USD 25.5 25.68
  • USD 25.5 25.68
  • EUR 29.85 30.05
  • PLN 6.94 7.02

Общага – вічне свято чи кара студента? Дню спудеїв присвячується

Що спільного між молодятами в першу добу після весілля й абітурієнтами, котрі отримали повідомлення про зарахування на перший курс обраного вузу та факультету? Це найщасливіші люди на світі! «Нарешті все скінчилося!» — приблизно так думають і ті, й ті. Проте і перші, й другі помиляються: замість спочинку на лаврах — попереду чимало нових, досі незнаних проблем. Причому новоспечених студентів труднощі та підводні рифи підстерігають не лише у навчанні, а й у побуті і, головне, — у стосунках із новим оточенням...
Гуртожиток — вища школа… ніж сам вуз
Про навчання говорити не будемо. Адже справжнього студента реально цікавить одне: як найприємніше провести свій вільний час. У цьому плані «земним раєм» для студента є гуртожиток — або общага, як зазвичай кажуть. Місце, де можливо все, крім навчання. Марно намагатися готувати семінари під вереск і сміх, ревіння магнітофона чи бренькіт гітари. Проте життєві уроки, які отримують юнаки та дівчата в общазі, є незрівнянно кориснішими, ніж більшість навчальних дисциплін, прослуханих в аудиторіях.
В гуртожитку студент навчиться: а) готувати їжу швидко та економно, адже проїдати гроші — «святотатство», бо вони потрібні на пиво, горілку та цигарки; б) нагромаджувати корисні знайомства — завжди треба знати, де можна позичити пательню, 2-4 табуретки, магнітофон чи три картоплини до післязавтра; в) бути тонким дипломатом, якщо хоче, щоб комендант поселив саме в цю кімнату, до цих колег; г) вести конструктивні переговори, якщо бажає, щоб вахтер пропустив до нього друзів з міста чи його самого після закриття гуртожитку опівночі.
«А ще студент оволодіває мистецтвом інтер’єрного дизайну, коли з абсолютно порожньої бетонної коробки, в якій має намір жити, за тиждень-півтора облаштовує цілком пристойне помешкання, — говорить практичний психолог, випускник інституту соціальних дисциплін Волинського національного університету ім. Лесі Українки Сергій ТКАЧЕНКО. — Скажімо, я поселявся до кімнати, в якій не було не те що меблів, а й замка у дверях (до речі, розтрощених) та патрону для електричної лампочки на стелі...
 

Омріяна свобода чи «вільна неволенька»?
Від переїзду із села в місто або з рідного до чужого мегаполісу першокурсники зазвичай відчувають ще більшу ейфорію, ніж від факту вступу до вузу. Ось воно, самостійне життя, свобода від дріб’язкової батьківської опіки, від набридлих вказівок, повчань, обмежень та покарань!
Проте в общазі вседозволеністю навіть не пахне. Навпаки: доводиться звикати до нових суворих правил. Тільки тут їх установлюють не батьки, а оточення, в яке ти потрапив. І якщо мама з татом завжди можуть тебе пошкодувати, то студенти старших курсів чи однолітки — навряд...
Головна проблема в тому, що ти приходиш мешкати в гуртожиток не як табула раса, а як індивід зі своїми життєвими нормами і принципами. Вони для тебе є природними, само собою зрозумілими речами. А для твоїх сусідів по кімнаті та поверху все це аж ніяк не є таким очевидним. Особливо, якщо твої норми суперечать загальним, общаговським.
Ти звик лягати спати о десятій-одинадцятій вечора, а в гуртожитку гучна музика і гулянки до другої ночі. Тобі не подобається, що вночі хтось ударом ноги вибиває двері твоєї кімнати (і за що? просто так!). Або неприємно опинятися в епіцентрі п’яного дебошу — а тут буває і таке. Ти не навчився брати чужого, зі спокійною душею ділитися своїм — а гуртожиток є справжнісінькою комуною, де продукти та багато іншого є спільним і все береться-позичається...
«Дякувати Богу, немає абсолютних паралелей між військом, тюрмою та общагою, — роз’яснює Сергій Ткаченко. — По-перше, остання не є закритим соціумом — звідси можна піти на квартиру. По-друге, в гуртожитку живе молодь обох статей, можна задовольнити «основний інстинкт» природним шляхом, і він не переростає в нестримну агресію. По-третє, загальний культурний рівень в общазі вищий, ніж у зоні чи казармі. Отож, приміром, «дідівщина» тут має м’якші форми — в основному посилають по пиво, змусивши докласти своїх гривню-дві...»
Як не стати «чужим» і «відторгнутим»?
І все-таки схожі з тюрмою тенденції в общазі існують. Особливо чітка — тут найдужче поважають фізично сильних («авторитетів»), здатних навести й підтримувати порядок. Друга категорія людей, яких шанують, — комуніканти: вони є душею компанії, вміють грати на гітарі і взагалі влаштовувати спільне дозвілля.
Проте, крім людей авторитетних, є й «відторгнуті», які не сприймають законів общаги. Такі живуть за принципом «сам серед натовпу». На жаль, вони часто стають об’єктом насмішок, розіграшів. А ще «відторгнутість» загрожує через те, що під час п’яного дебошу на тобі «відірвуться». І ніхто не заступиться, бо ти — чужий.
«Немає нічого дивного, що частина першокурсників, потрапивши в гуртожиток, замикається в собі, — констатує психолог. — Однак через два місяці ті, хто не бажає бути «відторгнутими», залишають общагу або ламають свою «мушлю» і стають такими, як усі. За нашими спостереженнями, на старті «нового життя» вони переважно «ідуть в разнос» — зо два тижні безпробудно пиячать. Діагноз: то маятник дає різку відмашку в інший бік. Потім — усе стабілізується».

Чи є проблеми на квартирі?
А якщо першокурсник(ця) іде жити на квартиру до якоїсь самотньої бабці чи тітки? З одного боку, все значно простіше та спокійніше. Вночі ніхто не дебоширить і дверей не виламує, займатися пияцтвом і статевою розпустою зазвичай не пропонують. Однак хазяйка квартири теж може конкретно зіпсувати життя молодій людині.
Причини на поверхні: у цієї старшої жінки також є власні норми та принципи. І ймовірність того, що вони збігаються з твоїми, дуже незначна... А головне — житло належить їй. Тому вона спокійно може диктувати свої умови та прискіпуватися: сюди не сідай, туди посуд не став, ти неправильно замітаєш кімнату (підливаєш квіти, переш сорочки). Якщо тобі тут не подобається — забирайся! Причому, в зв’язку з великим попитом на житло, знайти іншу кімнату чи квартиру важко — в усякому разі, щастить не всім. Крім того, де гарантія, що на новому місці тебе чекає людяніша господиня?
Наймане житло хлопець чи дівчина може сприймати як іншу «вищу школу» — оселю, де можна навчитися мистецтву співжиття з... майбутньою тещею чи свекрухою. Невістці чи зятю для збереження миру в родині треба вміти в одному випадку проковтнути образу, чимось поступитись. А в іншому, навпаки, твердо стояти на своєму. Чим не модель поведінки для стосунків із хазяйкою, в якої живеш на квартирі?
Та хоч би через які випробування довелося пройти, більшість учорашніх абітурієнтів — одні важче, інші легше — цілком пристосовуються до нового життя і стають нормальними студентами. Тими, які від сесії до сесії живуть... звичайно ж, весело. Чого й хочеться побажати всім першокурсникам!
Євген БОНДАРЕНКО
 
 
 
Загрузка...
Коментарів: 13
VSC Показати IP 17 Листопада 2009 18:16
Общага - это праздник. Жаль, он быстро заканчивается.
Юка Показати IP 17 Листопада 2009 21:55
а ще общага і життя в ній - єдине, про що студенти весело згадують все життя (які там пари і навчання!!!)
Розочка Показати IP 18 Листопада 2009 09:34
Справді така ностальгія бере, коли згадуєш своє життя в гуртожитку.Добре було і багато навчились практичного, не тільки горілку пити.А найголовніше - це дружба...
Николай Показати IP 18 Листопада 2009 10:30
таксcc... Я человек, который все 5 лет учёбы в Институте прожил в одной комнате, куда меня заселили при поступлении, за эти года меня раз десять пытались выселить, не смогли, ибо без меня общага,(по крайней мере наш этаж) бы умер от скуки.Да, в статье достаточно чётко обрисованна ситуация.Видел я и тех, кто продержался в общаге только месяц, видел тех, кто крысятничял, и что с ними потом делали, видел тех, кто по немонятным причинам (родители у них богатые, зачем в общагу то?) тех, кому хавчик из дому привозили на микроавтобусах, потому что эти ящики в легковушку не вмещались, но эти "папенько-маменькие сынки-дочки" как правило и оказывались в категории отверженных,почему? видимо потому что социум общаги не воспринимал этих зажравшихся людей. В каждой общаге своя специфика жизни, в зависимости от того, к какому ВУЗу она пренадлежит.если будет желание, продолжу свои воспоминания:)
Дмитро Тимощук Показати IP 18 Листопада 2009 10:32
дуже суб'єктивне, неграмотне, надумане бачення ситуації - можливо, зумовлене невдалим проживанням в гуртожитку
Николай Показати IP 18 Листопада 2009 10:55
пока есть время-поедем дальше:хочу обратить внимание на то, что я пишу о тех временах, когда общаги были действительно общагами, а не сдаными в аренду под разные офисы помещениями)квартиранты,это,как правило, люди, которые привыкли дома жить в одиночестве,они некомуникабельны, им тяжело понять, что передачи из дома, измеряемые десятками сумок, они всё равно одни не сьедят, эти продукты выбрасываются, в то время, когда сосед(ка) по комнате не имеет денег, что бы купить пирожок.Но и на старуху бывает проруха:я лично наблюдал ситуацию, когда одна из студенток такой категории не получила во время передачу,осталась на пять (5)дней без денег, без еды,родственников и хороших знакомых у неё в городе небыло.Она была как потерявшийся в хащях сыплёнок:)Мы сутки её игнорировали, потом сжалились, позвали к общему столу,пришла, и кушала жаренную картошку с мивиной,может этот урок она запомнила на всю жизнь:)Эта девушка из Закарпатской области, я не знаю, как сейчас сложилась её судьба, но если она читает этот сайт - Привет,Оксана, блок 815-816:)
Куратор Показати IP 18 Листопада 2009 12:11
Класно написано - легко, з гумором і в точку! А-аа-а, хочу знову вчитись. Така ностальжі накотила...
Николай Показати IP 18 Листопада 2009 12:35
Кроме институтской общаги мне довелось пожить в ПТУшной,скажу сразу:это две больше разницы, потому что контент не иной.Каждый день на этаже назначалась комната дежурных, баки с мусором выносить, коридор подметать (да,были такие дела в те времена), на кухне соответственно висел график, и когда в 7 утра коменданша (нарванная тётка):) шла по коридору, и орала, как недорезанная:Дежурний!!! Дежурный!!, все комнаты запирались на все замки, и отмалчивались, типо никого нету.Ушли на фронт.
Николай Показати IP 18 Листопада 2009 12:50
А водкопитие, это классика жанра, в моей общаге,(а она считалась достаточно элитной в городе, это не в Луцке) были варианаты до кольору до выбору,в одной комнате торговали самогоном, в другой разведённым спиртом,в третей чистым спиртом, в четвёртой высокочастотным вином.Не знаю почему, но мы выбирали вариант чистого спирта, рецепт такой: полбутылки спирта заливалось начала горлышка водой из под крана, закрутить плотно крышку, перевернуть дном вверх, и достаточно сильно хлопнуть по дну бутылки ладошкой, пойдёт химическая реакция, содержание бутылки нагреется, потом на минут 15 - 20 под холодную воду в умывальник и напиток готов к употреблению:)Модеру могут удалить этот пост, поэтому оперативно копируйте рецепт:)
Николай Показати IP 18 Листопада 2009 13:51
Про дедовщину не знаю ничего, у нас такого небыло.Наверное сказывалась специфика ВУЗа (очень узкопрофильная и очень интересная:) были весёлые дни, когда я с товарищем брали по пустой кастрюле в руки, и ходили с комнаты в комнату с просьбой:"Брат Митька помирает, вот на пепель... извините, на капельницу собираем,кто чем может, помогите!! И что бы вы думали? за 10 минут такого рейда по этажу, в кастрюлях собиралось достоточно пищи для того, что бы приготовить нормальную закусь, кто картошку кинет, кто луковицу, кто пачку мивины,были даже варианты с окорочками и полпицей:)правда, потом сами же пожертвователи частенько на огонёк забегали, искушать блюда из их же продуктов:)
Николай Показати IP 18 Листопада 2009 14:00
Проникновение посторонних лиц в общагу - долг каждого гражданина! у нас было вариантов не слишком много, либо на корточках под вертушкой, двигаясь синхронно с официальным обитателем, проходящим через вахту(вахтёрша из своей будки видела только по пояс входящего)либо через окно, по решёткам и балконам.это стрёмный вариант, но более надёжный,потому что при первом случае надо дожидаться, что бы в холле общаги никого лишнего небыло:)
Николай Показати IP 18 Листопада 2009 14:18
Ещё у нас практиковалась передача личного имущества и конспектов, студенты старших курсов оставляли младшим тетрадки с конспектами, шпоры,заготовки.Выпускники-настенные и напольные коврики, шторы, разную бытову утварь.Я конспектов никогда не писал, поэтому оставил отличный настенный коврик, про которой комендантша,делая набеги в нашу комнату говорила:о!! повесил срамоту с голыми бабами!! хотя там были изображены три женщини возле фонтана, полуодетые, но ведь не голые!эстетика, так сказать:)
Николай Показати IP 18 Листопада 2009 14:46
есть и минусы жития в общаге, хотя это минус не самого учреждения, а людей, поселившихся там.Приходилось наблюдать как девушка из какого то простенького села, поселившись в общаге, и почувствовав свободу от родителей, сначала начинала курить, потом частенько присоединялась к компаниям,пьющим водяру,плавно переходила к беспорядочному сексу,дискобары, манящие огни ночного города - и как результат забрасывала учёбу вообще.Исключалась из ВУЗа, желания ехать назад в село нет, так же как и нет возможности нормально просуществовать в городе.Итог весьма и весьма плачевный.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.