Децентралізація: Коли у Луцька з’явиться свій Дефанс

Років з десять тому один з найбільших у світі контрактних виробників електроніки корпорація «Джейбл» шукала на теренах Західної України майданчик для зведення нового заводу.

Йдеться не про просте виробництво, а про високотехнологічний процес – виготовлення деталей до комп’ютерів, мобільних телефонів. Коли приходить інвестор такого рівня, розповідає експерт з регіонального розвитку Петро Гоцалюк, це дає зелене світло для інших інвесторів. Не кажучи вже про сплату податків, внесок у розбудову ін­фраструктури та робочі місця.

Корпорація розглядала як один з можливих майданчиків для заселення Луцьк. Основних вимог було дві: земля під будівництво та трудовий ресурс. Якщо з працівниками проблем не виникало, то ось із землею в обласному центрі була катастрофа. А місцеве підприємство, яке мало землю, запропонувало таку ціну, що інвестору було би дешевше звести два нові заводи. Якби тоді міські чиновники були більш далекоглядними, то скерували б корпорацію до найближчих сільських рад. Утім цього не сталося. Тож «Джейбл» пустив коріння аж в Ужгороді, попри те, що це місто має проблеми з трудовими ресурсами.

Ця історія, яку розповів пан Гоцалюк, демонструє одразу дві великі проблеми: Луцьк задихається у своїх межах та має змінити містечкове бачення на куди ширші горизонти. Про те, як мають розвиватися об’єднані територіальні громади, що межують із Луцьком, і говорили експерти та представники саме цих громад.

Анатолій Пархом’юк, директор Волинського підрозділу «Центру розвитку місцевого самоврядування», не сумнівається, що колись-таки місто має об’єднатися з навколишніми ОТГ. І вкрай важливо, аби нині було окреслено взаємовигідну стратегію розвитку громад.

Досі цього зробити не вдалося з кількох причин. По-перше, забракло політичної волі. Адже приєднання ОТГ означало би початок виборчого процесу. Жоден мер міста не ризикував це зробити. Зараз, каже Пархом’юк, є імовірність, що ця причина зникне. На розгляді у парламенті перебуває поправка до закону про доєднання до ОТГ, яка визнає міста обласного значення спроможними територіальними громадами. А отже, у разі, якщо її підтримають, йтиметься не про вибори, а лише про довибори депутатського корпусу.

Зрештою, якщо говорити про села навколо Луцька, то на їхній території є чимало підприємств, які сплачують великі податки. Це дає можливість розвиватися й у тих умовах, що є.

А третю причину експерт з фінансових питань Василь Гром назвав фінансовою дискримінацією, яку допустили у 2016 році. Річ у тім, що міста вже тоді мали податкові преференції. А громади їх отримали лише після об’єднання.

Утім, якщо Ковель та Володимир-Волинський мають територію для розвитку, то Луцьк такої не має. І, аби не стати у майбутньому районним центром, йому потрібно йти на діалог. Про те, що агломерація – це стратегія, яку бачили вже давно, свідчить і той факт, що аеропорт свого часу будували в Крупі, а дачний масив – неподалік Ківерців.

Нині вже завершився процес формування Заборольської, Княгининівської, на фінальному етапі – Боратинська ОТГ. На черзі – Липини, Жидичин. Думають Підгайці та Прилуцьке. Так само у перспективі – Гірка Полонка. Та й, кажучи відверто, недалеко Ківерці.

«Одне без одного проживемо. Але не так, як хотілося б. Коли ми говоримо про щоденні проблеми, то їх можна розв’язати. Але якщо говорити про агломерацію, то треба думати разом, шукати точки дотику», – каже Пархом’юк.

Наразі триває розробка стратегії розвитку Луцька. І вона неможлива без урахування приміських ОТГ. Наприклад, якщо говорити про таку складову, як туризм, то серед амбітних проектів – місцевий аеропорт і масштабний парк розваг, куди мог­ли би приїздити туристи та відпочивати місцеві. Зрозуміло, що це не обов’язково буде на території міста.

Як приклад саме співпраці міста та громад, що його оточують, Петро Гоцалюк назвав район Дефанс у Франції. Це сучасний діловий і житловий квартал у ближньому передмісті Парижа. Луцьк, звісно, не Париж, втім такий приклад показує, як із користю можна використовувати приміську територію.

«Якби вони ворогували, одне одному відходи скидали, то ніколи не стали б одним з найбільших ділових центрів світу», – резюмує пан Гоцалюк.

Настрої у присутніх представників громад, що межують з містом, під час дискусії були різними.

Перший заступник міського голови Луцька Григорій Недопад зазначив, що об’єднання вкрай потрібне. А співпраця вже відбувається і з ОТГ, і з прилеглими сільськими радами, адже історичні та інфраструктурні передумови цього вимагають.

Частина сільських голів – в очікувальній позиції. Мовляв, подивимося, що запропонує місто, на які граблі наступлять уже створені ОТГ, а тоді й поговоримо. Втім ті, що вже об’єдналися в територіальні громади, запевняють, що потрібно вчитися працювати по-новому й не чекати від когось підтримки.

«Так ми жили 25 років, сподіваючись на державу. І бачимо, до чого це призвело», – зазначає голова Княгининівської ОТГ Олена Твердохліб. Вона каже, що процес перебудови підходів до роботи доволі клопіткий, не завжди легко досягнути порозуміння з громадою. Пані Твердохліб навела приклад, що у місцевій школі нині переглядають штат, шукають нові методи модернізації. Приміром, встановлення камер відеоспостереження задля безпеки дітей. Це стане і стимулом для батьків, аби вони відправляли дитину вчитися не до міста, а в місцеву школу, яка теж зможе надати комфортні умови та якісні знання.

Погодилася з тим, що саме у розвитку громади, створенні її привабливості та комфортності має бути стратегічна мета кожного керівника, і Юлія Дащук, жидичинська сільська голова.

«Нині кожна громада має покращувати ситуацію у себе всередині. Тільки тоді можна буде говорити на рівних. Розвиток навколишніх сіл – ось що є перспективою для міста», – констатувала Юлія Дащук.

Тетяна ГРІШИНА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---