«Не біологічний, але я для них – тато», – головний лікар Будинку дитини

Цьогоріч виповнилося 73 роки, як на Волині працює Будинок дитини, через який пройшли тисячі дітей і для яких він став першою домівкою. За цей час заклад прийняв на виховання більше 8 тисяч дітей, з яких понад 2,5 тисячі знайшли нові сім’ї. Сьогодні це єдиний в області заклад медико-соціального захисту для дітей з ураженням центральної нервової системи та з порушенням психіки, у якому виховуються дітки від народження і до 4 років.

Як живеться тут малюкам розповів головний лікар Волинського обласного спеціалізованого Будинку дитини Володимир Алейніков у інтерв’ю Інформаційному агентству Волинські Новини.БУВАЄ, ЩО БАТЬКИ ЗАБЕРУТЬ СОЦІАЛЬНУ ДОПОМОГУ, А ДИТИНА ЗАЛИШАЄТЬСЯ САМА

- Скільки дітей сьогодні перебуває у вашому закладі і які це дітки?

- Сьогодні на вихованні є 32 дитини, з них батьківського піклування позбавлені 12, а 19 – тимчасово здані. Тимчасово здані - це або відібрані від батьків, або здані самими батьками. Більшість дітей відібрані, і через суд вирішується питання про позбавлення батьків батьківських прав.

- Розкажіть детальніше, тимчасово здані – це як?

- Це ті дітки, які тимчасово забрані у батьків. Наприклад, мама погано доглядає дітей, у них погані умови для життя або ж взагалі батьки залишають дітей самих вдома. В кожному районі є служба у справах дітей, і вже ця служба своїм рішенням забирає та оформляє їх у Будинок дитини. А далі служба подає до суду і суд вирішує – позбавити батьківських прав чи повернути дітей мамі. Але буває і так, що за рішенням суду дитину забирає мама чи тато, а через два місяці вона знову в нас. Може я й грубо скажу, але є діти, які отримують соціальну допомогу, батьки заберуть ті тисячі, а дитина знову залишається сама.

- Які діти найчастіше потрапляють до вас? Чи є якась статистика?

- Таких, від яких відмовилися батьки, – орієнтовно 2 відсотки. В основному, це недогляд. Тобто більшість дітей потрапляє до нас через недогляд батьками і служба змушена передавати їх до нас. До нас потрапляють діти тільки з Волині. Для того, аби привезти дитину до нас, обов’язково мусить бути витриманий певний порядок.

Наприклад, сільська рада певного села пише, що є діти, за якими не дивляться батьки. Тоді служба у справах дітей перевіряє цю сім’ю та умови, складає акт і з цим актом йдуть до голови райдержадміністрації. А вже тоді видають розпорядження голови РДА про направлення дітей у Будинок дитини і там мусять бути всі відповідні документи.

- Якщо до вас потрапляють діти, у яких є батьки, чи відвідують вони їх?

- Буває по-різному. Облік відвідувань дітей веде юрист будинку дитини. Якщо більше ніж півроку мама не відвідує дитину – юрист інформує службу у справах дітей, а вона, своєю чергою, з’ясовує причини і приймає рішення. Якщо за останніх півроку дитину не відвідували ані мати, ані батько, ані родичі, то служба вже ставить перед судом питання про позбавлення батьківських прав.

- Чи є якась тенденція у тому, куди частіше повертаються діти: до батьків чи в інші соціальні заклади?

- З кожним роком тенденція йде до того, щоб максимально повернути дітей в сім’ї. А якщо не повертаються, то відбувається або усиновлення, або віддаються під опіку у прийомну сім’ю, чи в будинки сімейного типу. Наприклад, дитина приїхала з певного району, і якщо батьків позбавили батьківських прав, то ця дитина пропонується на усиновлення. І, першою чергою, в тому районі, звідки вона родом. Але ми не займаємось усиновленням, цим займаються служби у справах дітей.

- Який відсоток ваших вихованців усиновлюється?

- Всі діти, які мають правові підстави, ставляться на облік з усиновлення. Якщо взяти відсоток із тих, що вибули, то 30 відсотків – усиновлені. Інші діти влаштовані в прийомні сімї або повернуті батькам.

- Чи часто дітки із вашого будинку потрапляють на усиновлення за кордон?

- Дуже рідко. По-перше, усиновленням за кордон займається Міністерство соціальної політики. І за кордон їдуть тільки дуже хворі діти, яких не виявили бажання усиновити громадяни України. Років п’ять тому в нас іноземці усиновили дитину із хворобою Дауна. І ще в 90-х роках, тоді це відбулося вперше, була усиновлена дівчинка із нашого будинку, теж дуже хвора.

- Якщо діти із вашого будинку не потрапляють у сім’ї – куди вони йдуть далі?

- Якщо дитині виповнилось 4 роки, ми направляємо її в Ківерцівський дитячий будинок. Якщо дитина – інвалід, то рішенням психолого-медико-педагогічної комісії направляємо цю дитину у будинок-інтернат для дітей-інвалідів.

- Кілька років тому була тенденція до закриття закладів інтернатного типу. Це вас торкнулося?

- Ну, практично, це нас і торкалося, і не торкалося. До прикладу, сьогодні у нас 32 дитини і ще будуть приїжджати. От батьків позбавили батьківських прав – куди цю дитину відправити? В лікарню не покладеш, в садок теж не візьмуть таку дитину. То на сьогоднішній день наш заклад потрібний. Можливо, через кілька років відпаде роль Будинків дитини і будуть тільки центри реабілітації. Але перед тим, як закрити будинок дитини чи інші сирітські заклади, треба напрацювати, що з цими дітлахами. Навіть якщо буде 5 таких дітей, але їм треба десь жити і їм потрібен догляд.

У нас були Настя і Максим, яких прооперували в Києві. Я їх 6 разів возив у центр кардіохірургії. Максима прооперували лише у п’яту нашу поїздку, операція тривала 5 годин на сухому серці – це зупинене серце. І після операції він пішов у життя здоровим. І Настю так само прооперували. Тобто цим дітям потрібна увага і допомога, ними треба займатися.

- Що потрібно, щоб працювати в такому закладі – покликання, освіта чи щось інше?

- Я 40 років тому потрапив сюди випадково на 2 місяці. І цих 2 місяці тягнуться вже майже 41 рік.

Мені подобається, що я за своє життя цим діткам допоміг усім, чим міг. Я може їм не біологічний тато, але я – тато, і якщо вони будуть ненагодовані, недоглянуті – це буде моя вина. Те, що вони отримують тут, дай Бог, щоб вони у сім’ї отримували. І є такі, що прийдуть, відкриють двері і кажуть: «Добрий день. Вова, дай цукерку». Хтось навчив (усміхається).ЯКБИ МИ МОГЛИ ПРИЙМАТИ 50 ДІТОК В ДЕНЬ, ТО БУЛО Б І 50

- У вас діє Центр реабілітації, де лікуються дітки зі всієї області, розкажіть більше про цей заклад.

- У нас діє Центр ранньої медичної реабілітації для дітей з ураженням нервової системи, де лікуються дітки з усієї Волині. Створений центр був ще в 2006 році для дітей Будинку дитини. Але з часом, у зв’язку з тенденцією до зменшення кількості дітей, постало питання про перепрофілізацію і розширення центру. З вересня 2014 року центр приймає діток із Луцька та районів. Курси реабілітації проходять діти від 1 місяця до 7 років.

Звичайно, було багато переживань на початку. Але завдяки тому, що в Центрі ранньої медичної реабілітації застосовують багато новітніх методик, близько 12, пацієнтів є достатньо. Щодня лікується від 5 до 20 дітей. І вже зараз черга розписана до грудня цього року. І, повірте мені, якщо б ми могли приймати 50 діток в день, то було б і 50. За 2015 рік курси реабілітації відвідали 235 дітей, за 2016 – 308 дітей.

- З якими хворобами звертаються до Центру реабілітації?

- Центр приймає дітей від 1 до 3 разів на рік. Реабілітація складається із 2 блоків – медичного та педагогічного. Потребуючих дітей є дуже багато. Звертаються діти з наслідками перинатальних уражень нервової системи – це патологія вагітності і пологів. І цих діток ми стараємося брати раніше: чим раніше почати реабілітацію, тим більша ефективність. До року стараємось, щоб діти набули всі функції, які вже повинні мати діти в цьому віці. Діти, яким більше року, мають залишкові явища перинатальних уражень нервової системи, а далі на перший план виходять мовленнєві порушення: затримки мовлення, затримки інтелекту. Бідою теперішнього часу є діти з аутизмом. Років 10 тому ми зустрічали таких дітей одиниці. І звичайно, діти-інваліди або ж діти з особливими потребами – це діти з ДЦП, синдром Дауна та інші.

- Які спеціалісти працюють із дітками?

- З дітьми працюють логопеди, психолог, лікар-фізіотерапевт, лікар лікувальної фізкультури, лікар-психіатр і лікар-невролог. Серед методів реабілітації застосовується масаж, лікувальна фізкультура, апаратна фізіотерапія, віброплатформа. Педагогічна корекція складається із логопедичних занять, занять з психологом, розвитку дрібної моторики рук, казко-, арт-, і музикотерапії, сенсорної інтеграції. Перед початком лікування комісія спеціалістів обстежує кожну дитину і складає для неї індивідуальний план реабілітації.

- Чи платне лікування у цьому центрі?

- Лікування безкоштовне. Діти поступають згідно направлень лікарів-педіатрів і неврологів дитячих поліклінік та районних лікарень. Багато вже знають про нас і направляють. У поліклініках також є кабінети лікувальної фізкультури та фізіотерапії – тож батьки можуть вибирати, де їм краще лікуватись. Головне – не втратити час, щоб встигнути допомогти дітям.

Ольга Приходько

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---