Ще раз про тарифи на проїзд: друга сторона «медалі»

Останнім часом у ЗМІ пролунало чимало популістських заяв щодо економічної необгрунтованості підвищення тарифів на проїзд у міському пасажирському транспорті. В цих статтях подано, я кажуть, одну сторону «медалі». Ми ж хочемо показати іншу, яка дасть змогу читачам отримати об’єктивну картину про ситуацію, що склалася на ринку міських пасажирських перевезень.
Сьогодні з усією відповідальністю можна казати, що нові тарифи на проїзд у міському пасажирському транспорті Луцька вже не відповідають ринковим реаліям. На момент підвищення тарифів собівартість послуг на пасажирські перевезення в Луцьку становила 2,11 гривні в маршрутках та 1,16 гривні в тролейбусах. У основу цих розрахунків лягли старі нормативи мінімальної заробітної плати, а тим часом Президент підписав закон про нові соціальні стандарти, які вступили в дію з 1 листопада.
Це означає, що транспортники змушені збільшити фонд зарплатні, заново переглядати всі баланси, відповідно перераховувати й собівартість своїх послуг. Кожній мислячій людині зрозуміло, що в напрямку її збільшення. Слід зауважити, що в попередніх розрахунках, зважаючи на економічну кризу, враховувався лише мінімум необхідних затрат і фактично знівельовані видатки, які дають змогу надавати справді якісні послуги.
Перевізники  економлять сьогодні на будь-якій дрібниці, обмежуючи себе в частині належного обслуговування автотранспорту. Моторні паси вчасно не замінюються, дехто все літо й осінь замість недешевого імпортного антифризу заливає воду,  економлять на якості моторних олив,  йдучи на понаднормове зношення моторів. А якщо, не дай Бог, мороз застане зненацька, то ж цей транспорт узагалі на лінію не вийде! Рано чи пізно все це відчують на собі пасажири, коли через той же порив паса маршрутка вийде з ладу просто посеред дороги. На що найперше нарікатимуть пасажири? Звісно ж, на низьку якість перевезень…
Якщо ж порахувати усі передбачені відповідними нормами затрати на обслуговування пасажирського автотранспорту, то собівартість тарифів на разовий проїзд у луцьких маршрутках «перевалить» далеко за 3 гривні. Це – економіка, жорстка правда, а не популізм. Підтвердження цих розрахунків – недавня заява Київської міської державної адміністрації, де підрахували, що економічно обґрунтований тариф на проїзд  у метро в 2010 році – 2,52 гривні за одну поїздку, а в тролейбусах– 1,9 гривні.
І це – при величезному столичному пасажиропотоку, який дає змогу значно здешевити собівартість проїзду! Економісти підтвердять: чим більше місто, тобто, чим більше людей користується маршруткою, тим меншою може бути собівартість проїзду в громадському транспорті. І якщо в Києві кажуть, що проїзд у тролейбусі в них має бути майже 2 гривні, то чого грішити на луцьких тролейбусників, які везуть за гривню?
За таких реалій багато міських маршрутів у Луцьку на сьогодні є збитковими, але приватні перевізники змушені йти на такі жертви, працювати собі у збиток, аби їх не втратити. Бо якщо розірвеш договір достроково, то надовго, аж поки не відбудеться наступний тендер, втратиш право на перевезення, а отже – й будь-який заробіток. А тендери на перевезення тепер відбуватимуться лише раз на 5 років. До того ж, немає ніякої гарантії, що після такого «демаршу» хтось потім знову довірить тобі маршрут. А якщо, до того ж, ще й маршрутка взята у кредит, то за що ж тоді той кредит виплачувати?
Тому перевізники сьогодні вишуковують будь-які можливості якось перекрити ці збитки. В Луцьку сьогодні всі підприємці-транспортники мають, переважно, по декілька автобусів, працюють легально та прозоро, сплачуючи до бюджету всі необхідні податки.
Контролюючі органи про це знають. Тому дещо дивною виглядає позиція регіонального відділення Антимонопольного комітету України щодо нових тарифів на перевезення. Складається враження, що АМКУ на Волині виконує чиєсь політичне замовлення, підіграючи популістам. Адже аналітики, які там працюють, розуміють, що тариф на перевезення в розмірі 2 гривні – вже нерентабельний, перевізники сьогодні мають усі підстави вимагати вищих тарифів. Проте чомусь вишукуються хитромудрі формулювання на кшталт «порушення порядку формування тарифу»…
Прикро, але в місті знаходяться люди, які беруть подібні твердження «на озброєння» і використовують їх у своїх політичних цілях. Пересмикуючи факти, дозволяють собі стверджувати, ніби тарифи в Луцьку підвищені незаконно. Як це зробив міський депутат Андрій Козюра, заявивши, ніби таким є висновок територіального відділення Антимонопольного комітету. Хоча АМКУ акцентує увагу на процедурних моментах та дрібних погрішностях розрахунків тарифу і не робить таких «глобальних» висновків.
Ідею оформити лізинг на нові маршрутки пан Козюра називає безглуздою. Хоча, на думку багатьох перевізників, такий крок міської влади – цілком виправданий, бо розрахований на майбутнє, на перспективу. За рахунок цього на луцьких вулицях з’явився новий, сучасний пасажирський транспорт, що дало змогу відмовитися від старих вантажних автівок типу «Фіат» і «Мерседес», наспіх перероблених під перевезення людей, і зняти їх з міських маршрутів Якби не криза, ще рік-два – і підприємство електротранспорту виплатило б узяті в лізинг маршрутки й почало працювати на реальний прибуток. У них з’явилася б змога знову купувати нові маршрутки, оновлювати автопарк, підвищувати якість перевезень тощо.
Можемо запевнити, що всі легальні перевізники, які хочуть бачити прогнозоване майбутнє свого бізнесу, погодились на те, що старі аварійні буси мають назавжди зникнути з міських маршрутів. Приватники теж зробили ставку на нові автомобілі, взяли кредити, повірили, що найстрашніші часи, коли у сфері пасажирських перевезень панував цілковитий хаос, – уже позаду. Невже ми знову хочемо до цього повернутися?
Лучани ще не забули, як колись їздили у старих, переповнених «РАФіках», старих ПАЗах і ЛАЗах, пересувалися в автобусі «по головах», а вікна були на рівні пояса. Тоді на міських маршрутах курсувало більше 600 одноосібних маршруток, перевізники наввипередки гонилися за додатковою гривнею, зупиняючись де попало, підрізаючи один одного і створюючи аварійні ситуації. Сьогодні ж маємо 250 маршруток, із них – 87% нових, 2007 року випуску. Заради цього в міську транспорту мережу лише за один рік перевізники інвестували майже 44 мільйони гривень!
Прикриваючись красивими гаслами соціального захисту малозабезпечених лучан, заганяючи перевізників у глухий фінансовий кут, не даючи можливості окуповувати амортизацію та відкладати хоч дещицю на оновлення автопарку, ми ризикуємо втратити здобуте і отримати у сфері перевезень таку ж саму невтішну картину, яка була ще декілька років тому. Якщо не враховувати думку перевізників, не зважати на їхні проблеми, не прогнозувати стан транспортної галузі хоча б на крок уперед й підходити до цього питання однобоко, це призведе до розвалу існуючої транспортної інфраструктури міста.
Та дехто з політиків саме з таких позицій до цього питання й підходить. Для прикладу, крикливі звернення нардепа від блоку Литвина Катерини Ващук та облвиконкому цього блоку – типовий популізм, до того ж, неприкритий. Мабуть, усі ми знаєм, як «успішно» ці «народники» вже багато років «рятують» наше село – так, що в деяких селах жодного трактора не залишилося, орати нічим. Тільки ж тролейбусами чи маршрутками поля не виореш…
Ще цинічнішими виглядають «гнівні» заяви голови обласної організації Європейської партії України Олени Голєвої, яка стверджує, що ЄПУ виступає категорично проти підвищення тарифів на перевезення пасажирів у міському транспорті. ЄПУ навіть звернулася до лучан «із готовністю приймати підписи щодо заборони рішення міськвиконкому про підвищення тарифів на перевезення пасажирів у міському транспорті». Та нагадаємо, що саме Олена Голєва, дружина колишнього власника збанкрутілого «Волиньторгінвестбанку» Миколи Голєва, на сьогодні є фактичним власником транспортного підприємства «Санрайз», чиї маршрутки першими стали їздити Луцьком вже за новими тарифами.
Добре, хоч у стінах Луцького міськвиконкому сьогодні працюють реалісти і прагматики, які тверезо оцінюють ситуацію, не бояться приймати непопулярні, але вкрай необхідні для збереження існуючої транспортної інфраструктури заходи. Інакше своїми руками ми просто добили б те, чого не встигла добити економічна криза.
Луцькі перевізники – достатньо терплячі люди, які розуміють, що важко зараз усім. Вони не вдаються до акцій протесту, пікетувань мерії чи облдержадміністрації, як це зробили декілька місяців тому перевізники в Полтаві, вимагаючи  підвищити  ціни на проїзд. Вони готові разом пережити всі труднощі і втрати, спричинені економічною кризою, заради спільного кращого майбутнього. Але вони просять зрозуміти також і їх, і не вестися на солодкі обіцянки популістів від політики…
Микола КНИШ,
голова громадського об’єднання
«Волинський пасажирський транспорт»
 

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---