За кордоном легкого хліба нема – волиняни у Швеції

З року в рік чимало українців у період відпусток шукають додаткових заробітків. Непогана можливість поліпшити своє фінансове становище – робота за кордоном. Чимало волинян традиційно їдуть у Польщу збирати полуницю, малину, яблука, працюють в інших галузях.

Однак все більше наших земляків цікавляться роботою у заможних скандинавських країнах.

Влітку, зокрема, там доволі вигідно збирати лісові ягоди. Ковельчанин Олексій у Швецію їздить вже три роки поспіль, пишуть «Вісті Ковельщини».

Збирати в лісі ягоди у Швеції має право кожен, така діяльність не оподатковується. Вперше у Швецію Олексій з кількома товаришами поїхали у 2014 році. Новачкам довелося непросто у чужих краях, адже досвіду ще не було. Тоді в Швеції витримали аж… п’ять днів.

– Про нашу першу поїздку, враження, емоції, різні побутові ситуації можна писати книгу, – каже Олексій Андрійович. – Важко було, передусім, через мовний бар’єр. У школі я вивчав німецьку, англійської не знав зовсім, як і мої товариші. Тож навіть заправити авто, не знали як. Коли повернувся, рік займався з репетитором, вчив англійську, тепер їздити набагато легше.

Ростуть ягоди в Лапландії (район північної Швеції). Умовно сезон ягід триває з середини липня до середини вересня. Їхати краще з невеликою групою людей власним авто, адже постійно треба їздити в ліс. Подорожувати дорогами Європи автомобілем – одне задоволення, тож більше двох тисяч кілометрів долають нормально.

Продукти, засоби гігієни, інші необхідні речі треба везти з собою, адже в Швеції дуже високі ціни як для наших зарплат. Наприклад, буханець хліба вартує 75 гривень. Пальне теж дороге.

Ягоди в Швеції – морошку, чорницю, брусницю треба шукати самому в лісах, на болотах. Тож основне взуття – гумові чоботи. В лісі озброюються компасом, картою, щоб не заблукати. Слід розуміти, що роботодавця в цьому напрямку роботи немає, фіксованої заробітної плати – теж. Ти сам собі керівник, і рівень оплати праці залежить від тебе: скільки ягід зібрав, стільки й заробив. Ритм напружений: о п’ятій годині підйом – і до шостої-сьомої вечора.

Наприкінці дня ягоди здають заготівельникам, які відразу платять готівкою в місцевій валюті.

Не всі витримують навантаження: то жарко, то важко, то дощ… А ще ж комарі і мошка дошкуляють неабияк. Тож обов’язково треба запасатися репелентами (засобами, які відлякують комах). Деякі люди швидко втомлюються, повертаються додому в «мінусах».

– За три роки зі мною їздило 14 людей. З них лише двоє мали заробіток, п’ятеро навіть вартість дороги не вернули, решта тільки зворотній шлях компенсували, – каже Олексій. – Тож треба добре подумати перш, ніж зважитися на такі заробітки, адже й витрати на поїздку немалі. А головне – варто завжди зберігати позитивний настрій, не занепадати духом. На заробітки в Швецію, крім українців, їдуть прибалти, поляки, білоруси, зустрічали ми й чимало тайців.

Починається сезон із збору північної ягоди морошки. Жовтогарячого кольору – стигла, червоного – ще недоспіла. Вона росте на болотистій місцевості. Морошка коштує найдорожче, в середньому 10 євро за кілограм (за день її можна зібрати до 15 кг). Але перед тим, як здати ягоди в приймальний пункт, їх треба перебрати. Далі достигає чорниця, якої можна назбирати 50-60 кілограмів у день, вартує вона в середньому одне євро за кілограм. На брусницю ціна дещо нижча, ніж на чорницю. Взагалі вартість кілограма ягід кожного року коливається, адже залежить, зокрема, від вимог ринку та врожайності.

Олексій з товаришами зазвичай орендують житло у селі, яке перекладається, як «Окуневе болото». Вартість житла у кемпінгу у тамтешньої господині – 7 євро за добу з людини; якщо на подвір’ї ставиш намет, то п’ять. Умови хороші. Для економії коштів українці беруть із собою намети і ночують у лісі, доки дозволяє погода (а в кінці серпня термометр в Лапландії показував уже 2 градуси морозу).

До речі, місцева влада контролює рівень обслуговування приїжджих. Колись хлопці помітили на подвір’ї господині поліцію. Подумали навіть, що до них якісь питання у правоохоронців виникли. Виявляється, вони перевіряли умови, які шведи надають заробітчанам. Адже все тут офіційно. Ковельчани навіть дивувалися, коли за надані послуги шведка видавала квитанцію.

Сільські подвір’я там без огорож. Ніхто нічого не краде. Велосипеди запросто стоять і вдень, і вночі. На запитання ковельчан: «А не боїтеся, що хтось вкраде велосипед?», господиня здивувалася: «А навіщо?».

У сільських магазинах немає алкоголю. Спиртне можна придбати тільки у спеціалізованих торгових точках у містах. Наприклад, в радіусі 100 кілометрів від населеного пункту, де жили ковельчани, такого магазину не було. Зате в найближчому містечку, де чотири з половиною тисячі жителів, є невеликий аеропорт, з якого можна швидко дістатися в будь-яку точку Європи. Шведи багато подорожують.

У Швеції – неймовірні краєвиди, чудові гірські пейзажі, напрочуд чисте повітря. В об’єктив фотоапарата Олексія постійно потрапляли північні олені, яких там безліч. Річки та озера повняться рибою, тож навіть непрофесіоналам легко наловити окунів чи плотви для ароматної юшки.

Олексій зізнається, що поїхати на заробітки в далеку країну зважився ще й через те, щоб побачити світ. Адже доки дістануться пункту призначення, відвідають п’ять країн: Польщу, Литву, Латвію, Естонію, Фінляндію. Балтійське море з Талліна до Гельсінки долають поромом, тож враження від подорожі незабутні.

Світлана ЛЯШУК.

Фото з домашнього архіву Олексія.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---