Украв літр молока – заплати тисячу гривень штрафу

Директор сільськогосподарського товариства «Дружба» Валерія Яремчук – єдиний на Волині аграрник, нагороджений орденом княгині Ольги ІІ і ІІІ ступеня.

Агрофірма «Дружба» у 2000-му поділилася на три господарства і лише одне – кероване Валерією Яремчук – вижило й стало передовим на Ковельщині, - пише «Волинська газета».

Сьогодні у телятниках і корівниках товариства вигодовують півтори тисячі голів худоби.

«Взяти на себе відповідальність за колгосп із мільйонними боргами наважився би не кожен. І справа навіть не в тім, що мені, жінці, довелося би керувати чоловіками. Просто в Україні умови для аграрія такі, що передбачити навіть завтрашній день – неможливо Звісно, бувало по-всякому. Багато хто не вірив, що наше товариство матиме майбутнє. Проте на скептиків не ображаюся. Бо й сама думала: «три роки протримаюся, а там видно буде», – зізнається директор СГТ «Дружба».

Через три роки «Дружба» замість «загнутися», навпаки, отримала нове дихання. 2003-го з’явилася у господарстві перша нова техніка, за нею – трактори, комбайни, сівалки, культиватори.

Ділячись рецептом успіху, Валерія Адамівна каже, що насамперед людина мусить вболівати за господарство.

«Я у себе красти не буду, тож і інших попереджаю: візьмете більше за мене – не ображайтеся! Не раз ловила водія із соляркою чи доярку, що несла пляшку молока у рукаві. Попалися – відразу штраф: вартість украденого, помножена на тисячу. Хочеш – плати. А ні – більше в мене не працюєш! Кара хоча й жорстка, проте, як на мене, справедлива. Тож сьогодні у господарстві лишилися тільки люди, котрим можна довіряти», - переконує Валерія Яремчук.

За десять літ керування «Дружбою» жінка чудово знає, скільки літрів пального йде на ту чи іншу роботу, який надій дає корова. І коли в кінці місяця бачить різницю – без зайвих слів вираховує нестачу із зарплати. Тому трактористам чи дояркам доводиться вибирати: «або-або».

«Чи часто ставлять палки у колеса? Якщо говорити за колег-аграрників – то ні. Адже на ринку і так не вистачає сільгосппродукції, тож браку збуту нема і конкуренції як такої теж. А от із селянами по-різному трапляється.

Свого часу селянам не сподобалося, що договір на оренду їхніх паїв я вирішила укладати не на три, а на 15 років. «О, Валерка хоче нашу землю забрати!» – покотилися плітки. Збираємо збори, і я коротко: «Один договір із пайовиком (незалежно від того, на скільки років) вартує 330 гривень. Мені ж таких треба укласти 418! Тому якщо через кожні три роки я буду витрачати подібні суми, то господарство взагалі збанкрутувати може. Отож, я своє слово сказала, а ви вирішуйте, чи погоджуватися. Бо інших умов запропонувати не можу», - розповідає директор СГТ «Дружба»

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---