Як у Луцьку рятують півкілограмових крихіток

Головного неонатолога області Миколу Гнатіва цьогоріч відзначили державною нагородою - «Медична гордість року». Інтерв’ю журналісту видання він дав одразу після участі у науково-практичній конференції в Києві, - інформує Волинь-нова.

«Наша справа вимагає постійно навчатися. Те, що 10 років тому вважалося беззаперечною істиною в неонатології, нині сприймається як невігластво. Нові методики, кардинально інші підходи. Чому в нашому колективі переважає молодь? Бо вона не обтяжена багажем старих стереотипів, і лікарі, й медсестри «дружать» з найсучаснішими медичними технологіями. І всі відзнаки, досягнення - це заслуга колективу», - розповідає Микола Гнатів.

Як і більшість студентів медінституту, він колись хотів стати хірургом. А от охочих іти в педіатрію зазвичай бракує. Тож можна сказати, що неонатологія сама вибрала Миколу Миколайовича, і цей розділ медицини виявився його покликанням. Із 1988 року через руки Миколи Гнатіва пройшли тисячі діток.

«У нас в реанімації новонароджених зараз - 13 пацієнтів, 4 з них вагою менше кілограма. Одного козака готуємо до операції, має вроджену ваду стравоходу. А красуню-дівчинку вже прооперували, вона з характером, бореться за життя, значить, все буде добре. Чим особливі наші пацієнти? Тим, що вони не обманюють, не «качають права», як це іноді роблять дорослі. Ми з ними чесно будуємо стосунки: я роблю все, що можу, а вони з усіх сил мені допомагають», - хвалить Микола Миколайович крихітних підопічних, личка яких ледь видніються з кювезів-«інкубаторів», бо довкола проводи, трубочки, датчики складної апаратури.
Сучасне обладнання, висококваліфікований персонал. Тут виходжують навіть 500-грамових. Рекордсменка з недоношеності - лучанка Юля Неділько, яка з’явилася на світ вагою 530 грамів, - уже ходить у садочок. Від багатьох батьків доводилося чути дивовижні історії порятунку їхніх діток.

«Нашій Даринці - 8 років, але досі вважаємо Миколу Миколайовича нашим найголовнішим лікарем. Ми потрапили в неонатальний центр відразу з пологового будинку через несумісність крові матері й дитини. У донечки розвинулася важка форма гемолітичної хвороби, треба було робити переливання крові. Цілий місяць Микола Миколайович не відходив від нашої дитини і вилікував її навіть без переливання», -згадувала вдячна мама Вікторія Іваник, яка того дня прийшла з Даринкою до Миколи Гнатіва на консультацію.

Уміння приймати правильні рішення, доносити їхню суть і важливість до батьків, знаходити в їх особі помічників і спільників — це теж входить в обов’язки лікаря, переконаний Микола Гнатів.

НАЙБІЛЬША РАДІСТЬ ЛІКАРЯ
Чим найбільше гордиться спеціаліст, визнаний медичною гордістю року країни? Звичайно ж, пацієнтами, які ростуть здоровими, розумними, успішними, талановитими…

Катруся Ніколаєва, довідавшись, що її лікарю вручатимуть високу відзнаку, збиралася їхати на урочисту церемонію до столиці, аби на всю Україну подякувати Миколі Миколайовичу. Вже й квитки придбали з мамою. А коли довідалися, що нагороду передали до Луцька, - поспішили до обласної дитячої лікарні.

«Тут ми колись провели аж 65 днів, а потім кожні два місяці лікувалися в стаціонарі, регулярно ходили на масажі, обстеження, виконували усі рекомендації Миколи Миколайовича. Для Катрусі і для нас ця людина - справжній ангел-охоронець. Ми довірили Миколі Миколайовичу найдорожче у нашому житті - донечку, якій було п’ять днів від роду, яка мала 35 сантиметрів «зросту» і важила менш як кілограм, - каже Ірина Ніколаєва. - І досі без сліз не можу згадувати, наскільки важкими були ті дні. Але пощастило з лікарем…»

Дивлячись на рухливу, спортивну і веселу Катрусю, важко навіть уявити, що й вона колись була кволою і безпомічною у кювезі. Втім, Микола Миколайович стверджує, що вже й тоді дівчинка демонструвала бійцівські якості. З «інкубатора» швидко вибралася, далі - грілася у мами на грудях.

«Тоді це теж вважалося дивиною, але ми бачили: коли недоношена дитинка лежить вушком до маминого серця, слухає її дихання, відчуває запах молочка, рідний голос, тепло - вона стає спокійнішою, добре набирає вагу, поліпшуються показники життєдіяльності. Тож Катрусю виходжували, покладаючись не тільки на обладнання, а й на мамину любов, терпіння і самовідданість, - віддає Микола Миколайович належне батькам дівчинки, які докладали усіх зусиль, аби доня якнайшвидше наздогнала ровесників.

Катруся, як розповідають, до трьох рочків зміцніла, пішла в садочок. Маленька «верховода» скрізь прагнула бути першою: і в спортивних змаганнях, і під час святкових ранків. Тепер дівчинка навчається у четвертому класі. Відмінниця. Грає на фортепіано. Серйозно займається художньою гімнастикою, щодня по 3 - 4 години проводить на тренуваннях, бере участь у змаганнях і радує рідних успіхами.

Таких «похресниць», як Катруся, у Миколи Гнатіва чимало. Хоча сам він усі гарні й теплі слова, які чує у ці дні від своїх колишніх пацієнтів, переадресовує колективу неонатального центру, службам медичного об’єднання.

«Уся лікарня «на нас» працює, починаючи з генерального директора, який генерує нові ідеї, заохочує до участі у міжнародних освітніх програмах. До наших послуг - телемедицина, можливість контактувати з фахівцями світового рівня. Ну а з відкриттям перинатального центру зможемо надавати ще якіснішу допомогу новонародженим», -впевнений Микола Гнатів.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---