«Я тебе люблю»: боєць з Волині загинув на війні, так і не побачивши донечки

Жодного разу не бачив донечки після її народження. Військовий з Волині Олександр Гамула вдруге пішов захищати Україну. Однак цього разу повернувся додому вже оплаканий. Його дружина створила петицію про надання йому почесного звання Героя України. Каже, що всі мають пам'ятати тих, хто віддав своє життя за Україну.

Більше про історію військового – у сюжеті 12 каналу.

Дружина та мама загиблого Олександра Гамули щоразу, як відвідують його могилу, беруть із собою його донечку Улянку. Незважаючи на те, що люди кажуть різне, мати з невісткою переконані, що дівчинка має змалку знати: її тато – Герой. Олександр загинув у січні цього року в Запорізькій області під час виконання бойового завдання.

«Він так хотів донечку, чекав її народження… Але склалося так, що жодного разу не побачив. Її першим словом було «тато», – розповідає дружина загиблого Тетяна Гамула.

Ще в 2014 році Олександр Гамула пішов захищати Україну. Був сапером у Донецькій та Луганській областях. Одного разу машину, в якій він їхав, підірвали вороги – довелося вистрибувати на ходу. Осколками Олександру роздробило ногу, але мати згадує: ні складне поранення, ні будь-що інше не злякало її сина, він точно знав, що знову піде захищати свою державу.

«Казав, що не буде сидіти, що пройшов АТО і знає, що це таке. Скільки я його просила, говорила, що в нього буде донечка. А він запитав:«А хто мою донечку буде захищати, якщо не я?» Він дуже рвався на фронт», – пригадує мати загиблого Лариса Гамула.Олександр дуже переживав, хотів іти на війну з перших днів, але його зупинила вагітність дружини. Донечка Улянка народилася в жовтні минулого року, через два тижні після того, як тато пішов на війну, тому бачив він її лише через відеозв’язок. Тато дівчинки так і не міг взяти її на руки.

Про те, як воює їхній рідний, родина знала мало. Олександр не хотів про це розповідати. Дружина каже: дуже хвилювався за рідних.

«Він нічого не розповідав, бо знає, що я дуже все приймаю до серця і буду переживати. Так само і родині», – каже Тетяна Гамула.

30 січня рідні вітали Олександра з днем народження, однак відповіді так і не дочекалися. 27 січня військовий написав останнє повідомлення, а вже 1 лютого його зустрічали як Героя.

«27 січня написав:«Я тебе люблю». Це були його останні слова», – каже дружина.

Мати Лариса Гамула пригадала, що вона була вдома сама, стояла на кухні, в цей час зайшли чоловік у військовій формі з фельдшером. Вони сказали:«Прийміть наші співчуття».

Олександр пішов воювати разом з рідним братом. Рідні до останнього вірили, що настане час, і вони знову зберуться разом.

«Вони казали, що все буде добре, все буде Україна, вони прийдуть удвох з великими квітками. А я їм казала, що вони мої квітки, я хотіла, щоб вони лише прийшли. Не дай Боже жодній матері у світі переживати це все. Дуже важко ховати дітей», – з сумом каже мати Олександра.

Дружина Тетяна створила петицію, у якій звертається до президента з проханням надати відважному воїну Олександру Гамулі, який віддав життя за Україну, звання Героя. Наразі петицію підтримало майже 18 тисяч людей із необхідних 25 тисяч. Сім’я сердечно просить волинян підтримати їх і проголосувати за розгляд петиції, поки є час.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---