USD 39.00 39.40
  • USD 39.00 39.40
  • EUR 39.25 39.50
  • PLN 9.76 9.94

Мистець-повстанець Ніл Хасевич: «Визвольна боротьба триває, українці б’ються!»

25 Листопада 2016 17:04
«У своєму житті я втратив уже все, але як довго залишиться бодай одна краплина моєї крови, я буду битися з ворогами свого народу. Я не можу битися зброєю, але бюся різцем і долотом. Я, каліка, бюся в той час, коли багато сильних і здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива. Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються… Слава Україні!»,так писав у своєму листі, переданому на Захід незадовго до трагічної загибелі у березні 1952 року, Ніл Хасевич –найталановитіший мистець українського підпілля, непересічна постать в історії українського визвольного руху ХХ сторіччя, творець візуального образу Української повстанської армії, гідний син Волинської землі. Сьогодні, 25 листопада (13 листопада за старим стилем) – 111-а річниця з дня його народження.

Його неповторний мистецький дар ставили у один ряд з творчістю Юрія Нарбута, Василя Кричевського, Івана Труша, Петра Холодного, а неоціненний вклад у визвольну боротьбу у надзвичайно складних умовах підпілля відзначали члени проводу ОУН Роман Шухевич, Василь Кук та Василь Галаса.

Професійний рівень і плідність творчості Ніла Хасевича не мають аналогів у підпільній боротьбі інших народів у час Другої світової війни та у повоєнний час. Обдарований графік міг би насолоджуватись богемним життям та власною мистецькою самореалізацією у спокійному закордонні, та обрав своєю місією складну та небезпечну боротьбу за незалежність України. Ніл Хасевич віддав Батьківщині все, що мав, молодість, талант, життя. «Він написав в мистецьких образах історію сучасних визвольних змагань України», – писав провідник ОУН Василь Галаса про графіку мистця-повстанця, яка досі стоїть в обороні української державності, її основних засад.

Народився Ніл Хасевич 1905 року у сім’ї диякона місцевої церкви у селі Дюксин Костопільського повіту Волинської губернії. Двоє братів Ніла стали священиками на Волині, а він сам навчався у духовній семінарії і перші уроки малювання одержав у іконописній майстерні.
Трагічна подія на залізничному переїзді забрала у 14-річного юнака матір, а його самого зробила калікою – Ніл втратив частину лівої ноги. Бійцівський характер проявив себе вже тоді: хлопчина сам змайстрував собі протеза і продовжив навчання у майстерні Василя Леня у Рівному. Компенсація за нещасний випадок стала оплатою за навчання у Варшавській академії прикладних мистецтв у майстерні відомого польського графіка, професора Владислава Скочиляса, у викладачів живопису Мілоша і Мечислава Катарбінських.

Під час студій у Варшаві, яка тоді була значним центром розвитку української культури і мистецтва за кордоном, Н.Хасевич став одним із основоположників і активних членів українського мистецького гуртка «Спокій», який об’єднав емігрантську молодь з Волині, Галичини, Наддніпрянської України під опікою митрополита Андрія Шептицького, письменника Юрія Липи, сенатора сейму від Волині Степана Скрипника. Він брав участь у діяльності «Української громади», спілкувався з Степаном Бандерою і його дружиною Ярославою Опаровською.
Вже тоді яскраво виявляє себе талант молодого графіка і приходить визнання: його творчість стає предметом обговорення у мистецьких колах Львова і Варшави, а у віці 26 років ім’я художника вносять до Української загальної енциклопедії, його графіка і екслібриси експонуються у Львові, Празі, Берліні, Чикаго, Лос-Анжелесі, глядачі та критики з захопленням оцінюють його роботи на 35 міжнародних виставках (1931 – 1944 рр). Виходять друком його альбоми: у Варшаві «Книжкові знаки Ніла Хасевича» у 1939 році, і тоді ж у Філадельфії – «Екслібрис Ніла Хасевича». Молодий художник був нагороджений багатьма міжнародними дипломами і престижними нагородами, серед яких премія «Vaticana» за полотно «Прання» (1931), диплом Варшавської академії за портрет гетьмана Мазепи (1932), третій приз міжнародній виставці гравюр у Варшаві.
Життя Ніла Хасевича могло б скластися комфортніше, якби він прийняв пропоноване польське громадянство. Та він повертається до рідного села із дипломом про вищу художню освіту з правом вчителювати у середній школі. Вчителює, потім працює бухгалтером у сільпо, малює, бере участь у виставках, співпрацює з українськими часописами «Шлях», «Волинське слово», починає займатися громадською і політичною діяльністю.

З початком радянсько-німецької війни життя Ніла Хасевича докорінно змінилося. Він відмовився від виїзду за кордон, а його земляки обирають його мировим суддею в часи німецької окупації. Разом з Уласом Самчуком він працював у рівненській газеті «Волинь». Згодом вступає до лав УПА.
Від 1943 року аж до загибелі Ніл Хасевич працював у підпіллі як редактор і мистець, працював в окружному і крайовому проводах ОУН, де яскраво проявив себе талановитим художником-пропагандистом та створив візуальний образ УПА – від листівок, плакатів, ілюстрацій, логотипів до відзнак і нагород.
Тематично праці Ніла Хасевича цього періоду можна поділити на політично-пропагандистські, побутові сцени з життя УПА з зображеннями повстанців, краєвидів Волині і Полісся, портрети, логотипи та ілюстрації до видань УПА, печатки і штампи та проекти нагород. Художник працював в умовах постійної небезпеки – у бункерах, землянках і криївках, без належних засобів для життя і в неймовірно важких умовах, з примітивною друкарською технікою і браком матеріалів. «Бей-Зот», «Левко», «Джміль», «333», «Рибалка», «Старий» – декілька з відомих зараз псевдонімів Ніла Хасевича того періоду. Він створив понад 150 графічних композицій та більш як 90 графічних творів – точну кількість навряд чи можливо встановити. Цю працю мистця надзвичайно високо цінували повстанці та провідники УПА, його роботи розмножували масовими накладами в підпільних друкарнях, бо це була грізна і влучна ідеологічна зброя.
У червні 1948 року Українська головна визвольна рада запровадила в УПА відзнаки та нагороди, ескізи яких виконав Ніл Хасевич: орден Хреста заслуги, Хреста бойової заслуги та медалі «За боротьбу в особливо важких умовах». У книзі «Життя і творчість Ніла Хасевича» О.Іщука, І.Марчука, Д.Даревич розповідається: «Справжні нагороди і відзнаки вояків УПА були виготовлені та передані з-за кордону в Україну тільки 1951 року десантованою з американського літака групою кур’єрів від закордонного представника УГВР… Тому художник так і не побачив втіленого у життя цього проекту. Ніл Хасевич, згідно з повстанськими документами, був нагороджений тричі». Він став повним кавалером Хреста заслуги з медаллю «За працю в особливо важких умовах» за довголітню підпільну працю у лавах ОУН.

У 1951 році роботи Хасевича потрапили до делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів, а згодом вони вийшли друком у альбомі «Графіка в бункрах УПА.UkrainianUndergroundArt».

Опублікована у Філадельфії у 1952 році ця унікальна розповідь про життєвий шлях, діяльність та творчість Ніла Хасевича, демонструє його твори – карикатури, листівки, ілюстрації, проекти відзнак УПА, екслібриси та дереворити як могутній засіб визвольної боротьби проти радянсько-більшовицького засилля.
Відео за роботами Ніла Хасевича та його учнів «Графіка в бункрах УПА»

Водночас це стало і смертельним вироком для мистця. З Москви надійшло розпорядження «пресечь антисоветскую деятельность» художника-патріота і була створена спеціальна опергрупа, яку очолив капітан держбезпеки, заступник начальника відділення 2 відділу УМДБ Рівненської області (пізніше заслужений пенсіонер) Борис Стекляр. На пошук підпільника були спрямовані чималі зусилля: збір інформації, нагороди стукачам, цілодобове спостереження за десятками людей. Та все-таки прикрий випадок прискорив викриття однієї з останніх на Волині криївок біля села Сухівці, за 12 км від Клеваня Рівненської області. Холодного березневого дня 1952 року Ніл Хасевич та ще два його побратими Вячеслав Антонюк «Матвій», Антон Мельничук «Гнат» розділили смерть на трьох з особистої зброї і не здалися ворогу живими. Досі невідомо, де знаходиться поховання мистця. Тіла загиблих ще протягом трьох днів після смерті були виставлені в Клевані для глуму і деморалізації населення за звиклою практикою енкаведистів, а потім вивезені у невідомому напрямку.
Його ім’я почало повертатисядо земляків тільки із здобуттям Незалежності Україною. На початку 90-х рр. Волинський і Рівненський краєзнавчі музеї провели виставки творів художника, свого часу вилучених співробітниками радянських карально-репресивних органів у вбитих чи захоплених повстанців. Було впорядковано місце загибелі Ніла Хасевича і поставлено спочатку дерев’яний хрест, а згодом гранітний пам’ятник. З’явилися чисельні дослідження істориків, публікації журналістів. Київський режисер М.Ткачук відзняв документальний фільм «Здобути, або не бути» про долю мистця-повстанця.
Вдивіться ще раз у очі Ніла Хасевича. Сумні очі, повні філософської мудрості, спокою мислення, людини, приреченої нести свій хрест жертовності і боротьби до останку. Людини, приреченої боротися з ворогом лише різцем і долотом, та сила його мистецтва надихала його побратимів та змушувала страхатися ворогів України. Мистецтво Ніла Хасевича досі бореться за Незалежність України. Герою Слава!
За матеріалами сайту Галереї мистецтв НСХУ.

Марія Пилипчук
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 4
Українка Показати IP 25 Листопада 2016 23:11
Слава Україні!!!
лучанка Показати IP 26 Листопада 2016 14:12
Це був справжній українець, а не хохол казнокрад.
Олена Показати IP 26 Листопада 2016 16:51
така трагічна доля! Талановитий, працьовитий. Справжній українець!
Українка Показати IP 26 Листопада 2016 20:42
Це доля справжнього українця, патріота. Таких тепер не має.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus