луцьк: План Луцька, якщо мене не підводить уява, нагадує листок із довгим та погнутим хвостиком. Хвостик утворює вулиця, що поєднує залізничний вокзал із містом, а функцію листка виконує Старе місто, збудоване на пагорбі й оточене річкою Стир. Старе місто, де височіють католицький костел, урядова школа, пошта, залишки замку, в’язниця і група двориків, має не найгіршу бруківку, тротуари, здається, бетонні, та видається доволі чистим. Свіжого повітря тут не повинно бракувати, з огляду на велику кількість садів, переважно фруктових. Такий провінційний вигляд не заважає Луцькові мати електричне освітлення, хоча не знаю, чи газове не було б кориснішим.
Безкінечно довгою вулицею ми їхали до найстарішої частини Луцька. Минули міст, згодом трохи під гірку між двома рядами магазинів, потім повернули і несподівано я побачив незвичний краєвид. Праворуч – величезний білий костел, біля нього – велика площа; ліворуч, десь вглибині, – висока червона башта і мури замку, в якому колись Вітольд приймав Ягайла, імператора Сигізмунда, великого московського князя та датського короля. І, врешті, між замком та площею – громада гарних двоповерхових будинків із садами. Словом, на невеликому просторі – драма, ідилія та молитва.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 2
123
Показати IP
20 Травня 2015 08:56
Хто автор гарного матеріалу. Хто придумав?
Вікторія з Умані
Показати IP
25 Жовтня 2016 17:01
Дякую! Дуже гарно, несподівано, цікаво й повчально! Шукайте й пишіть! Творчого вам натхнення!!!
Природа допомагає науці: восьминіг надихнув вчених на створення нових моделей роботів
Сьогодні 00:36
Сьогодні 00:36
У супермаркетах Німеччини виявили кокаїн у ящиках із фруктами
26 Квітня 2024 23:41
26 Квітня 2024 23:41
У Нововолинську провели навчання з національного спротиву
26 Квітня 2024 23:23
26 Квітня 2024 23:23
Без «обмежено придатних»: українців ділитимуть на чотири категорії за станом здоровʼя
26 Квітня 2024 23:04
26 Квітня 2024 23:04
⚡️Наш Telegram-канал. Оперативні новини з Волині, України і світу⚡️
26 Квітня 2024 22:59
26 Квітня 2024 22:59
Майже рік вважався зниклим: на Запоріжжі загинув командир механізованого відділення з Волині Роман Кондратюк
26 Квітня 2024 22:43
26 Квітня 2024 22:43
Мешканців волинських громад навчають дбати про ментальне здоров’я
26 Квітня 2024 22:28
26 Квітня 2024 22:28
США виділили найбільший пакет допомоги Україні на $6 млрд. Яку зброю отримають ЗСУ
26 Квітня 2024 22:09
26 Квітня 2024 22:09
У селищі на Волині лікарню обладнали комп’ютерним томографом
26 Квітня 2024 21:51
26 Квітня 2024 21:51
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.