Портрет господаря: трактор своїми руками. ФОТО

Володимир Вознюк 20 років тому зробив трактор своїми руками. Той досі їздить, допомагає обробляти землю.

«Все почалося з того, що в колгоспі списали дуже старого трактора. З нього взяв лише мотор, перебрав… решту деталей - де тільки не шукав, кабіну, причеп сам зробив, там дістав колесо від автомобіля, там ще щось. За два роки зібрав трактора. І вже 20 років справно слугує.

«Для мене техніка і залізо – слабкість. Не існує металолому – це матеріал. Весь вільний час проводжу у гаражі. Культиватора зробив сам, машину для сортування картоплі також. Побачив схему, зрозумів принцип роботи, там знайшов решітку, дріт випростав, і вийшов пристрій. Раніше причеп картоплі перебирали чотири дні. Тепер – за пару годин», – розповів Володимир Вознюк.

«Я самоучка. У мене тато - також його ніхто не вчив, а він був і ковалем, і хати будував, і колодязі копав», - каже Володимир.

Декілька років тому Галина і Володимир Вознюки закінчили курси в зимовій агрошколі, що організовує центр зайнятості. Тепер вже зі знаннями підприємців господарюють на власній землі.

«Скільки господарюємо – все робимо власними силами. Треба було косарку – назбирали грошей і купили, стала потреба у картоплекопачці – придбали.

Маємо чотири корови і одну теличку, стільки ж овечок. Живемо за гроші від молока, яке здаємо на «Дубномолоко». Більше сіємо зернових, багато залужуємо, щоб було чим годувати худобу, сіно запасаємо, жом купуємо. Адже літо зиму годує. Надоюємо до 50 літрів в день. Здаємо по 2 гривні 25 копійок. Ціна низька, але - хоч щось. Крім того ношу декілька літрів молока в дитячий садочок. Також люди купують молоко», - каже господиня. «Якби було погане молоко, то б з Луцька не приїжджали купувати», - додає чоловік.

«Ми ніколи нічого з молоком не робили. Є три літри – хай буде три. Бо перед людьми і перед Богом далеко не поїдеш. Я думаю, тому і люди до нас ходять», - додає він. - Вівці вирощуємо на м’ясо і здаємо вовну. Вівці – вигідні, вони невибагливі. Як кажуть у народі, три вівці – то одна корова».

За спеціальною цільовою програмою підтримки особистих селянських господарств сім’я Вознюків отримала від держави доїльний апарат.

«Тепер, щоб видоїти корови вистачає 20 хвилин. Я й раніше недовго доїла. Маю велику практику. Але з доїльним апаратом набагато рукам легше, - розповідає Галина Вознюк. Бувало, три корови видоїш – нічого більше не хочеться. Про програму взнали у сільській раді. У нас всі тварини обліковані, обстежені.
Стараємося збирати врожай своїми руками. 20 гривень за сотку платити комбайнеру – не вигідно. Своїм тракторцем все потроху збираємо».

Діти допомагають батькам. Ще змалку отримували кишенькові гроші тільки за роботу.

«Пригадую випадок, - розповідає Володмир Вознюк, - сини ще малі були, а треба було картоплиння покосити. То я одного за кермо посадив, другий на педалі натискав, а я за косаркою дивився. Так і покосили. А потім вже самі їздили. З кабіни не виженеш».

Чи можна заробити на селі гроші? Так! Але треба важко працювати. Острів чи яхту не купиш, але на хліб і до хліба – буде, - кажуть у сім’ї Вознюків.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---