USD 27.25 27.45
  • USD 27.25 27.45
  • EUR 32.2 32.4
  • PLN 7.6 7.7

Безпорадних інвалідів викинули на вулицю

Матір та її двох дітей кілька років тому викинули з гуртожитку просто на вулицю. Тривалий час мешкали ці люди у студентському тимчасовому житлі, розташованому в районі Гнідави у Луцьку. Там Людмила Григорівна працювала вихователькою. І допрацювалася до... психіатричного діагнозу. Щоправда, після того, як жінка захворіла, керівництво навчального закладу (директор технікуму Корчук І. В. – ВН) довго не наважувалося позбавити її житла. Заходилися виселяти родину три роки тому.

Про це йдеться у матеріалі газети Волинські Новини №31 (79).

Спершу виставили нещасних людей за двері без суду та слідства. Коли ж донька Людмили Григорівни Алла звернулася до прокуратури, то керівництво навчального закладу зрозуміло свою помилку. І умовно повернуло родину в гуртожиток. Проте ненадовго, бо пішло до суду. Врешті-решт людей позбавили тимчасового житла за рішенням служителів Феміди.

А починалася ця історія ще багато років тому, коли Людмила Григорівна переїхала з півдня України у рідне село Млинівського району Рівненської області. Так сталося, що з чоловіком Олександром Вишнивецьким жінка розлучилася і, забравши двох дітей, повернулася до батьків. Натомість Олександр Олександрович залишився проживати у Миколаєві, куди його скерували працювати лікарем після медичного інституту.

Кілька років поспіль Людмила Григорівна трудилася у сільській школі, доки рідний брат підшуковував їй роботу в Луцьку. Лишень у 1979 році вона влаштувалася працювати вихователем у гуртожиток тодішнього професійно-технічного училища №6.

Як працівник училища Людмила Григорівна отримала кімнату в студентському гуртожитку. Коли ж забрала із села доньку та сина, їй виділили ще одну. Родина оселилася у так званому блоці, де й прожила не один десяток років. Проте так сталося, що Людмила Григорівна захворіла й пішла з роботи. Але і далі мешкала з дітьми в студентському гуртожитку, доки керівництво навчального закладу не вирішило вигнати цих людей просто на вулицю.

З ГУРТОЖИТКУ ПЕРЕЇХАЛИ У... божевільню

А йти Людмилі Григорівні та її двом дітям було нікуди. На той час внаслідок важкої травми отримав схожий діагноз і її син Олександр. Тож коли вирішили їх виселяти з гуртожитку, то запроторили до божевільні й доньку Аллу.
Коли родину виселяли з гуртожитку, до божевільні запроторили й Аллу

З одного боку, можливо, це добре, позаяк люди нині отримують, хоча й невеликі, але щомісячні кошти. А з іншого – з такими діагнозами їм важко знайти бодай якусь роботу. Алла свого часу закінчила Рівненський інститут культури і нині могла б працювати. Однак...

До речі, коли Людмила Григорівна влаштувалася в училище на роботу, звісно, вона стала на чергу, аби отримати житло. Проте черга та ще у вісімдесяті роки практично завмерла, тому жінка разом з уже дорослими дітьми так і залишалася жити у гуртожитку. Щойно серйозно захворіла, то взагалі перестала цікавитися просуванням черги. Не цікавилася вона й життям, тож її діти самотужки ставали на ноги. Син Олександр вивчився на кіномеханіка, а донька Алла здобула вищу освіту бібліотекаря.

Якось Олександр поліз на дах ремонтувати антени і звідти впав. Через травми він отримав інвалідність, оскільки серйозно пошкодив голову. Тож три роки тому, коли родину вирішили вигнати на вулицю, без психіатричного діагнозу залишалася лишень Алла. Проте цю проблему залагодили дуже швидко – запроторили молоду жінку в божевільню й дали інвалідність. Тобто з гуртожитку родина практично переїхала у специфічну установу. А вийшла звідти, коли остаточно позбулася прав на житло.

Звісно, студентський гуртожиток – це тимчасовий прихисток. Проте свого постійного кутка сім’я так і не дочекалася. Тим паче, що двоє людей серйозно захворіли й потребували постійного лікування. Призначених соціальних пенсій їм ледве вистачало на найнеобхідніше, а не те що на якісь правові суперечки. Так і залишилися троє людей просто неба. Відтоді туляться по чужих кутках. Та й яких! Напівзруйнованих! Без газу, води та інших благ цивілізації. А Людмила Григорівна, до речі, ще й лежача...

ЯК ЛЕЖАЧІЙ БЕЗДОМНІЙ ПОМІНЯТИ ПАСПОРТ?

Виходить, що пропрацювала ця жінка на благо нашої держави й залишилася нікому не потрібною. Змушена бідолаха решту життя пролежати у напівзруйнованих хатах. А тут з’явилася нова проблема. Річ у тім, що у Людмили Григорівни ще радянський паспорт, тому українську пенсію отримувати жінка не може. Вона давно згодна поміняти документ, проте до фотоательє дістатися просто не в змозі. Як же їй зробити фотографію? Везти жінку туди хіба разом із ліжком?!

Тож наразі у родини ані житла, ані можливості щось змінити на краще. Скажете, у Алли та Олександра є батько, що залишився працювати у Миколаєві. Так, звісно, він є чи був. І колись навіть отримував однокімнатну квартиру. Тільки нині навіть невідомо, чи живий чоловік. І чи його родина, бува, не перехопила спадщину.

Усі ці питання варто було б з’ясувати Аллі та Олександру, однак поїхати до батька вони не можуть. Пенсії, що отримують, ледь вистачає на оплату найманого житла та сякого-такого харчування. Ось так і виживають безхатченки, які мають серйозні психіатричні діагнози. А здоровим людям, що керують новоствореним технікумом, у який перейменували навчальний заклад, де працювала Людмила Григорівна, до їхніх проблем зовсім немає діла. Вони викинули родину із студентського гуртожитку як непотріб і взялися виховувати молоде покоління, розповідаючи про доброту, співчуття та людяність...

Олена МОРОЗ, Луцьк
Загрузка...
Коментарів: 7
Ігор луцький Показати IP 13 Серпня 2017 18:37
В нашій країні все більше дбають про бездомних собак,а на людей,особливо соціально вразливих категорій,всім наплювати.
Студент Показати IP 13 Серпня 2017 18:43
Корчук ще той хапуга. Гроші,гроші і ще раз гроші.
Василь Показати IP 13 Серпня 2017 21:30
Звертаюся до фонду Палиці: допоможіть з житлом цим людям. Ви напевне єдині, хто спроможний їм допомогти.
Лучанка Показати IP 13 Серпня 2017 23:21
Психічно хворим людям не місце в студентському гуртожитку. Такими людьми повинна опікуватись влада.
Ігор Луцький до Лучанка Показати IP 13 Серпня 2017 23:44
Влада повинна опікуватися всіма людьми, а особливо соціально незахищеними.Психічно хворий там тільки один.Правда, їх всіх хочуть зробити психами.
Лучанка Показати IP 13 Серпня 2017 23:25
За логікою автора статті всі, хто жив у гуртожитках під час навчання або роботи мають право власності на займані кімнати???!!! То завтра у всіх навчальних закладах буде черга на житло.
Наталія Показати IP 14 Серпня 2017 12:52
Власне так. Чому керівник технікума повинен опікуватися всіма колишніми працівниками, з діагнозами чи без? Людина не працює - повинна звільнити надане їй на час роботи житло. Якщо отримала діагноз через свого багаторічну працю, як пише автор - мала б отримати ще виплати за професійну травму. Шкода родину, звичайно. І так, соціальні служби повинні ними опікуватися, звернути на них увагу. Ну але. Мама хвора. Сину також встановили діагноз (питання - чи його травма була виробнича?). А дочці - за компанію? Як це так? Як вона далася це зробити? Ну не силком же її туди пхали, у лікарню... Мабуть що свідомо оформляла інвалідність і пенсію.... При всьому співчутті - якась ситуація досить неоднозначана.... Спочатку люди самі себе доводять до крайнощів, а потім звинувачення не зрозуміло на яку адресу, що їм хтось щось повинен...

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.