Її картини сприймаєш душею: загадка любові від Валентини Мороз

«Немає загадки таланту. Є вічна загадка Любові», – писав Григір Тютюнник. Ніби про неї йдеться, про її бездоганно світлий талант, бо картини Валентини Мороз зі Старої Вижівки сприймаєш не очима, а радше душею.

Про це йдеться на сторінках газети Волинські Новини №4 (103) від 1 лютого.

Обличчя, з яких можна воду пити, ніжні пейзажі, найтонші нотки струн серця... І світлотіні – мову одбирає, не знайти слів, щоб передати їх живу силу. Любить... Безперечно, любить кожен образ на полотні, дивовижний світ, дарований Богом. Немає загадки таланту? Авжеж, усе здається до болю простим і природнім. Але як навчитися так щемко, по-справжньому любити? Для цього неодмінно потрібен неабиякий талант.

Вдивляєшся у кожну сюжетну картину – і розумієш, що замість кольорового мазка на полотні... хрестики. Багато дрібнюсіньких хрестиків. Дивовижна вишивка! Валентина Степанівна вишиває портрети дітей, вродливих жінок, закоханих, сюжетні полотна. Хоч починала із традиційних українських рушників та серветок. Та прагнула чогось більшого, тоншого, до дна серця непізнаного. А коли до рук потрапили схеми для вишивання з «Бабусиної скрині», що їх видають у Львові, аж під серцем защеміло: ось воно, те, чого довго шукала. Може, тому, що це надто клопітка і складна робота, а досягати досконалості – самовіддана праця? На такому полотні не можна просто «зашити» квітку будь-яким кольором, що опинився під руками, а один необережний рух, не такий хрестик – і очі, ніс, губи вже не належать людині, над портретом якої трудишся і секрет якої прагнеш розгадати.– Першою роботою в цьому стилі була вишивка «Тріада», – згадує Валентина Мороз. – Відтоді минуло десять років. Згодом вишила весільні образки для внучки, картину «З мамою за руку». «Лебедина вір­ність», «Перший поцілунок», «Перше побачення», «Найкращий друг», «Прогулянка», «Мамина шляпа» – це лише лірика, кілька назв із безлічі картин. Звісно, назви говорять самі за себе. А що головне в житті кожної жінки? Авжеж, любов!

І треба ж так любити непросте ремесло вишивальниці, щоб ніч видавалася надто короткою, бути щасливою від того, що в руках голка, а на колінах полотно, що чоловік Василь, перший поціновувач, нетерпеливо очікує, що на стіні з’явиться ще один неймовірний портрет, яким можна буде втішатися. Він знайде час і можливість змайструвати для нього рамку, відшукати тоненьке, як талант майстрині, скло.

– Коли мої роботи якось забрали на виставку в місцевий краєзнавчий музей, чоловік зітхав: «Без них хата якась порожня», – каже Валентина Степанівна.

– А відвідувачі виставки мали втіху милуватися роботами пані Валентини, – підкреслює директорка музею Наталія Ковальчук. – Зупиняєшся біля картини «Дощ» – і ніби потрапляєш під теплу зливу в старовинному місті. На презентацію колеги прийшли тоді її друзі, які разом з умілицею співають у народному хорі ветеранів «Надвечір’я», бо для них ця культурна подія незвичайна, особлива. Вітають, радіють, бо на те є безперечні підстави.

– Братися за картину «Дощ» було навіть якось лячно, – розкриває деякі секрети Валентина Степанівна. – На ній тридцять кольорів та відтінків. Але, побачивши її в каталозі, не мала спокою. Та щойно розпочала, все пішло легко, як по маслу. А ось картини «Прогулянка» і «Свята родина» довелося вишивати двічі, позаяк перші варіанти подарувала. Скажу відверто: як в одну річку не можна увійти двічі, так і створювати одну й ту ж роботу двічі дуже важко, бракує ніби другого дихання. Які кольори люблю? Приглушені, спокійні: кавовий, коричневий, тілесний, сірий. Саме вони й переважають у моїх роботах.Зговорилися і про такі модні нині вишиванки з бісеру.

– Це не моє, – відверто каже майстриня. – Використала бісеринки в картинах «Маки», «Дівчина з букетом квітів», але душа до цього ремесла не лежить. Муліне – інша справа, тим паче, коли це, скажімо, гарні якісні нитки, які отримую, як і схеми, полотно, з «Бабусиної скрині».Любов до прекрасного у Валентини Мороз вишивками не обмежу­ється, а продовжується у величезному квітковому царстві біля хати, де дарують втіху і господарям, і перехожим троянди, лілії, тюльпани, крокуси тощо, але це вже тема для іншої розмови.

Наталія ЛЕГКА, Стара Вижівка

Фото автора

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---