МИ ЦЕ БАЧИЛИ: один день із життя луцького далекобійника. ФОТО

На годинниках восьма ранку. Луцьк розпочинає свій робочий день, розганяючи вулицями сонних людей. Затори… Сигналять автомобілісти. Не по-жовтневому холодно, але доволі сонячно.
На узбіччі припаркувалася вантажівка – робоче місце кореспондента Волинських Новин на один лишень день. За кермом – лучанин, молодий водій Анвар, з невеликим досвідом роботи.

Один день із життя далекобійника: заревів мотор, поїхали…
Анвару 24, та з авто він «познайомився» ще у 8 років. З 12 займався конструюванням спортивно-кросового автомобіля баггі, пізніше – ремонтом автомобілів, зараз працює далекобійником. Чоловік сміючись пригадує, що, мовляв, розпочинав із маленьких машин - перейшов на великі.

Робочий день у далекобійника не 24 години. Він може тривати і 3 доби, і більше тижня. Але розклад зазвичай такий: в дорозі – 9 годин, з яких 4 з половиною за кермом, 45 хвилин відпочинку, знову 4 з половиною за кермом, після чого вже 9-11 годин абсолютного відпочинку.
Прямуємо на завантаження. Сьогодні Анвар їде в рейс
«Робота – вона і є роботою. У кожного своя. Будівельник працює фізично. У нього втомлюються руки. Єдина відмінність – він вдома відпочине, а я в машині спатиму і харчуватися буду в кафешках. Звик вже», - каже Анвар.

На узбіччі траси жінка махнула рукою, хоче, щоб підвезли. Минаємо. Чоловік не підбирає пасажирів, особливо, коли товар везе: небезпечно для них, відповідально для нього. Кореспондент Волинських Новин сьогодні – виняток.

Географічне розташування Луцька дозволяє нам бути ближчими до Європи, аніж жителям інших регіонів України. Такими вигодами і користується молодий далекобійник. На спідометрі Анварової вантажівки – не тільки українські кілометри. Водій перетинав кордон Польщі, Голландії, Франції, Данії, Бельгії та Німеччини.

«Люблю їздити закордон. Там є дороги, менше аварій, вчасне завантаження чи розвантаження товару, оперативніша процедура розмитнення. Щоправда, рейси в Європу триваліші: від 6 до 12 діб», - розповідає Анвар.

Чому б не кермувати у громадському транспорті, адже вдома, все-таки
«Їздити містом – більше відповідальності, більше втоми. А тут музику ввімкнув – і летиш.

Попереду «сестри» Анварової машини – такі ж вантажівки. «Ковтають» один за одним дерев’яні ящики. Ми наближаємося до пункту завантаження.

Чи є в далекобійників якісь прикмети? Так: бажано не зустрічати дівчат перед від’їздом. Кажуть, не пощастить...
Цінове питання професії Анвар не розголошує, мовляв, на хліб з маслом вистачає

Автомобіль і дорога, ночівля де застане, кава з автомату та «сухий пайок» - от і все життя далекобійника. Окрім звичних виїздів, це і постійний догляд за машиною: ремонт, чистка. Однак, у тих нелічених годинах сірого асфальту, інколи зрошеного дощем, інколи вигрітого сонячним промінням, що відскакує з-під коліс, – сенс життя водія. І ніхто, мабуть, так як далекобійник, не відчуває тепло на душі від повернення додому.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---