У Луцькому ЦУМі «ліпили весну»

У мистецькій галереї центрального універмагу закликали весну. Майстер-гончар Анатолій Філозоф ділився своїм умінням оживляти глину із дітками з обмеженими можливостями і не лише.

Мистецько-реабілітаційний проект арт-терапії започаткували у Центрі реабілітації інвалідів дитинства «Зірка надії» і реалізували за сприяння Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк» (нині перейменований на «Тільки разом»). Громадська організація «Зірка надії» уже має досвід праці із особливими дітьми. Волонтери постійно проводять заняття у різних вікових групах реабілітаційного центру, спонукають не лише ліпити, а й спілкуватися, усміхатися, радіти життю, - повідомляють у прес-службі Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».



Як зазначає Голова правління громадської організації «Зірка надії» Олександр Жаловага, спостерігаючи за успіхами таких дітей, бачиш диво.

«Коли на урок англійської мови приходить дитина з аутичними розладами і каже англійською, як її звати, скільки їй років, то це - не просто так. Це – диво, яке, можна сказати, може робити тільки Бог, а ми робимо тільки те, що робимо, а хороші люди нам допомагають», - зазначає Олександр Жаловага.

Мистецько-реабілітаційний проект арт-терапії спільно із Фондом Ігоря Палиці «Тільки разом» успішно здійснювався минулого року. Його учасники виготовляли іграшки, декоративні прикраси, елементи різноманітних ужиткових речей, мистецьких панно. Для цього меценати придбали особливу піч для випалювання кераміки.

У Фонді вважають, що необхідно підтримувати таких дітей. Адже їм особливо потрібен спосіб самореалізації.

«Я не тільки спостерігала за цими дітками. За часи нашої спільної праці, тепер уже дружби ми стали дуже близькими, і от уже щойно розмовляли, і в нас є спільні і важливі теми. Ми маємо створити такі умови, щоб їхні серця і душі могли відкритися, не були порожні», - зазначила заступник голови правління Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Ірина Констанкевич.

На таку віддачу сподівався і майстер, який проводив заняття. Глина – на його думку – благодатний, екологічно чистий і недорогий матеріал, який дозволяє з собою поводитися, як завгодно. Але для цього потрібно навчитися відчувати її і, щонайперше, знайти в собі бажання творити.

«Я працюю із дітьми від 3 років і далі, з дорослими, навіть до пенсійного віку. І всі були дуже задоволені, якщо вони знали, що хотіли. Бо найгірше, коли людина працює з-під палки. Таке теж буває, коли мама приводить дитину на майстер-клас, і дитина не отримує нічого від того заняття. Треба, щоб дитина сама хотіла, і якщо вона сама прийде, як того хоче, і тоді буде мати, що потрібно», - майстер-гончар Анатолій Філозоф.

Бандуристка Анна Харчук, вихованка навчально-реабілітаційного центру - суцвіття талантів. Окрім того, що опановує музичний інструмент, прекрасно плете з бісеру, малює, пише поезію і ліпить глиняні скульптурки.

«Я спочатку займалася цим самодільно. Бабуся купувала пластилін, сама ліпила. В санаторії ліпила, в селі теж. Я ліпила людей, в більшості – дівчат. Хвалили, казали, що дуже гарно, дуже класно», - зауважила дівчинка Анна Харчук.

В очах дітей – зосередження і задоволення. Адже небайдужість і готовність допомогти пробуджує відповідну реакцію. Це, на думку майстра Анатолія Філозофа, -

свідчення того, що зусилля не марні.

«В людини є дві руки. Одна для того, щоб щось робити, а друга – біля серця, щоб щось віддавати, і якщо друга рука буде порожня в людини, то це буде негармонійно. Якщо людина гармонійна, то вона знаходить гармонію і з собою, і з світом. І їй хочеться зробити якесь добро, щоб відчувати рівновагу і залишатися собою.

Благочинність – то коли віддаєш, і коли є відгук», - підсумував Анатолій.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---