«Зібрали тонну меду»: 22-річна волинянка доглядає пасіку зниклого на війні батька
22-річна Вікторія Панасюк з Нововолинська – донька військовослужбовця Олександра, який зник безвісти на війні. Дівчина разом із хлопцем продовжують справу батька та доглядають пасіку у селі Черчичі на Волині.
Вікторія розповіла: дбає про бджіл з часу, коли тато пішов добровольцем у військо на початку повномасштабного вторгнення, пише Суспільне.
«Пасіка спочатку мене не цікавила, можу так сказати. Займався лише батько. Але коли тато пішов воювати, почали вже самостійно нею опікуватися я із хлопцем», – зізнається дівчина.Вікторія розповідає: її тато почав займатися бджолярством у 2006 році з двох вуликів біля будинку у місті Володимир. А коли масштаби збільшилися, пасіку перевіз до дідусевої хати у селі Черчичі Володимирського району. Це місце, за словами дівчини, знакове для їхньої родини.
Читати ще: Луцький питний мед визнали одним із найкращих у світі
«Тут пройшло дитинство мого дідуся. Потім сюди тато з братом приїжджав. Як я була геть маленька, тато почав займатися бджолами і я сюди часто теж приїжджала. Зараз в будинку ніхто не живе. Усі ці вулики ще робив мій тато. До повномасштабної війни він, окрім бджіл, займався меблями, був столяром по дереву», – каже донька пасічника.
Пасіка, в якій налічується орієнтовно 60 сімей, розташована неподалік лісу. Нині вулики з бджолами, за словами дівчини, готують до зимівлі.«Ми бджіл підкормлюємо. Але тільки медом, ніякого цукру, сиропу і так далі. Тобто, віддаємо їхнє творіння їм назад. Обробляємо їх від кліща, тому що кліщ – це найгірше може бути для бджіл, бо вони їх просто з’їдають. І потім утеплюємо сам вулик», – розповідає Вікторія.
За словами доньки пасічника, цього року урожай меду був вдалим – зібрали орієнтовно тонну меду.
«У руках в мене мед – акація різнотрав’я. Цей мед викачується орієнтовно у червні-липні. Цього року він такий жовтуватий трішечки, але дуже смачний. Він майже не кристалізується, тобто, такий дуже кремоподібний і ніжненький», – каже Вікторія.Дівчина додає: освоїла ремесло бджільництва та поєднує з основною роботою менеджерки, щоб зберегти пасіку до повернення тата Олександра з війни. Інформацію про те, де воював, коли й за яких обставин він зник, не розголошує задля безпеки. Але усією родиною чекають його повернення додому.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Вікторія розповіла: дбає про бджіл з часу, коли тато пішов добровольцем у військо на початку повномасштабного вторгнення, пише Суспільне.
«Пасіка спочатку мене не цікавила, можу так сказати. Займався лише батько. Але коли тато пішов воювати, почали вже самостійно нею опікуватися я із хлопцем», – зізнається дівчина.Вікторія розповідає: її тато почав займатися бджолярством у 2006 році з двох вуликів біля будинку у місті Володимир. А коли масштаби збільшилися, пасіку перевіз до дідусевої хати у селі Черчичі Володимирського району. Це місце, за словами дівчини, знакове для їхньої родини.
Читати ще: Луцький питний мед визнали одним із найкращих у світі
«Тут пройшло дитинство мого дідуся. Потім сюди тато з братом приїжджав. Як я була геть маленька, тато почав займатися бджолами і я сюди часто теж приїжджала. Зараз в будинку ніхто не живе. Усі ці вулики ще робив мій тато. До повномасштабної війни він, окрім бджіл, займався меблями, був столяром по дереву», – каже донька пасічника.
Пасіка, в якій налічується орієнтовно 60 сімей, розташована неподалік лісу. Нині вулики з бджолами, за словами дівчини, готують до зимівлі.«Ми бджіл підкормлюємо. Але тільки медом, ніякого цукру, сиропу і так далі. Тобто, віддаємо їхнє творіння їм назад. Обробляємо їх від кліща, тому що кліщ – це найгірше може бути для бджіл, бо вони їх просто з’їдають. І потім утеплюємо сам вулик», – розповідає Вікторія.
За словами доньки пасічника, цього року урожай меду був вдалим – зібрали орієнтовно тонну меду.
«У руках в мене мед – акація різнотрав’я. Цей мед викачується орієнтовно у червні-липні. Цього року він такий жовтуватий трішечки, але дуже смачний. Він майже не кристалізується, тобто, такий дуже кремоподібний і ніжненький», – каже Вікторія.Дівчина додає: освоїла ремесло бджільництва та поєднує з основною роботою менеджерки, щоб зберегти пасіку до повернення тата Олександра з війни. Інформацію про те, де воював, коли й за яких обставин він зник, не розголошує задля безпеки. Але усією родиною чекають його повернення додому.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 2
Iзя
Показати IP
10 Листопада 2025 19:55
Поклон тебе низкий, красавица.
тицьписдиць
Показати IP
10 Листопада 2025 23:35
як iзя сказав так i будэ
США можуть частково вийти з НАТО до 2027 року, – Reuters
Сьогодні 16:10
Сьогодні 16:10
Львів'янина, підозрюваного у смертельному пораненні військового ТЦК, арештували: що він розповів у суді
Сьогодні 15:38
Сьогодні 15:38
Перукарки безплатно стрижуть військових та ветеранів, які лікуються у луцькому госпіталі
Сьогодні 15:22
Сьогодні 15:22
У Дачному поблизу Луцька поховали Героя Олександра Філіпчука
Сьогодні 13:42
Сьогодні 13:42




Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.