Підсумки 2016 року: метушня влади, втрачена Надія і шокуючі е-декларації

Україна в політичній сфері пережила в 2016 році події, яких за нормального життя вистачило б на кілька років. Соціальний час нашої країни був стиснутим у високосний рік. І не варто забувати, що Україна переживає наймасштабнішу в своїй новітній історії кризу, тому досягнення і невдачі оцінюються зовсім по-іншому.

Про це Євген Магда пише на сторінках УНІАНу.

Боротьба Арсенія Яценюка за збереження прем'єрського крісла закінчилася передбачуваною поразкою, але лідеру «Народного фронту» вдалося піти у відставку добровільно, з перспективою збереження політичного обличчя. Хоча рейтинг популярності «фронтовиків» мало відрізняється від статистичної похибки, партію рано списувати з рахунків. І справа не тільки в масовій політичній рекламі в кінці 2016-го, а в тому, що запит на нові політичні обличчя навряд чи сильніший звички виборця робити ставку на перевірені партії з красивою риторикою.

Володимир Гройсман, змінивши спікерське крісло на прем'єрське, розлучився з чином президентського протеже і енергійно обіцяє співгромадянам покращення життя. Одним підвищенням мінімальної зарплати в цьому питанні не обійтися, оскільки серйозно збільшились і ціни на житлово-комунальні послуги, а лояльність МВФ залишається під питанням. Уряду вдалося вчасно прийняти бюджет-2017 ціною компромісів з депутатськими групами, які не входять в парламентську коаліцію, але його виконання буде не найпростішим завданням.

Представлена Гройсманом Європарламенту ще в якості спікера Верховної Ради реформа законотворчості в Україні так і не знайшла втілення в життя. Хоча головне місце в парламентській президії зайняв політик без відгомонів радянської влади в кар'єрі – Андрій Парубій, його колегам-законодавцям не вдалося відмовитися від властивих СРСР штурмівщини і видавання бажаного за дійсне. Переформатування парламентської коаліції призвело до того, що поіменний список її учасників перетворився на таємницю за сімома печатками, а кількість опозиційних фракцій вдвічі перевищує провладні (в абсолютній чисельності – ситуація протилежна).

Правда, домогтися дострокових парламентських виборів противникам влади так і не вдалося. Юрій Луценко різко змінив вектор політичної кар'єри, перейшовши з позиції лідера найбільшої парламентської фракції на посаду генерального прокурора. Тепер замість спасенних бесід з БПП-шними дисидентами Юрій Віталійович зосередився на боротьбі з високопоставленими злочинцями. Виходить куди краще, ніж у попередників з юридичною освітою, але недостатньо для того, щоб позбавити політичних опонентів і заклятих друзів з НАБУ приводів для критики.

У 2017 році Юрій Віталійович обіцяє процес над Віктором Януковичем, який, до речі, вже повертався до зали суду, але в Ростові і в якості свідка, а не обвинуваченого. У цьому контексті цікаво буде подивитися на результати судової реформи, прийнятої в минулому році, адже настільки масштабні зміни в Конституцію вносяться не часто.

«Офшорний скандал» і одкровення Олександра Онищенка, який змусив старожилів пригадати заяви Миколи Мельниченка (до речі, куди зник героїчний майор УДО?), попсували нерви Петру Порошенку, але навряд чи помітно погіршили його політичне становище. Глава держави, як і раніше тримається серед лідерів президентського рейтингу і не збирається відмовлятися від владних повноважень. Зміна глави президентської адміністрації (замість Бориса Ложкіна прийшов непублічний Ігор Райнін) тільки підтверджує гіпотезу, що на Банковій інтенсивно готуються до президентських виборів.

У лавах опозиціонерів у 2016-му було досить тісно. Домінувала Юлія Тимошенко, але не ризикнула йти на загострення ситуації під час протестів вкладників банку «Михайлівський». Радикали Ляшка до кінця року почали дрейфувати до позицій влади в пожежному порядку під акомпанементів критики свого вождя поведінки лідера «Батьківщини». «Опозиційний блок» відділив від себе партію «За життя» в якості авангарду боротьби за владу. «Самопоміч» зачаїлася через сміттєвий скандал.

Міхеїл Саакашвілі, безумовно, має намір дати всім майстер-клас по боротьбі за владу, але поки його «Рух нових сил» більше нагадує клуб шанувальників політичного таланту екс-президента Грузії і колишнього голови Одеської ОДА.

Трансформація образу Надії Савченко в чомусь відображає ставлення суспільства до конфлікту на Донбасі. Повернення в'язня російської в'язниці сприймалося як загальний успіх, проте заяви Савченко досить швидко привели до тями українське суспільство. Парламентарій і Герой України закликала «зрозуміти Донбас», заявила про наміри реформувати устрій України (за дивним збігом обставин – за лекалами Віктора Медведчука) і не бачить нічого поганого у прямих переговорах з лідерами сепаратистів.

Хоча конфлікт на сході України забрав життя та здоров'я сотень українських військовослужбовців, до нього поступово починають звикати. Бравада в «донбаських» заяви політиків зникла якось сама собою, а стратегія повернення Донбасу і Криму до складу України поки так і не з'явилася. Щоб процес відновлення територіальної цілісності зрушився з мертвої точки, Україні потрібно бути сильною, для цього необхідні реальні перетворення.

Реформу Національної поліції добряче зіпсувало не тільки звільнення Хатії Деканоїдзе, але і розстріл у Княжичах. Замах на Павла Шеремета залишився нерозкритим, немає публічного просування в розслідуванні вбивства героїв Небесної сотні. Систему Prozorro все одно намагаються раз за разом обходити на різних рівнях.

Децентралізація триває в плановому темпі, проте не завжди відбивається на розумінні співгромадянами переваг перенесення центру влади на місця. Очевидно, що влада так і не навчилася ефективної комунікації з мільйонами українців, інакше не було б шокуючих цифр про кількість громадян України, які вважають, що країна рухається не туди.

1 січня 2017 року стартував другий етап електронного декларування. Треба сказати, що перший подарував чимало «відкриттів» про фінансовий стан сильних світу цього. Навряд чи хтось в Україні серйозно підтримує тезу про куховарок, здатних керувати державою, однак запаси готівки і розсипи коштовностей «на дому» навряд чи зміцнюють довіру до влади.

Схоже, українським політикам необхідно пройти курси самопожертви, щоб навчитися служити державі, яка переживає непрості часи.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---