«Дитя Сонця» з Луцька мріє про стіну між Україною і Росією

Волинянин Богдан Кравчук став першою молодою людиною в Україні, яка змогла з синдромом Дауна вступити до вишу. Хлопець каже: "Якби я мав мільйон доларів, я б побудував стіну між Україною і Росією". Про це розповідає ВВС. Україна.

Він навчається заочно на історичному факультеті у Східноєвропейському національному університеті ім. Лесі Українки.

Богдан вступив у виш за підсумками Зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).

"Дитя Сонця"

Історія Богдана, юнака з когорти тих, кого називають "дітьми Сонця", має свої особливості. Мама, пані Євгенія, піклувалася про його самопочуття (здоров’я у таких людей зазвичай слабке), а дідусь займався розвитком.

Пані Євгенія згадує, що дідусь за життя частенько розповідав Богданчику про козаків, гетьманів і про інші важливі факти з історії України. З ним розмовляли, як зі звичайною людиною. Хлопчик виріс – і книга про історію України стала для нього найбажанішим подарунком.

"Він встає і питає: "Мамо, а який сьогодні день? А ти знаєш, яка сьогодні річниця?"... і починає мені розказувати щось з історії, якісь дати. Коли я дивлюся в інтернеті, а воно справді так і є. Потім у Львові ідемо, а він читає назву вулиці і пояснює, чиє то ім'я, коли народився, я перевіряла - так усе і було... - каже пані Євгенія. - Хочу сказати, що ту любов до історії України прищепив йому дідусь. Наш дідусь - відомий в Україні уролог Кравчук Василь Остапович, ото він так зумів. От я біологію добре знаю, намагалася розповісти про клітину, популярно, - то тільки позіхав. З самого початку наш дідусь йому усе розповідав ("а ти знаєш, хто такі козаки, а от Мазепа був такий...)".

Пані Євгенія зауважує, що в них удома, ще як Богдан був дошкільням, книг завжди було більше ніж іграшок. Одному з перших серед його ровесників йому підключили інтернет.

Перший вчитель Богдана Кравчука зі спеціальної школи Святослав Форманюк не дивується тим, що хлопцеві вдалося вийти за межі чотирьох стін: "Він був старанним учнем. Писав практично без помилок. Все схоплював".

Мама каже, що ніяких захмарних мрій, як і ілюзій, щодо Богдана не має: добре усвідомлює, що її син дуже хворобливий - як і усі люди з таким синдромом. Йому важко орієнтуватися у просторі, він не може мислити логічно. Але жінка упевнена: її дитина має право використати свій шанс. І цим шансом є його неймовірне захоплення українською історією і добре знання цього предмета.

"...Він не застібне без допомоги ґудзиків, не порахує гроші. Проблеми є - я об’єктивно дивлюся на можливості своєї дитини. Але те, що він знає на рівні енциклопедії історію України, – то теж є. Наприклад, він може дуже детально відтворити хронологію битви під Берестечком", - каже пані Євгенія.

Однокурсники Богдана Кравчука поки що мало знайомі між собою, адже тільки-но почалися лекції для заочників.

Втім, розповідають, що з готовністю допомагають хлопцю зорієнтуватися, якщо лекцію переносять в якийсь інший кабінет, або ж потрібно перейти в інший корпус.

Сам Богдан найактивніше підтримує історичну тему. На світоглядні питання відповідати йому важко, він використовує шаблонні фрази.

На запитання, для чого людині історія, каже: "Це ж наша історія. Народ, який не знає минулого, не має майбутнього. І треба знати не тільки історію України, а й історію Єгипту, Ізраїлю, Чехії. Так воно є ... Взагалі я хочу вивчитися і знайти собі роботу, щоб заробляти".

На запитання, що він думає про ситуацію на Сході України, Богдан відповів: "Якби я мав мільйон доларів, я би побудував стіну між Україною і Росією".

Виклик долі і суспільству

Психіатр Євген Шимонович досягнення Богдана і його рідних трактує як велику перемогу:

"Можливість навчання будь-кого я вважаю натуральною потребою. І коли дитина з синдромом Дауна вибирає університет, а не компанію з пивом, - я аплодую. Приклад такого хлопця важливий для інших, їх реабілітації і почуття власної гідності. Я вже не говорю про психологічний стан їх батьків і що значить для них така перемога. Піднятися на сходинку вище, ніж тобі прописано долею, - то виклик і їй, і суспільству. Я вірю в максиму, що великим досягненням людства є усвідомлення значимості простої людської долі. Нехай йому щастить."

Викладачі історичного факультету СНУ ім. Лесі Українки зазначають, що у них в університеті крім Богдана є ще кілька студентів з вадами розвитку. Зазвичай, ці молоді люди тримаються одноосібно, їх ровесники теж не знають, про що з ними розмовляти.

Втім, викладачі кажуть і інше: раніше таких студентів у них не було зовсім.

Право на шанс

Фаховий історик та журналіст Леся Бондарук, яка свого часу навчала Богдана, підтверджує хороший рівень знань юнака з історії України.

"Повірте, Всесвітню історію від первісних людей і до сьогодні навіть я, кандидат наук, не впевнена, що здала б на чудовий результат. А в нього було 160 із 200 балів! Це не кожен випускник може досягти. Він має високу мотивацію до навчання, любить вчитися і хоче щось знати. Питання в тому, щоб хоч те, що йому відведено Богом, прожити так, як він хоче і може. Якщо йому вдасться здобути освіту, він матиме шанс на більший вибір у пошуку роботи. Досі такого шансу для подібних йому навіть не розглядали."

Леся Бондарук навіть уявляє, де саме може працювати Богдан. Вона бачила, що в архіві чимало працівників (звичайних людей при доброму здоров’ї) роблять море механічної роботи - упорядкування і каталогізацію документів, опис справ і багато подібного.

Людина з хорошою механічною пам’яттю може робити це чудово. Тим більше, що Богдан володіє комп’ютером, уміє робити презентації.

Саме таке переконання підштовхнуло журналістку безпосередньо взятися за "справу Богдана". Річ у тому, що, незважаючи на сертифікати ЗНО, йому не давали медичної довідки. Психіатри не хотіли брати на себе відповідальність, даючи висновок про професійну придатність, довго вагалися, чи не отримають "на горіхи", якщо дозволять хлопцеві вчитися.

Тоді Леся Бондарук домоглася, аби вони добре проаналізували всі наявні документи. У підсумку, медики відклали інструкцію 1979 року, насичену заборонами, і знайшли постанову уряду від 2006-го, що підтверджує право таких дітей на освіту.

Леся Бондарук зауважує, що якби не це, сім'я Богдана або не встигла би підготувати документи вчасно, або опустила б руки.

Можливо, уже наступного року таким, як Богдан Кравчук, не доведеться долати цієї великої перешкоди: нині Міносвіти розглядає можливість скасувати необхідність подання медичної довідки 086-0 під час вступу до вишу.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---