USD 27.5 27.85
  • USD 27.5 27.85
  • EUR 31.15 31.6
  • PLN 7.1 7.33

«Історія Онищенка»: переклад розгромної статті Die Welt про корупцію Порошенка

Днями український олігарх-утікач Олександр Онищенко, відомий обіцянками оприлюднити масу цікавих «плівок», які доводять тотальну корупцію у вищих ешелонах української влади, в тому числі, за участю особисто президента України Петра Порошенка, виклав у мережу матеріал німецького видання Die Welt з припискою, що присвячені ці кілька сторінок «темі корупції Петра Олексійовича Порошенка».

УНІАН наводить повний переклад цієї статті.

«ІСТОРІЯ О.»

Олександр Онищенко був одним з найближчих співробітників українського президента Петра Порошенка, поки не впав у немилість. Його завданням була дача хабарів. У своєму інтерв'ю він розповідає про корупцію, про жадібність і про владу в своїй країні. Репортаж Штефана Ауста і Хельмара Бюхеля (Stefan Aust und Helmar Büchel), Die Welt.

«Справжні гроші робляться в газовому бізнесі», – каже Олександр Романович Онищенко. Він сидить на м'якому глибокому дивані номеру «Люкс» на найвищому поверсі першокласного готелю в Барселоні з круговим оглядом на місто. Його місцевий офіс, згідно з інформацією на інтернет-сторінці готелю, коштує 4000 євро на добу. Він отримає знижку, адже Онищенко надовго застряг в Барселоні. У нього необмежене право на перебування в Іспанії, згідно з процедурою щодо обробки заяви на отримання політичного притулку. Додому, в Україну, він поки повернутися не може. Президент Петро Порошенко, разом з яким він свого часу прокрутив купу сумнівних угод, посадить його за грати – у зв'язку з уявним розкраданням 80 мільйонів доларів.

Україна видала ордер на арешт Онищенка і звернулася до європейських офіційних органів щодо приведення ордерів до виконання. Вони ж впираються і не поспішають заарештовувати українського олігарха, як того бажає його колишній приятель. Сам Онищенко, про всяк випадок, уникає зайвих міжнародних пересувань.

При цьому, він із задоволенням хотів би і далі подорожувати по різних країнах – ліпше всього разом зі своїми кіньми.

Онищенко не тільки олігарх, а ще й жокей. Вже кілька десятиліть він є успішним учасником турнірів високого рангу. У складі національної команди, зібраної і фінансованої ним особисто, він навіть брав участь у двох олімпіадах - в Пекіні (2008) і Лондоні (2012). У Ріо-де-Жанейро він вже не зміг стартувати за Україну, адже президентський ордер на арешт зупинив стрибки Олександра Онищенка... Але чоловік, який, не будучи професійним наїзником, бере на коні перешкоди висотою понад 1,60 метра, і, при цьому, виконує гарні фігури, не дозволить похитнути своє становище якомусь шоколадному фабриканту. Онищенко справляє враження людини, у якого відсутній ген страху. Тепер він хоче завдати удару у відповідь. В інтерв'ю «WELT AM SONNTAG» він викладає все начистоту і не щадить у наступі на українського президента Порошенко також і себе самого. Рідко якийсь олігарх з пострадянських республік так відкрито характеризував корумповану систему, в якій брав участь і сам.

Цей чоловік у свої 49 років пройшов через багато чого. Будучи другом юності братів Кличків, він розсудливо не виступав проти майбутніх чемпіонів світу у боксерських поєдинках в київських спортклубах.

Зате він був радянським солдатом, навчався німецькою мовою, і його використовували в ГРУ збройних сил.

Після падіння Берлінської Стіни та розпаду Радянського Союзу він повернувся обличчям до капіталізму. Він починав в 1991-му році з продажу автомобіля Лада, недорого купленого в ветсфальському містечку Бад-Ейнхаузен (Bad Oeynhausen), який він сплавив в півтора рази дорожче в Україні. Від кількох старих автомобілів він перейшов до великої кількості, а потім це вже були цілі сідельні тягачі з новими автомашинами. Батько, радянський генерал, довгий час служив у армії, потім посів високий пост в МВС України, захищав його у часи народження нової України від розгулу всюдисущої мафії.

«За кілька років я заробив 100 000 марок», – каже Онищенко таким тоном, ніби мова йде про декілька сотень. Настав час перейти до бізнесу, пов'язаного з торгівлею сировиною, і перетворити мільйони мільярди. Спочатку це була торгівля російським газом, де він заробляв на націнці. Після цього – власний газовидобуток на основі відповідних ліцензій. Так Олександр Романович Онищенко став по професії олігархом. Одним із багатьох на Дикому Сході. Крім того – депутатом парламенту. З біглими зв'язками з Дональдом Трампом, з більш інтенсивними контактами з російськими керівниками і з приємними зв'язками з «зірками» та «зірочками» міжнародної політики і шоу-бізнесу. Відео з вищого товариства показують його разом з Памелою Андерсон, з Періс Хілтон і з актором бойовиків Жан-Клодом ван Даммом.

За його словами, Онищенко, який майже вільно розмовляє німецькою, володіє п'ятьма мільярдами. Принаймні, він володів такими статками у свої кращі часи, коли він був одним з перших гравців у сировинному казино розпаду радянської імперії. Сьогодні він, мабуть, все ще багатий, але знаходиться під жахливим тиском: Олександр Онищенко є найбільш розшукуваною людиною України, а для Порошенка – державним ворогом номер один. Два роки тому у Києві був виданий ордер на його арешт. З тих пір, з точки зору українського уряду, він переховується.

«Я живу у вигнанні, - говорить Олександр Онищенко. - Це змова, на чолі якої стоїть український президент, тому що я йому заплатив недостатньо хабарів і перейшов в опозицію».

У зв'язку з тим, що з такими висловлюваннями не можна собі знайти друзів в українському уряді, то, чи то демократія і зближення з ЄС, чи то ні, олігарх облаштувався у своєму «пальмовому» вигнанні якомога приємніше. Коли грає FC Barcelona, він із задоволенням сидить в першому ряду. Майже нерухомо, спостерігаючи. По-діловому. Його справжньою пристрастю, як і раніше, залишається не футбол, а верхова їзда. Більше десяти мільйонів він вже витратив на неї: на великий конезавод в Емсланді (Emslan), на дорогих коней, вирощених німецьким жокеєм, конезаводчиком і торговцем кіньми Паулем Шокемеле (Paul Schockemöhle) і на створення Національної команди України з конкуру і триборства. Навіть зараз він тренується по можливості часто в Паркурі, недалеко від фешенебельного готелю.

«У подоланні перешкод треба вміти перемагати страх», - каже Онищенко. Це риса, яка для олігарха у вигнанні може бути важливою для виживання, в тому числі, і поза манежем. Адже пострадянський газовий ділок написав книгу. Це корупційний детектив обсягом 244 вибухонебезпечні сторінки. Ось що робить цей твір небезпечним, в тому числі, і для його автора: мова йде, за словами автора, ні в якому разі не про фантастику.

«Президенти в незалежній Україні були і є корумпованими», - коротко описує Онищенко зміст книги. - «Я це знаю, я всім їм платив».

Корупційні методи, ордери на арешт, слідство у зв'язку з державною зрадою - це спроби змусити його мовчати. Він все одно назве імена і надасть докази – і підкріпить це ще й у режимі онлайн. Олігарх таємно записав цілий ряд розмов з президентом делікатного змісту і має намір опублікувати їх в інтернеті. На 2019 рік Олександр Онищенко запланував щось зовсім особливе. Замість того, щоб виступати на наступних Олімпійських Іграх за Україну і приземлитися на останньому місці, він хоче піднятися дуже високо по політичній драбині.

Він хоче стати кандидатом на президентських виборах. Порошенко, як йому відомо з усіх опитувань в Україні, має не найкращі шанси. Сам факт його кандидатури на вибори президента, як відомо Онищенку, відновить його недоторканність з точки зору кримінального переслідування, якої його, як депутата, позбавив уряд. Якщо не вийде згаданий вище варіант, тоді він буде підтримувати кандидатуру Юлії Тимошенко.

Якщо ж він сам зможе брати участь у виборах і його оберуть, тоді він надасть свої послуги тільки на один президентський термін – і за цей час грунтовно змінить ситуацію в країні.

Це майже так само добре, як золота медаль у конкурі. Вона не приносить грошей, але дає спортивну славу.

ВЕЛЬТ АМ ЗОННТАГ: Пане Онищенко, скільки грошей треба мати, щоб вважатися олігархом в Україні?

Олександр Онищенко: Приблизно мільярд доларів, мінімум, 700 - 800 мільйонів. Але самих грошей недостатньо. Без влади, без впливу гроші в Україні цінності не мають. Для цього вам потрібні засоби масової інформації і кілька людей в парламенті, які захистять ваш бізнес. Тільки так у нас можна бути на висоті.

Хто є найбагатшим олігархом в Україні?

Рінат Ахметов, який, як і я, в минулому боксер. Він заробляє свої гроші вугіллям і електрикою. Раніше у нього було 30 мільярдів, але з тих пір, як він змушений був заплатити за «кришування» урядом, щоб його теж не змусили тікати, його статки відчутно зменшилися.

А ви? У ваші кращі часи ваші статки оцінювали в п'ять мільярдів.

Я гроші не накопичував, а весь час інвестував, наприклад в газовидобуток. Я щорічно мав прибутки від 30 до 60 мільйонів доларів, не більше.

А зараз?

Коли я покинув Україну, вони у мене там все відібрали. Звичайно, у мене ще є трохи грошей. Не так багато, але дещо є. Я справляюся.

Як ви розбагатіли?

Цим я зобов'язаний Німеччині. В 1991 році я був солдатом в колишній НДР, і, коли розпався Радянський Союз, тоді я в Вестфалії купив стару Ладу за 800 марок і продав її в Києві за 2000 марок. Так все і почалося.

Так не стають олігархами.

Стають. Крок за кроком. Спочатку одна машина, потім, кожен тиждень, два повністю завантажених важких причепи для транспортування автомобілів і так далі. Коли не стало СРСР, ми, українці, раптово втратили все. Не було нічого! Більшість наших людей мислять таким чином, що спочатку вони хочуть мати хорошу машину, щоб бути кимось. Тому я і почав з автомобілів, адже в ті часи це був найкращий бізнес. Потім я вклав прибуток у будівництво кількох будинків, в основному, офісних. Один з них у мене купив Сергій Тарута, який тоді був одним з найбагатших людей в Україні. Я продав йому об'єкт за 14 мільйонів доларів, і це були мої перші великі гроші.

А потім?

Потім, в 2002 році, я почав займатися газовим бізнесом. Я купував газ у Туркменістані і продавав в Україні. Я був найбільшим продавцем, номером один на ринку. Наприклад, ти платиш уряду 20 мільйонів доларів за ліцензію на торгівлю газом. При купівлі я отримував знижку від ринкової ціни. На цьому я і заробляв

Скільки?

Ціни були хороші. Я трохи жонглював, купував газ влітку, зберігав, і взимку продавав. При цьому, я мав прибуток від 50 до 70 відсотків. Це були хороші гроші, але тоді вже й почалися перші проблеми.

В якому сенсі?

Підходи були схожі на сьогоднішні. Це було в 2006 році. Податкова адміністрація порушила проти мене кримінальну справу. Я змушений був заплатити, або мені довелося б покинути країну.

Поясніть нам це детальніше.

Проблемою представників бізнесу в Україні є часта зміна урядів. Нова влада посилає до багатих людей своїх посередників і вимагає грошей. Я порахував, що в цей раз вони хочуть занадто багато, і вирішив піти і перечекати.

Який це був уряд?

Це було, коли Віктор Янукович став прем'єр-міністром. Він поставив на посаду керівника Податкової одного зі своїх людей. Ця людина, в першу чергу, почала дивитися, від кого і скільки може отримати. Я в той момент не мав протекції, тобто не було нікого, хто зміг би мене політично захистити від Януковича. Тому його люди і вирішили мене взяти, а я вирішив піти. Я взяв дуже ранній рейс на Мюнхен, на 6 чи в 7 годину ранку. В 8 годин вони вже надіслали в мій офіс 100 людей (сміється). Я в цей час полетів у Німеччину, вклав гроші в кінне підприємство і почав готуватися до Олімпійських ігор в Пекіні.

Ви все закінчили в Україні, взяли гроші і відвезли їх за кордон?

Так. Я жив у маленькому селі в Німеччині. Люди з українського уряду постійно намагалися зі мною зв'язатися, щоб зі мною домовитися.

Чому ви потім повернулися до Києва? Ви ж знали: це корумпована, злочинна система. Чому ви з вашими грошима не залишилися в Німеччині, на Кіпрі або на Мальдівах?

У мене була сім'я, дружина і діти. Вони жили в Україні. Я вирішив домовитися з урядом. Спочатку вони хотіли 20 мільйонів, потім десять, п'ять, і, врешті-решт, це закінчилося двома мільйонами, коли вже підійшли вибори. Вони сказали: «Давай нам два мільйони, щоб ми могли вкласти їх в нашу передвиборчу кампанію, і по руках». І тоді я повернувся в Київ.

Як ви могли бути впевнені в цій угоді? Як ви могли бути впевненими в тому, що вони дотримають слова?

Це завжди так працює. Такий бізнес. Кожен у нас це знає. Домовляються. Платять. Тоді можна повернутися. Якщо уряд не виконував би домовленості, тоді жоден олігарх не захотів платити, тоді всі б пішли у вигнання, а люди в уряді залишилися ні з чим.

У 2010 році Віктор Янукович піднявся з поста прем'єр-міністра вище – став президентом, що тоді змінилося?

Його грошові потреби тільки збільшилися (гірко сміється). Тоді був офіс в Донецьку, а старший син Януковича Олександр звідти контролював для свого батька всі великі підприємства в Україні. Він намагався зі всього отримувати 50 відсотків. У 2012 році він також почав вимагати сам бізнес. До цього мова йшла тільки про гроші, а потім йому повинні були відписувати частину бізнесу. У зв'язку з цим, підприємці в Україні почали підтримувати революцію, - Віталій Кличко, спонсор Віталія Кличка Дмитро Фірташ та інші.

Так Віктор Янукович втратив підтримку олігархів?

Саме так. Спочатку він хотів мати 50 відсотків від прибутку. Потім все більше. Ми, підприємці, побачили, що його апетити ростуть, і почали турбуватися про те, що повністю втратимо наші бізнеси.

Тобто ви підтримали революцію не тому, що хотіли зблизитися із Заходом, а ...?

...тому, що люди Януковича так швидко стали дуже жадібними. Вони навіть почали приходити до більш дрібних підприємців, до власників кафе, ресторанів і т. п. Після того, коли, врешті решт, ці люди почали вимагати у нас частину бізнесу, почався опір олігархів. Внаслідок цього олігархи домовилися скинути Януковича.

Згідно з вашими словами, криваві протистояння в Києві в листопаді 2013 року, Майдан, були не повстанням народу, в путчем олігархів?

Так. З підтримкою американців.

Тоді Янукович в поспіхах втік у Росію.

Так. З сумою не менше трьох мільярдів доларів, які він до цього «здобув».

Якою була ваша роль у протистоянні на Майдані?

Я особисто підтримував Віталія Кличка. Я його вже давно знав, ми раніше разом боксували в армійському спортивному клубі.

Ви з ним теж змагалися?

Ні. Він в іншій ваговій категорії. Але ми жили в одній казармі. Ми разом тренувалися. Я добре знав його, а його брат Володимир був моїм найкращим другом.

Але Кличко не став президентом.

Ні. Віталій боксер. Порошенко завжди вмів краще говорити. Американці, зрештою, теж хотіли його і його олігархів. Була укладена угода, реалізована у Відні. Кличко відмовився від участі у прибутку президента в обсязі 50 відсотків. Тоді Порошенко раптово захотів від Віталія ще й пожертвування на передвиборну кампанію в сумі 15 мільйонів доларів, і, коли той відмовився, Порошенко розірвав співпрацю.

Але ви, незважаючи на це, почали працювати на Порошенка.

Так. Я був змушений. Я спробував врятувати мій бізнес.

А потім, як ви докладно пишете у вашій книзі, майже два роки організовували для президента брудні оборудки? Чому?

Тому що я дійсно спочатку думав, що гірше, ніж з Януковичем, не буде.

І що?

Це було помилкою. Порошенко не тільки хоче половину, він хоче все. Я мав з ним домовленість: «Дай мені спокійно займатися моїм бізнесом і заробляти гроші, а я тоді зможу підтримувати твою політику, але відкрито і легально».

Цього йому не було достатньо?

Ні. Як тільки він почав міцно триматися в сідлі, він зажадав від мене, щоб я за вигідною ціною скупив газові фірми олігархів, яких він вигнав з країни у зв'язку зі сфабрикованими кримінальними справами. Отже, я інвестував майже всі мої гроші, щоб виконати це його завдання. Коли ж я завершив цю справу, і зібрав ці концерни під дахом моєї фірми, Порошенко раптом вирішив мене теж викинути з човна і витіснити з країни. Це стало новою порошенківською діловою моделлю: він вже не хотів купувати фірми, а лише отримувати гроші за «кришування». Заняття, пов'язане з погрозами щодо олігархів у зв'язку зі сфабрикованими звинуваченнями і кримінальними справами, було для мене прибутковішим і менш трудомістким.

Скільки фірм ви скупили для Порошенка?

Три газових підприємства. Гроші, необхідні для цього, приблизно 30 мільйонів доларів США, я перевів власникам-утікачам через мережу офшорних рахунків.

Чи брали ви участь і в інших брудних оборудках президента?

Звичайно. Я регулярно купував голоси депутатів, щоб зміцнити владу Порошенко.

Можете навести приклади?

Так. Коли приймали бюджет, я підкуповував цілі фракції. Особливо сумнівним було призначення в парламенті генеральним прокурором Юрія Луценка. Він хоч і є близькою довіреною особою президента, але як інженер-електротехнік абсолютно не володіє для цієї посади яким-небудь юридичним досвідом. Для роботи на посаді генерального прокурора обов'язковим і запропонованим був юридичний іспит, і так було написано в Законі. Я, за завданням Порошенко, потурбувався про те, щоб для його довіреної особи спеціально був змінений Закон, щоб дану посаду могла займати також особа без юридичної освіти. Це спрацювало. Луценко став у травні 2016 року генпрокурором.

Скільки грошей заплатили ви в якості хабарів депутатам?

Всього 2,5 мільйонів доларів.

А яким чином президент Порошенко знаходить для цього стільки грошей? Шоколадна фабрика приносить достатній прибуток для здійснення таких завдань?

Звичайно ж, ні. Ключем є генеральний прокурор.

Той же генеральний прокурор, якого ви, за завданням Порошенка, власноруч, з допомогою корупції, привели на посаду?

Так, саме він. Генеральний прокурор Луценко відкриває фейковое слідче провадження проти фірми і її власника. Це кримінальне слідство, яке призводить до арешту, вироку з допомогою також куплених суддів, а потім - до довгих років позбавлення олігарха свободи. Тоді приходить посередник президента і, наприклад, говорить Рінату Ахметову, найбагатшій людині України: «Давай нам 200 мільйонів доларів, а ми забезпечимо, щоб твої проблеми з правосуддям зникли». Бізнес-модель Порошенко є тепер чистим вимаганням грошей за «кришування». Як у мафії, але на урядовому рівні, у великих обсягах.

Таким чином, ви, з вашими 2,5 мільйонів доларів для купівлі голосів з метою призначення цього генпрокурора забили гол у власні ворота?

Так, це можна назвати й так (сміється з гіркотою).

А як це сталося у вашому випадку?

Я отримав завдання схилити колишню прем'єр-міністра, а потім лідера опозиції Юлію Тимошенко до співпраці з партією Порошенка, щоб вона вступила в спільну коаліцію. Але Юлія, яку я добре знаю, відмовилася. Це стало тим, що спричинило заходи проти мене. Порошенко дав антикорупційному відомству наказ відкрити проти мене сфабриковану справу у зв'язку з уявним ухиленням від сплати податків. Ніби Я винен державі 80 мільйонів доларів.

Те, що існувала письмова домовленість про відстрочення сплати податків у зв'язку з тим, що моя фірма і за всіх цих хабарів не приносила жодного прибутку, раптом перестало грати яку-небудь роль. Через моїх контактних осіб в апараті правосуддя і в поліції я ще з січня 2016 знав про те, що за вказівкою президента проти мене велися таємні слідчі дії. Тоді я почав збирати на Порошенка викривальні матеріали та готувати мою втечу. Коли потім влітку 2016 року з мене зняли депутатську недоторканність, стало ясно, що мене чекає взяття під варту. Я тікав через Білорусь в Німеччину. Як добре, що у мене тоді ще був мій приватний літак.

Пропонував вам уряд угоду, згідно з якою могла б бути «цифра на суму Х, і ми забуваємо про кримінальну справу»?

Так. Часто. Вони і зараз ще намагаються заманити мене такими угодами в Київ.

Скільки ж вам треба заплатити за закриття справи?

Точно 20 мільйонів доларів. Половину мого уявного податкового боргу.

Чому ви на це не пішли?

Тому що я не можу довіряти Порошенко. Він би взяв гроші, а мене все одно посадив. Його люди тоді б, можливо, дійсно закрили податкове слідство, але вони напевно відкрили б проти мене якусь іншу справу. На волі я був би дуже небезпечний для президента.

Якщо те, про що ви розповідаєте, правда, то чи не боїтеся ви, що вас можуть змусити мовчати іншим способом? Що уряд сам прийде до вас, якщо ви самі до нього не підете?

Саме це вони й намагались зробити. Минулого літа вони послали людей, щоб ті проникли до мене. В мій будинок тут, в Барселоні. На щастя, мене не було вдома, але зловмисники вирвали з стіни сейф, і за кілька сотень метрів від будинку вони його відкрили. У жовтні минулого року вони проникли в приміщення мого адвоката, і там теж зламали сейф, шукали в ньому документи і записи. Це були абсолютні профі.

Чи знайшли зломщики те, що вони шукали?

Ні. Справді важливі речі я, звичайно ж, не сховав там, де їх кожен би очікував знайти.

Це і є вашою «страховкою життя»? Інформація, яку ви ще не відкрили, а також не відкриєте у вашій книзі, щоб зберегти загрозливий потенціал щодо президента?

Так, звичайно.

Що це?

Я, звичайно, не можу це все видати. Всього-навсього тільки це: дуже багато розмов з Порошенком я потай записував. Їх частину я надам у розпорядження громадськості одночасно з виходом книги.

Чи не боїтеся ви, що вас можуть змусити мовчати, особливо тоді, коли ви погрожуєте подальшими викриттями?

Звичайно, це може статися. Але я не дам себе змусити від цього відмовитися. Життя без ризику не існує. Як наїзник я, в певному сенсі, звик дивитися час від часу смерті в очі. Порошенко є надто боязким типом, щоб наказати вбити своїх суперників. Я, в будь-якому випадку, на це сподіваюся. Крім того, він дуже релігійний, він віруючий християнин. Він навіть має власну каплицю в своєму будинку. Він напевно знає про п'яту заповідь: «Не убий!» (сміється)

Ми не віримо у вашу демонстративну безтурботність. Випадок Скрипаля саме зараз продемонстрував, що навіть притулок в Європі не є по-справжньому безпечним, якщо в тебе могутні вороги.

Звичайно. Я теж боюся за власне життя і за те, що мною пожертвують як шаховою фігурою в новій «холодній війні» між Сходом і Заходом. Я шукаю притулку в Німеччині, але мої адвокати вже місяцями чекають ознайомлення сторін із справою. Досі я не отримав від якоїсь німецької інстанції підтримки або довідкової інформації щодо мого статусу.

Чому ви обрали Іспанію в якості тимчасового альтернативного притулку?

Тому що іспанські державні органи ведуть проти Порошенка слідство у зв'язку з відмиванням грошей. Він особливо любив інвестувати вкрадені в Україні гроші в Іспанії. Я запропонував себе іспанським слідчим як свідка у справі Порошенка, а натомість я отримаю від них дозвіл на перебування в країні і додатково певний захист, наприклад, від наказу на взяття під варту, виданого в Києві, і відмову у відповідь на заяви на мою видачу. Крім того, я подав тут заяву на політичний притулок. Поки дана процедура триває, жодна країна ЄС не може мене вислати назад в Україну.

У вашій книзі ви описуєте корупцію на вашій Батьківщині як гігантського спрута, який тримає в зашморзі всю країну.

Так. Це, на жаль, є нашою реальністю. Це звучить для читачів на Заході, як щось неймовірне, але, як тільки хтось в Україні потрапляє у владу, людина перетворюється в корумповану особу. Я не знаю, чому це так. Можливо там, на вершині уряду, повітря інше, я не знаю.

Чи існують в Україні люди, які не корумповані?

Я таких не знаю.

Похмура інформація, чи не правда?

Так, але це мій досвід. Кожна людина корумпована.

І не існує ніякої надії?

Надія є. Порошенко повинен піти, і нам потрібні чіткі правила. У будь-якому випадку, в кожній фірмі повинні бути чіткі правила. Навіть його корумпований попередник мав деякі правила. Найстрашніше, коли не існує взагалі жодних правил, як зараз. Ти не знаєш, як ти повинен себе поводити. Порошенко хоче всіх підприємців зламати. Якщо ніхто, крім нього, і його послідовників не буде мати грошей, тоді ніхто не зможе фінансово підтримувати опозицію і підготувати іншого кандидата. Порошенко хоче мати тотальний контроль.

Чи не думали ви про те, що колись зможете повернутися в Україну?

Так. Я наступного року буду брати участь у президентських виборах. Коли я почав боротися проти Порошенка, я отримав велику підтримку. Це дає мені сили і мотивацію, а, відповідно до законодавства, я можу бути кандидатом також у вигнанні.

Але передвиборча боротьба коштує грошей.

Я нічого платити не буду. Я сподіваюся на підтримку громадян і без цього.

Тоді ви, імовірно, будете єдиним кандидатом, який не платить за політичну підтримку.

Так, але згідно з останніми опитуваннями громадської думки, президента Порошенка по-справжньому ненавидять від 60 до 70 відсотків населення, тому цього разу діють інші правила. Правда, спочатку в якості кандидата мене повинна допустити комісія, а щодо того, чи допустить це Порошенко, я налаштований радше скептично.

Але чому ви просто не підкупите людей в комісії?

Підкуповувати?

Так, як ви це завжди робили з політиками і посадовими особами. Грошима, хабарами, «бакшишем».

Це неможливо. Порошенко тримає комісію під своїм жорстким контролем. Підкуп не спрацює, якщо президент це не підтримає. Якщо він не допустить – а в моєму випадку він цього, звичайно, не допустить, - у мене шансів немає, і немає значення, скільки грошей я запропоную.

На той випадок, якщо ви все-таки зможете бути кандидатом, ви отримаєте недоторканність?

Так. І тоді я спробував би повернутися в Україну і там вести справжню передвиборчу боротьбу.

Припустимо, вас дійсно оберуть: чи припинить дійсно президент Онищенко корупцію в Україні?

Так, звичайно. Перш за все, я повернув би бізнесменам в моїй країні їх підприємницьку свободу. Я сказав би їм: «Платіть з сьогоднішнього дня податки, для дитсадків, шкіл, для будівництва нових доріг, і не платіть, як раніше, тільки в кишеню президента!» Я не став би працювати довше, ніж один президентський термін. Краще п'ять років по-справжньому, ніж багато років неправильно.

Чому люди в Україні повинні вірити саме вам, що ви покінчите з корупцією? Ви ж довгі роки були в цій корупційній системі на перших ролях.

Я ж особисто ніколи не був корумпованим, я тільки певний час підпорядковувався вказівкам президента. Ходіть лише в округ неподалік від Києва, який я представляв в якості депутата в парламенті. Там вам всі підтвердять, що я людей підтримував, а не грабував. Люди знають, що мені не потрібні гроші. Чи володієш ти двома мільярдами, чи 30 мільярдами доларів, не має значення, ти все одно все це не витратиш. Ні, якби я став президентом, я покращив би життя людей і розкрив би невикористаний потенціал України.

І ви впевнені в тому, що там люди вам повірять?

Так. Тому я і написав цю книгу. Кожен повинен перед президентськими виборами знати, чим я займався, а чим ні. Тоді кожен сам для себе зможе вирішити, чи може він мені довіряти.
Загрузка...
Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.