USD 38.70 39.05
  • USD 38.70 39.05
  • EUR 38.70 39.05
  • PLN 9.80 9.97

Чим вразив Світязь столичних гостей

15 Серпня 2017 22:50

Тут не хочеться говорити, тут хочеться лише дивитися, – широко розплющеними очима і не кліпаючи.

Такий меседж сформувала журналістка 1+1 Світлана Кузьменко у своєму блозі після відвідин озера Світязь. 

Від подорожі до Світязя я не очікувала аж нічого. Взагалі ми з подругою обрали це місце для відпустки, швидше, з безвиході. Для закордону в неї не було паспорта, а в нас обох – зайвих грошей. До Одеси у мене під час першої зустрічі спалахнула сильна і стійка нелюбов, варіант відпочинку пляж+дискотеки+натовпи людей десь в Затоці не приваблював жодну з нас, так само, як і варіант поїхати до якогось села на узбережжі і цілими днями валятися на пляжі, підгоряючи на сонці і рахуючи чайок, а Крим, звісно, навіть не розглядався.

Так наш вибір припав на Світязь, про який ми лише щось-десь-трохи чули. Власне, наші знання обмежувалися тим, що це головне з Шацьких озер, що це Волинська область, що там зазвичай небагато людей і можна половити рибу. Відпочинок на Світязі настільки не викликав ентузіазму, що мене навіть не потягнуло його фото в інтернеті подивитись.  

Отож я без особливого захвату погодилась поїхати туди на цілий тиждень і морально приготувалась усю відпустку помирати з нудьги, бо ну що можна там робити стільки часу? На озері, навколо якого лише інші озера, ліс, болота і… і все. Та я сильно помилялась – з приводу чого була невимовно рада. Звісно, не важко перевершити нульові сподівання, але цей той випадок, коли реальність виявилась просто на космічну відстань кращою за очікування.  

ГЕМІНГВЕЙ БИ ПОЗАЗРДИВ

Коли близько 8 ранку ми дісталися села Світязь, біля якого, власне, і розташоване озеро, ентузіазму в мене геть не додалося. Було холодно, мрячив дощ, ми пленталися вулицями, схожими на тисячі інших українських сільських вулиць. Будинок, де заздалегідь домовились зупинитися, знайшли легко. Сидіти вдома ми не планували, тож винайняли дешеву та сердиту кімнату, де була лише пара ліжок, стільців, стіл та вішалка. Як це зазвичай буває у курортних селищах, у дворі розташовувався будинок господарів, а поруч – зліплені докупи кімнати з окремим входом, в ньому ж була і одна на всіх кухня. Зручності – на вулиці. Все це щастя – 90 грн на добу.

Кинувши речі, ми пішли шукати озеро. Господиня сказала, що воно за городом. Минувши двір, ми побачили город з картоплею та кукурудзою обабіч. Вона била своїм гострим мокрим листям по шкірі (дощ не припинявся), поки ми пробиралися до стежки, що мала привести нас до озера. Майже одразу з-за горизонту поміж рідкими деревами визирнула смуга води. Ще якийсь десяток метрів, аж ось ми побачили його, Світязь.

І подих перехопило.

Величезне озеро з прозорою водою, чий колір якої змінюється від бірюзової до темно-зеленої, як на фото з Мальдів. Біля берега то тут, то там на майже дзеркально спокійній поверхні колихаються прив'язані дерев'яні човни – сам Гемінгвей був би у захваті. І все це під пухнастими хмарами і тишею навколо, яку зовсім трохи порушують краплі дощу, розбиваючи поверхню озера.

Так я закохалась у Світязь.фото: Світлана Кузьменко 
Самотній рибалка вранці на Світязі
 фото: Світлана Кузьменко 
Катамарани на безлюдному вранці Світязі
СВІТЯЗЬ: ОЗЕРО СЮРПРИЗІВ

Помилувавшись озером, ми пішли на розвідку, і виявили, що окрім, власне, самого Світязя, тут є чим зайнятися. У наявності кілька видів екскурсій, прокат велосипедів, квадроциклів, човнів, катамаранів, катерів і навіть дайвінг та яхтинг.

Ми з'їздили на дві екскурсії – одна коштувала 150 грн, друга – 200 грн. Забирали нас практично з-під будинку. Всі екскурсії, зрозуміло, пов'язані з Шацькими озерами, яких, до речі, загалом близько 30. Вони і близько не так вражають, як Світязь, проте кожне з них володіє своєю магією.

Під час першої екскурсії нас разом з ще кількома туристами посадили до відкритого УАЗіка і відвезли спочатку до протилежного берега Світязя. Він, між іншим, є найбільшим і найглибшим озером карстового походження в Україні, його довжина сягає 9,3 км, ширина - 4,8 км, а глибина – ні багато, ні мало 58,4 м. Потім показали ДОТ часів Другої світової, від нього ми дісталися озера Пісочного, де екскурсовод погодував усіх смаженим на вогнищі салом з хлібом, свіжими огірками і чаєм з місцевих трав.ozera.com.ua 
ДОТ часів Другої світової біля озера Пісочне
 
фото: Світлана Кузьменко 
Озеро Пісочне - тут можна купатися, але відпочивальників нема. Озеро безлюдне і дуже тихе
На зворотному шляху нас завезли в ліс до якогось загадкового валуна. В чому полягає його загадковість, важко згадати, бо там нас зустріли гігантські і дуже голодні комарі, тож всю частину шляху до валуна, куди УАЗік не міг проїхати і треба було йти пішки, я займалась лязганням себе по усіх місцях, де мене намагались поїсти. Оскільки до того ми не зустрічали жодного любителя попити крові, я зробила стратегічну помилку, вдягнувши спідницю і майку. До речі, навіть їх ці велетні проштрикували без проблем. Коротше, з лісу я вибігала трохи не першою і з невеликими патьоками крові на шкірі від комарів, які вже встигли перекусити, але загинули від моїх метких ударів.ozera.com.ua 
Загадковий валун, який "охороняють" гігантські кровожерливі комарі
Була ще екскурсія, під час якої ми перепливали на човнах три озера. Вони розташовані досить близько один від одного, тож ми хвилин по 15 йшли від одного озера до іншого, а потім сідали до човна, перепливали озеро, потім знову пішки і так далі.фото: Світлана Кузьменко 
Озеро Чорне - пляж є на протилежному березі, алте тут також мало відпочивальників
Усім туристам видавали рятівні жилети, а в перерві між озерами знову було і вогнище, і сало, і запашний трав'яний чай, - сервіс, одним словом.фото: Світлана Кузьменко 
Початок човникової екскурсії трьома озерами

Наприкінці цієї екскурсії нас привезли до флагштока, на якому майорів прапор України, а нижче – безліч синьо-жовтих стрічок.фото: Світлана Кузьменко 
"Флагшток бажань"
Як нам пояснили – це місце для загадування бажань. Причому чим вище зав'язати стрічку, ти більше шансів, що бажання здійсниться. Хлопці-екскурсоводи (ми пливли на двох човнах) були настільки милими, що дозволили дівчатам за бажання видертись собі на плечі, аби зав'язати стрічку якомога вище.фото: Світлана Кузьменко 
Усе - заради здійснення бажання
Ще в арсеналі у місцевого турагенства (воно тут одне) є екскурсія по самому Світязю з запливом на острів, подорож на байдарках по озерах, з'єднаних між собою природним каналом та ще безліч версій озерних мандрів.

Є і кілька видів велотурів – для новачків і "бувалих". Щодо велосипедів, то краще брати все ж екскурсію, адже навколо болота, і можна загрузнути – безпечні стежки знають тільки місцеві. Також не забувайте про дайвінг, квадроцикли, риболовлю та яхтинг з дайвінгом.

Але, звісно, головна розвага на Світязі – це купання. Вода неймовірна – кришталево чиста, дно легко побачити навіть коли глибина вже сягає кількох метрів. Під ногами приємний дрібний пісок, жодних тобі камінців чи скла, щоб порізати ногу (передаю вітання Дніпру). 


фото: Світлана Кузьменко 
Вода на Світязі - чиста та прозора
Крім того, вода Світязя містить срібло та гліцерин, тож шкіра після неї неймовірно м'яка і гладенька. А ще є місця з блакитною глиною, яка вважається місцевими мегацілющою і нібито допомагає трохи не від усіх шкірних хвороб, включаючи целюліт, зморшки і облисіння. Ми, звісно, обмазались нею. Шкіра після глини справді як після косметичної маски – це от можу гарантувати. 

Нам випало аж два спекотні дні, потім знову стало холодно, йшли й, невеликі й рясні дощі, проте вода до кінця нашого перебування лишалася теплою. І це попри те, що днями температура знижувалась до 16-18 градусів. Тож діяли за схемою: купальник, зверху джинси, футболка, тепла кофтина, купання, швидке обтирання і вдягання усього того назад.

Але насправді на Світязі можна не робити нічого – і теж чудово відпочити. Кожного вечора ми ходили проводжати сонце на захід і заразом вечеряти. Сідали край берега або забиралися у один з човнів (ми так і не зрозуміли, чиї вони), жували персики і сир, запиваючи вином, і просто спостерігали, як сонце потроху скочується за водяний горизонт, розфарбовуючи небо у неймовірні кольори. Кожен наступний захід сонця просто приголомшував барвами – фотошоп відпочиває.


фото: Світлана Кузьменко 
Заграва на вечірньому Світязі
 
фото: Світлана Кузьменко 
Гроза і захід сонця на озері
Кілька разів нас біля озера заставала гроза – і це було справжнє диво. Ми просто сиділи, розкривши рота і широко розплющивши очі, бо не бачили такого ніколи. Хмари то вигиналися містком над озером, то сонце раптом виглядало і накладало свій світловий фільтр на усе, роблячи кольори насиченими і яскравими, ніби під фільтрами  "Інстаграму".


фото: Світлана Кузьменко 
"Місток" із хмар під час грози на Світязі
Одного разу перед дощем ми навіть побачили бузкове небо. Ну де ще таке можливо?


фото: Світлана Кузьменко 
Бузкове небо напередодні грози
А веселки! Трохи не щодня ми бачили їх, а одного разу – у небі одна за одною вигнулись аж три одразу.


фото: Світлана Кузьменко 
Ви не бачите третьої веселки, а вона є - просто телефон не міг її "піймати"
Що і казати, на жодне фото з цього відпочинку у мене просто не піднялася рука накласти хоч найпростіший фільтр.

ЩО ЇСТИ І ДЕ НОЧУВАТИ

Ще одна річ, яка вражає у Світязі – це ціни. Так, вартість фруктів кусюча, але не сильно. Тут треба зробити знижку на те, що на Волинь їх ще треба везти. Все інше теж дорожче, ніж у Києві, однак різниця не перевищує в середньому 15 грн на будь-що. Величезні ароматні персики коштували 55 грн за кіло, качан вареної кукурудзи – 8 грн, величенькі варені і гарно приправлені раки – по 10 грн. Супермаркетів у селищі немає, є невеличкі магазини.

А от ціни у кафе – просто бальзам на гаманець після київських. Порції ж при цьому вдвічі більші, дівчата спокійно можуть брати перші страви, салати та гарніри на двох. Ми легко знайшли приємну кафешку (по суті їдальня), де за такою схемою добре наїдалися за 35 грн з кожної. Півлітра квасу ставали ще у 8 грн. Але справжня спокуса тут – лящі. Копчені. Місцеві роблять з ними щось таке, що я, хоча взагалі не люблю риби у жодному іншому стані, окрім як у смаженому (ну і оселедця під шубою раз на рік), лише за тиждень "приговорила" кілограми півтора. Вартість складає від 50 грн за рибину залежно від її розміру. Хоча тут повно не тільки лящів, є й карасі, соми, карпи, амури, судаки, уся виловлена у місцевих озерах і пригтоовлена місцевими умільцями різними способами. У Світязі навіть є рибний ринок, де ви обов'язково знайдете щось на свій смак. А якось, коли ми були на пляжі, з'явилась жіночка і запропонувала чорниці. І не просто чорниці – а щойно зібрані у лісі біля озера. Коротше, з голоду тут не пропасти.

Насправді відпочити на Світязі можна практично безкоштовно. Якщо, приміром, їхати з наметом (кемпінг знайти не складно) і брати їжу собою, а мандрувати самотужки. Ми ж, з урахуванням квитків на потяг Київ-Ковель-Київ, маршрутки Ковель-Світязь-Ковель, 7 діб проживання, харчування, що окрім сніданків і обідів в кафешці включало багато лящів і раків та інших місцевих смаколиків, дві екскурсії та торбу сувенірів – витратили десь по 1800 грн.

До речі, чим ще дивує Світязь – відносно невеликою кількістю відпочивальників та відсутністю сміття. В це важко повірити, але люди самі його прибирають, жодних комунальників там з цією метою не пробігає. Щось хтось впустив, полетіло – підберуть і викинуть. Здебільшого відпочивають люди з самої Волині, Рівненщини та Львівщини. За тиждень ми не бачили ні в озері, ні в селі п'яних бійок чи просто п'яних.

Люди дуже привітні. От хоч би такий епізод: на іншому боці вулиці від місця, де ми зупинились, була кафешка. Там трохи дорожче (але все одно ціни і не стояли поруч зі столичними), і перед від'їздом зі Світязя ми вирішили поснідати у ній. Але до маршрутки на Ковель лишалось менше години, тож я, загорнувши мокре волосся у рушник, побігла до них. Попросила дівчат-кухарів приготувати дві відбивні, але щоб я повернулась за ними вже коли будуть готові і зі своєю тарілкою, щоб не гаяти час. Вони посміялися, але через 20 хвилин я вже неслася до нашої кімнати із запашними відбивними. До речі, дуже смачними – тут узагалі усе дуже смачно.

Світязь мене справді здивував, і навіть більше – причарував. Він обов'язково вразить і вас, навіть якщо вважаєте, що бачили надто багато, аби захоплюватись звичайним озером. Хоча, можливо, справа в тому, що воно завгодно яке – казкове, приголомшливе, чарівне, – але точно не звичайне. Їдьте туди, і ви точно не пошкодуєте. 

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 3
Фен Показати IP 16 Серпня 2017 00:13
Цінами вдивували...
Знаючий Показати IP 16 Серпня 2017 08:33
є й карасі, соми, карпи, амури, судаки, уся виловлена у місцевих озерах ------------розсмішила, 90% риби яка продається привозна.....
123321 Показати IP 16 Серпня 2017 23:40
Озеро Пісочне, не безлюдне, на ньому розташований санаторій "Лісова пісня", також поряд с. Мельники, жителі якого купаються саме у ньому...

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus