Для чого місцевим радам голосувати щодо Росії-агресора

Голосування щодо Росії-агресора виявило «п’яту колону» Кремля. “Підтримка низів” нічого не додавала. Зате їхній демарш (було, на жаль, і таке!) певною мірою зіграв на руку окупантові. Можна вітати консолідовану позицію щодо політики Кремля депутатів Києва, Чернівців, Калуша, Броварів, Краматорська, Кременчука, інших міст, зокрема представників маріупольської громади, які (нехай з другої спроби) дали принципову оцінку войовничому сусідові.

Минулого тижня, після серії зухвалих терактів на Донбасі проти мирного населення, які тамтешні бойовики вчинили за сприяння кремлівських мілітаристів, український парламент назвав Росію країною-агресором. Акт — політичний, поза тим, він є знаковим, уперше таким жорстким у складній історії взаємовідносин між Києвом і Москвою. Найближчим часом українська влада офіційно звернеться до країн-членів ООН, щоб вони визнали Росію спонсором тероризму, - повідомляє «Високий замок».

Нагадаємо, 27 січня ВРУ нарешті визнала на офіційному рівні Росію країною-агресором, а так звані "ДНР" та "ЛНР" – терористичними організаціями.

Як відомо, міста України одне за одним почали висловлюватись за підтримку цього рішення. До слова, з хвилини на хвилину депутати Луцької міської скажуть своє слово щодо рішення Верховної Ради визнання Росії агресором, а званих “ДНР” і “ЛНР” - терористичними організаціями.

Постанова Верховної Ради про терористичну суть путінської Росії — документ-вирок. Після того, як сказав своє слово законодавчий орган, в якому є представники всіх регіонів держави, уже не було потреби дублювати ці рішення органам місцевого самоврядування.

“Підтримка низів” нічого не додавала. Зате їхній демарш (було, на жаль, і таке!) певною мірою зіграв на руку окупантові. Можна вітати консолідовану позицію щодо політики Кремля депутатів Києва, Чернівців, Калуша, Броварів, Краматорська, Кременчука, інших міст, зокрема представників маріупольської громади, які (нехай з другої спроби) дали принципову оцінку войовничому сусідові.

Проте як пояснити провал голосувань з цього принципового питання у Полтаві, Кривому Розі, Василькові, Славутичі? Саботаж?Контрреволюція? У тамтешніх радах засідає “п’ята колона” Росії?

- Не є компетенцією місцевих рад визнавати чи не визнавати ту чи іншу країну агресором, - каже політолог Ігор Танчин. - Невже після парламенту аналогічне рішення повинні приймати у тій же Бібрці чи у кожній сільраді? Нонсенс! Дипломатія — не сфера повноважень органів місцевого самоврядування.

Гадаю, питання про Росію-агресора було ініційовано, щоб змусити обранців продемонструвати своє ставлення до подій на сході. Адже не секрет, що місцеві ради там, особливо на Донбасі, повністю перебували під владою Партії регіонів, вона їх контролювала. Питання поставили руба, щоб змусити депутатів чітко заявити, чи є вони лояльними до України? Згадайте, як у Верховній Раді представники більшості запитували у нардепів з “Опозиційного блоку”: ви вважаєте Росію агресором чи не вважаєте? Це робили для того, щоб зрозуміти ставлення цих парламентаріїв до Української держави, з’ясувати, чи зберігають вони вірність колишньому господареві-диктаторові...

Ініціювати таке питання у порядок денний місцевих рад могли і політичні сили, опоненти нинішніх депутатів, які в очікуванні нових виборів вирішили “засвітити” нелояльних до України діячів. Або ж йшлося про своєрідний тест від державних органів з Києва, які хотіли знати, на кого у складний для країни час на місцях можна обпертися, а кому довіряти не можна.

- Як би ви розцінили той факт, що у Славутичі за визнання Росії агресором не проголосували ні мер, колишній голова місцевої організації Партії регіонів, ні заступники директора Чорнобильської АЕС?

- Це якраз і є тим самим лакмусовим папірцем на патріотичність, такою собі “перевіркою на вошивість”, про що говорив раніше. Тепер треба добре мізкувати, з ким маємо справу. Що керує цими людьми — політичні чи бізнесові інтереси? Не секрет, що наша ядерна енергетика є сферою тісних взаємин з Росією. “Де майно моє, там і серце моє”, - сказано у Біблії. А, можливо, ці люди є вихідцями з Росії, навчалися, працювали там, мають давні симпатії до цієї країни. Або ж налаштовані відверто антиукраїнськи. Можливо, комусь не подобається нинішня влада. У всякому разі, поставлене питання змусило представницьку владу на місцях чітко визначитися. А не уникати відповідей, відфутболюючись фразою про те, що “ми — поза політикою, займаємося суто бізнесом, виступаємо за все добре і проти всього поганого”.

Є моменти в житті, коли кожен має для себе сказати, по який бік барикад він стоїть. Мусимо знати: ця людина з нами чи проти нас. На неї можна покластися чи ні. Вона - щира, чи її треба остерігатися, усунути з посади, поставити під контроль, щоб не вставляла палиці у колеса, не вдавалася до політичних авантюр на шкоду державі.

- Чи не використає кремлівська пропаганда негативні підсумки голосування у деяких радах? Прогнозуємо тональність заяв її рупорів: от бачите, в Україні не вважають Росію агресором!

- Звичайно, Путін скористається вигідними для себе наслідками голосування. Але коли, скажіть, кремлівські рупори дружили з фактами, намагалися дотримуватися правди? Вони давно переступили межу, шляхом маніпуляцій спотворюють інформацію. От президент Росії заявив, що в Україні воює натовський легіон — і всі у його країні мають цьому вірити, не цікавлячись документальною основою...

Якщо ідеться про особливості нашої внутрішньої політики, то давно потрібно поставити перед багатьма державними функціонерами, перед депутатами у парламенті і на місцях питання руба: або ти з нами, або — ти проти нас! Неможливо, щоб у країні, яка воює з ворогом, був такий “розгул демократії”. Згадайте, як жорстко діяли у роки Другої світової у Сполучених Штатах Америки, цій “цитаделі демократії”.

Цитадель цитаделлю, але війна війною. Там були мотивовані заборони на діяльність преси, інтернування А що маємо у нас? Особу, якій висунули серйозні звинувачення, суд відпускає на поруки, під домашній арешт, а потім вона зникає. Треба подивитися, що за суддя виносить такі абсурдні рішення, чому за своє неправосудне рішення він не покараний. Треба глянути, що у нас за прокурори, які протягом року не спромоглися притягнути до відповідальності жодної особи, причетної до вбивств на Майдані. Коли за вікном війна, демократичні процедури мають бути обмежені.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---