USD 26.85 26.94
  • USD 26.85 26.94
  • EUR 30.00 30.24
  • PLN 6.60 6.74

Історія двох костелів на одній вулиці

Одній із вулиць у Камені-Каширському нещодавно повернули історичну назву – Костельна. І це закономірно, адже вона прямує до костелу, вірніше – до двох костелів.

Загалом, то доволі цікаве й пізнавальне місце в Камен – тут знаходяться найдавніші будівлі на Камінь-Каширщині – каплиця домініканського монастиря І половини ХVІІ століття й костел, найбільш ймовірно, – такого ж віку. А поруч височіє нині діючий костел св. Архангела Михаїла й св. Антонія, зведений у 2005 році. Про це пише директор Камінь-Каширського народного краєзнавчого музею Наталія Пась на сторінках видання Район.Камінь-Каширський.

Історія старого костелу доволі захоплююча

У І-й половині ХVІІ століття волинський воєвода князь Адам-Олександр Сангушко Кошерський та його дружина Катерина Уханська зорганізували в Камені монастир отців домініканів. Щоправда, в письмових джерелах зустрічаються різні роки його заснування: 1628-ий, 1637-ий, 1641-ий.

Відомий український історик Михайло Довбищенко, посилаючись на документи ЦДІАК України та архіву отців домініканів у Кракові, пише: «Кляштор оо.домініканів заснований у 1637 році. Згідно з фундацією, монастир отримав пляц, на якому мав бути зведений костел і кляштор, село і фільварок Цер...». Ченці Каміньського конвенту отримали зобов'язання «щодня відправляти читану месу, а за душу фундатора – співати реквієм (крім неділі та великих свят)». Пізніше, коли місто перебувало у власності Красіцьких, костел був прикрашений художніми полотнами, створеними художником-піаром Лукашем (в миру – Кароль) Гюбелем (1722-1793 рр.), який проживав при кляшторі в Любешові; костели в Чарторийську, Пінську, Любешові, Кухоцькій Волі, Городищі теж були розписані його рукою.

В історичних джерелах зазначено, що при каміньському кляшторі були поховання членів шляхетних родин Богдановичів і Кметів. Йдеться й про значні пожертви на монастир у 1644-му, 1650-му, 1653-му роках членами шляхетних родин Богдановичів, Кметів, Радзимінських, Сангушка Адама та Уханської Катерини. У 1653 році князь Адам Сангушко вніс пожертви на монастир і фарний (парафіяльний – авт.) костел. Очевидно, на той час костел одночасно виконував функції як монастирського, так і парафіяльного.

Монастир був діючим до 1832 року, коли царська влада закрила його; відтоді костел став лише парафіяльним. Був перебудований у 1830-1837 роках.



Каплиця домініканського монастиря І пол. ХVІІ ст., м. Камінь-Каширський

Трішки сум'яття в подальшу історію костелу вносить праця Миколи Теодоровича, в якій він пише, що «римо-католицький мурований костел в ім’я св. Миколая в містечку побудований у 1858 році прихожанами, парафіяльний, належить до Ковельського деканату». Однак, ніде не зустрічаємо інформації про руйнування (пожежу, знищення тощо) того костелу, який був перебудований у 1830-1837 роках. Очевидно, в 1858 році не було нове будівництво, а реконструкція (чи ремонт) старої будівлі, яка існує й до сьогодні.

У роки І світової війни костел був пограбований козаками й місцевими селянами, зникло начиння й ліхтарі. «Костел стояв без вежі, на передньому плані – три аркади на опорах, без стилю. Був то колись монастир домініканців, всередині мав старі образи і вівтарі… Частина вівтарів і конфесьйонал (сповідальня - авт.) сконфісковані із якогось Луцького костелу. Поруч – гробниці; то були колись труни Красіцьких, які Зігмунд Красіцький, повертаючись із заслання, вивіз звідси; на даний час там є труни родини Ордів», – таким побачив костел 15 березня 1916 року Аугустав Красіцький, один із потомків роду Красіцьких. Про це нині читаємо в книзі А. Жолкевської-Боем «Двір у Красниці й Губаловий Демон», виданій у Варшаві 2009 року.

За часів Другої Речі Посполитої будівля була відремонтована, придбано ікони, необхідне для богослужіння костельне начиння, лави, ліхтарі, орган. На фотознімках цього періоду інтер’єр костелу має привабливий і розкішний вигляд.



Вид на костел. м. Камінь-каширський. 30-і роки ХХ століття.



Інтер'єр римо-католицього костелу у Каменя-Каширському. 30-і роки ХХ століття

Та й римо-католицька громада була багаточисельною: відомий польський дослідник Леона Попек стверджує, що в 1938 році вона налічувала близько 1600 осіб. Така велика кількість була зумовлена тим, що до парафії належало чимало поселень, зокрема: Камінь-Коширський, Олександрія, Олексіївка, Бузаки, Черче, Дуброва, Дубецьк, Геленін (тепер – Оленіне), Гута-Камінська, Яномисль (Іваномисль), Єзьорко, Качин, Карасин, Карпилівка, Кірче-Станіславка (тепер – Краснилівка), Копилуха, Кримно, Криниця, Личини, Лютня, Лука, Майдан, Мельники, Млинок, Мостище, Нуйно, Ольблє: Лядське й Руське, Островок, Переброди, Підцир’я, Підріччя, Раків-Ліс, Сошично, Верхи, Великий Обзир, Воєгоще, Ворокомле, Вулька Качинська (тепер – Ставище), Видерта, Залаззя, Залісся, Запруддя. Відомо, що приписною до цієї парафії була ще й каплиця в селі Ворокомле; нині вона напівзруйнована. Останнім пастором каміньського костелу, в 1944 році, був ксьондз Ян Маркул (1894 – 1975). Його будинок стояв недалеко від костелу, за ним, в сторону стадіону, тягнувся великий фруктовий сад.

Ця місцина в місті називалась Закляштор’є.

Під час війни 1941-1944 років служби Божі в костелі не відбувались. Згодом, залишений напризволяще, він був пограбований, наполовину зруйнований і, як свідчать архівні документи, – значився в списку не діючих.

Є ряд підстав вважати, що в костелі знаходився один із найстаріших дерев´яних різьблених вівтарів на Волині, датований І половиною ХVІІ століття. З початку ХІХ століття він використовувався як горнє місце в церкві Різдва Пресвятої Богородиці в Камені-Каширському. «Роботою приїжджого ремісника є високопрофесійного рівня золочений вівтар з плоско різьбленими фігурами ангелів. Мабуть, з костелу в Камені-Каширському. Він вирішений як пластично трактована рама образу, прикрашена в’язками плодів, а скульптурний акцент дають різьблені пів фігури ангелів у завершенні», – так описує вівтар Володимир Александрович, професор, доктор історичних наук. Нині фрагменти вівтаря зберігаються в Камінь-Каширському краєзнавчому музеї.

Донині збережені костельні дзвони; найбільший датується 1927 роком, інші два – 1921-им. «Dzwon ten ufundowany przez Stanislawa Hr.Krasickiego ku pamieci wiernej slugl Pawlina Zoltowskiej w roku 1927 do kosciola parafialnego w Kameni-Koszirskiem», – написано на одному із них.



Костельний дзвін

…Пригадується розповідь старожила міста, свідка тих подій Трохима Мельника. Це було влітку 1945 року, якраз у лісах влаштовували облави винищувальні загони, так звані «ястребки». Якось, перед початком такої акції, задля цікавості зайшов у костел енкаведист Василь Біловолов. Оглянувши інтер’єр, йому впала в вічі невеличка вціліла статуя Божої Матері, що стояла на підвіконні. Недовго думаючи, він вийняв пістолет, прицілився і точно вистрілив у неї. Залишивши численні друзки від намоленого роками образу, боєць разом з іншими подався в ліс, вишуковувати криївки українських патріотів. Навряд чи було великим здивування в свідків тієї історії, коли під вечір містом прокотилась новина, що лейтенант Біловолов загинув під час перестрілки із бійцями повстанської армії…

Значних змін будівля колишнього костелу зазнала в 1947 році: тоді в ньому облаштували деревообробний завод, а сусідню каплицю домініканського монастиря використовували як сушарку для дощок. Було спотворено автентичний зовнішній і внутрішній вигляд, двосхилий дах замінений на рівний, фасадний портик із трьома передніми і двома бічними арками був закладений цеглою, добудована задня частина. Ще більших руйнувань будівля зазнала внаслідок пожежі на початку 70-х років ХХ століття.

А з 80-х років до кінця 2012 року приміщення використовувалось під кондитерський цех; тоді всередині навіть побудували басейн із сауною. До грудня 2015 року перебувало у власності Волинської облспоживспілки, а згодом було придбане районною радою з конкретною ціллю – для облаштування в ньому районного краєзнавчого музею. Адже римо-католицька громада користується новозбудованим костелом, за яким, до речі, з року в рік ретельно й добросовісно доглядає родина Арсенюків, тому претензій на старе приміщення вони не мають. Швидше навпаки – парафіяни раді з того, що нарешті будівля матиме господарів і буде збережена, адже навіть із втраченими автентичними формами та художніми характеристиками вона має велику цінність завдяки зв’язкам із важливими історичними подіями краю та є колоритним вкрапленням до архітектурного ланшафту Каменя-Каширського.

... Поміж обома костелами шумлять віковими кронами старезні дуби. Хто зна, можливо, однолітки з костелом і каплицею. І все ж вони, як мужні дозорці, й дотепер стоять на варті історичної минувшини древнього Каменя.



Римо-католицький костел. 2005 рік. м. Камінь-Каширський



Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Реклама
Loading...
Коментарів: 2
А Показати IP 3 Серпня 2016 17:11
А про лейтенанта Біловолова до цього часу пам'ятають.
пп Показати IP 5 Серпня 2016 14:07
блискучий текст, дякуємо пані Наталії.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Loading...
Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.