Аляска очима лучанина. ІНТЕРВ’Ю. ФОТО

Буденність втомлює. Здавалося б, маєш міцну та щасливу сім’ю, вірних друзів, улюблену роботу, та у «чотирьох стінах» як не як, а сидіти нудно. Розумієш, що живеш лише один раз. Зрештою, не нехтувати ж тим, що приносить задоволення, яскраві життєві моменти та цінний досвід.

Коли голова прагне спокою, а серце підказує «не стій на місці», потрібно рухатися далі. Одним із тих, хто рухається вперед, долає тисячі кілометрів всупереч буденності, - лучанин, мандрівник, альпініст, велотурист і просто щаслива людина Олександр Оришко.

Навесні 2013-ого року Олександр побував у Сполучених Штатах Америки, а саме (хто б міг подумати!) на… Алясці. «Волинські новини» намагались дізнатися, чим так зачарував «холодний континент» 30-річного лучанина.

Якою була мета поїздки до Аляски?
Ціль поїздки номер один – піднятися на найвищу вершину Аляски, Мак-Кінлі, відчути як воно.

Емоційно задоволений, правда ж?
Так, дуже (сміється)! Як тобі сказати, передати словами дуже важко, що людина відчуває у такій мандрівці. Проте, коли ти чогось сильно хочеш і коли цього досяг, отримуєш неабиякий кайф.
Так само й тут: поставив ціль, досягнув і отримав від цього задоволення.

Про тебе можна сказати, що ти – затятий мандрівник?
Думаю, що так, бо я авантюрна людина. Я люблю спонтанні поїздки, люблю пригоди. Загалом, обожнюю мандрувати.

Аляска в розумінні Олександра Оришка – це…
О, Аляска – це недоторкана природа першою чергою, до того ж гарно збережена, тому що там багато Національних парків, і американці дуже серйозно відносяться до цього. Порушення правил в Національному парку може загрожувати великим штрафом або й депортацією.
Ще Аляска класна тим, що там бігає чимало тварин, які у нас є в зоопарках. Там все наживо. Риби багато, морепродуктів. Просто класно там. Аляска – це ще й гарно збережена природа, куди варто поїхати хоча би раз у житті, подивитися, тому що вона варта тих грошей, сил.
Поїздка до цього «холодного континенту» дороговартісна?
Скажімо так: щоб поїхати просто на Аляску, потрібна віза та квитки на переліт. Піднятися на гору – це ще й додаткова оплата перельоту на льодовик та спорядження для того, аби здійснити сходження на гору.
Поїздка такого плану як у нас була обійшлася близько чотирьох-п’яти тисяч доларів без спорядження.

Хто організував сходження на Мак-Кінлі?
Люди зібралися, організували таку собі експедицію під назвою «Прапор України на найвищих вершинах семи континентів світу». Мак-Кінлі – одна із найвищих вершин, куди ми й поїхали.
Є люди, які піднімалися уже на п’ять чи чотири вершини. Для мене це тільки друга вершина. Першою була географічно найвища вершина Європи – Ельбрус.
Якщо все буде добре з фінансуванням, то поїдемо на Кіліманджаро, а в лютому – до Аргентини, на Аконкаґуа.

Свої поїздки ретельно плануєш?
Не можна сказати, що все планується ретельно, але зазвичай казусів ніяких не виникає. Для нас це добре, бо немає жодних проблем. Всі завжди повертаються живі, здорові. Для нас це -найголовніше! А все інше, якісь екстримальні історії, нехай приносять інші. Ми побачили та розповіли, показали фотографії, відео, щоб і друзі захотіли поїхати чи знайомі.

Що скажеш про сходження на Мак-Кінлі?
Гора Мак-Кінлі – найвища гора Північної Америки, названа в честь президента Мак-Кінлі. У неї, правда, є ще одна назва - Денелі. Від того і називається Національний парк – «Denali National Park».
Сходження було досить серйозним, оскільки вершина знаходиться близько Північного кола. Досить суворі погодні умови. Температура може знижуватися до -60° і нижче. У нас було тепло: -38°.

Які плюси та мінуси мандрівки на льодовик?
Плюси - очевидні, а мінусів немає, бо все добре. Все було вдало: гарна погода, гарна атмосфера в команді. Команда хороша була - усі досвідчені, без сварок. Дуже важко в команді підтримувати стабільний клімат протягом двох тижнів, коли спілкуються між собою вісім зовсім різних людей. Бувають нюанси, та в нас було класно. Можливо, через хорошу погоду чи через те, що зі здоров’ям ні в кого проблем не було. Жодних питань не виникало тому, що всі розуміють, що йдуть на гору, витрачають великі гроші. Розуміють, що один за одного мусять переживати, бо якщо в команді комусь стає погано, то можуть повернутися всі. Хоча є і сили, і здоров’я йти далі, але через те, що у когось проблеми зі здоров’я, треба з ним спускатися донизу. У нас було все добре.

Як виживали при суворих погодніх умовах?
Наперед готували спеціальне спорядження: черевики, пухові куртки, спальники, намети. Так і виживали. Наша подорож на гору тривала два тижні: десять днів ми піднімалися вверх, на десятий день підйому в одного з учасників експедиції був день народження. Чотири дні ми витратили на спуск, бо застала нас негода, і ми змушені були зачекати.

Твої колеги-альпіністи не лише з Луцька?
Усі з України. З Луцька був ще один альпініст, мій товариш Ігор Случик. А так... Були з Рівного, з Києва двоє, з Севастополя та двоє львів’ян. Всього до Аляски поїхало вісім чоловік.

Часто доводиться від чогось відмовлятися, аби мати можливість подорожувати?
Буває таке. Для того, щоб назбирати грошей на поїздку, треба десь зекономити, зайвий раз кудись не сходити. В основному, заробляю гроші, аби мати можливість подорожувати. Не збираю, як всі, на щось, на машини. Воно мені не потрібне… Всього, що у мене є, мені вистачає. Все, що заробляю - витрачаю на мандрівки.

Три слова, якими б ти описав Аляску...
Гарна, недоторканна, зачаровує. Не задумувався, правда, ніколи над таким… Завжди хочеться туди повернутися. От я був двічі і з’їздив би туди ще разів зо п’ять.

Чого побажаєш мандрівникам, зокрема, волинським?
Більше подорожувати!

…не купувати машини, а мандрувати…
Ні, ні (сміється)… Просто заробляти для того, щоб подорожувати. Це набагато приємніший вид відпочинку, активний, ніж сидіти десь на морі, на пляжі. Це скучно як на мене.

Раніше «наші» мало відвідували Європу і вели себе по-одному. А зараз почали їздити частіше, і видно навіть, як на заході України все стало по-європейськи. Люди ведуть себе так, як у Європі, зовсім по-іншому. Видно це навіть з оформлення магазинів чи ресторанчиків.

Бажаю більше цікавих подорожей. Щоб привозили до нас якусь культуру, якісь, можливо, нові ідеї для розвитку міста та розвитку самих себе.

Розмовляла Наталка ВОСКРЕСЕНСЬКА
ФОТО - із соціальної мережі Вконтакті

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---