Як на Камінь-Каширщині громади «женили»

Від початку децентралізації в Україні у Камінь-Каширському районі не створили жодної громади. І хоч у деяких селах навіть минули збори селян, та ініціювання процесу донедавна так ніхто й не розпочинав. Цього року є надія, що, принаймні, одну громаду розпочнуть створювати.

Влітку 2016-го Асоціаціація міст України розпочала всеукраїнську акцію - Децентралізаційний марафон. У програмі – 1000 візитів по всій Україні, з них – 50 на Волині. В рамках марафону, 8 вересня консультанти Волинського регіонального відділення Асоціації міст України відвідали Камінь-Каширський район. Фахівці з правових, бюджетних питань докладно пояснювали представникам органів місцевого самоврядування причини та наслідки децентралізації, організаційні кроки та фінансові підстави для об’єднання громад. Цього разу пунктом призначення стала майбутня Сошичненська громада.

До цієї громади, відповідно до перспективного плану розвитку територій Волинської області, мають увійти Заліська сільська рада (село Залісся), Карасинська сільська рада (села Карасин та Карпилівка), Нуйнівська сільська рада (село Нуйно), Качинська сільська рада (села Качин, Олександрія, Ставище), Личинівська сільська рада (село Личини), Сошичненська сільська рада (села Сошичне, Запруддя) та Стобихівська сільська рада (села Стобихівка та Радошинка).

Одним із організаторів зустрічі виступили Камінь-Каширська районна рада та райдержадміністрація, які допомогли не тільки зібрати голів сільрад, а й організували поїздку для учасників зустрічі селами, які, відповідно до перспективного плану, мають об’єднатися в Сошичненську громаду.

Як живуть волинські села

Отож, їдемо. Звертаючи з асфальтової дороги, всюди перед нами – «гравійка». Подекуди пристойно-рівна, подекуди – доводиться об’їжджати ями. А між селами в суху сонячну погоду за автомобілем – хмара пилу. Перший пункт призначення – село Качин. Сільська рада - цілком типова для таких невеликих населених пунктів: невелика одноповерхова будівля. Поруч – дерев’яні хати з маленькими вікнами, але є й нові будинки.«Багато людей раніше їздили на заробітки в Росію, але зараз більше їздять в Білорусію – там умови ліпші. Сюди ж повертаються, перезимують і знову на заробітки», - розповідає голова райради Віктор Сус.

У селі днями зупинилася вантажівка - приймає картоплю. Здебільшого, вимінюють за неї цибулю чи кавуни. А якщо за гроші, то ціна навіть до 2 гривень не піднімається. Натомість згадують часи, коли долар коштував 8 гривень, а картоплю селяни могли збувати за 4 гривні. Але, незважаючи на низькі ціни, на полях – кипить робота: дорого чи дешево – треба урожай збирати, нема чого добру пропадати.Центр села на те й центр, що майже всі інфраструктурні об’єкти розташовані тут. Неподалік від сільради – школа, у якій навчається до 300 дітей. Колишній продуктовий магазин районна рада викупила, щоб з часом облаштувати у ньому дитсадок на 180 місць. А в клубі на другому поверсі розташували ФАП, вигравши проект на майже 200 тисяч гривень.«Не важко стареньким на другий поверх підніматися?», - питаємо. «Важкувато, але що зробиш», - кажуть в ФАПі і показують відремонтовані кабінети.

Інвестори, на жаль, на Камінь-Каширщину заходять неохоче. Щоправда, місцеві почали потрохи вести бізнес – вирощують малину. Але площі там незначні – 3-5 гектарів, і навіть як підприємці вони не зареєстровані. Тож бюджету майбутньої громади користі з цього немає. Але є один підприємець, який хоче вирощувати лохину та міскантус (енергетичну рослину).

Що ж, їдемо далі. Село Личини. «Цьому паркану - 100 літ», - розповідають учасники зустрічі, показуючи на дерев’яний паркан храму. Село Личини на порядок менше Качина: в школі вчаться всього 75 учнів. Якраз в одному з класів фізкультура: дітвора висипала на вуличний стадіон. Є в Личинах також ФАП, обеліск слави, а ще - будинок культури. «Йдемо подивитеся», - кличуть до будівлі цілком типової для сільських клубів, які будувалися в часи колгоспів.А після клубу – знову по машинах. Наш наступний пункт признання - село Стобихівка. Місцева школа тут «тріщить по швах»: навчальний заклад І-ІІ ступенів не може вмістити всіх учнів, тож мусить дітвора ходити у дві зміни. Лише учнів 1-9 класів тут 283. Щоб всі могли вчитися в своєму селі, навіть обладнали три класні кімнати в місцевому будинку культури. Але й цього мало. Село росте, адже тут чимало багатодітних родин.«Є перспектива – возити дітей в Карасинську школу, яка напівпорожня, але батьки поки що на це не йдуть», - розповідають нам.

Але село багате не лише на дітей. Обабіч дороги – цілий лісопереробний комплекс. «Скільки у вас офіційно працюючих на пилорамах?», - питають у сільського голови.

«18 офіційно працюючих: 5 підприємців зареєстровано і в кожного по декілька працівників», - пояснює він.«А скільки ж всього пилорам?», - «Та,… десь… 34, - знітившись відповідає сільський голова і поспіхом додає: Але не всі вони працюють».

Згодом, консультант з фінансових питань Офісу реформ у Волинському РВ АМУ Василь Гром додає: «Скільки було б надходжень в бюджет об’єднаної громади, якби всі пилорами зареєстрували»! Та, найімовірніше, нинішній порядок речей вигідний всім.

У сусідньому Карасині велика світла школа і поруч – дитсадок зі щебетунами-дітьми. Останній, колишня голова сільради Світлана Сидорук добудовувала ледь не з боями. Це сьогодні тут повен двір дітей. А ще кілька років тому садочок міг стати довгобудом. Тож в Карасині не за чутками знають, що це – «сільський бюджет виживання», коли в тебе 100 тисяч гривень доходу на рік.Урешті, черговий наш пункт призначення – Сошичне: село, яке має шанси стати центром об’єднаної громади. Перший візит – у амбулаторію. Тут, крім фізкабінету, кабінету сімейного лікаря, є денний стаціонар (2 ліжки), лабораторія, стоматолог, акушерський кабінет.- У вас не народжують?, - питаємо.

- Ні, стараються їхати в район. А раніше і вдома народжували, і в машинах, добираючись. Це зараз молодь вже розумніша, - відповідають в амбулаторії.

Згодом йдемо в будинок культури, який після ремонту став місцевою гордістю. Найперше, чим тут пишаються, – опаленням, бо ж встановили твердопаливний економний котел. А ще «вбрали» сцену, вікна.На ґанку школи делегацію зустрічають концертом: для села то все-таки подія. По тому, як всі прогулялися двома поверхами закладу, попрямували до сільради, де в сесійній залі і розпочалась найважливіша частина зустрічі, бо ж від її результату залежить, чи зважаться сільські голови на об’єднання чи ні.

«У Камінь-Каширському районі, згідно з перспективним планом, мають бути 5 громад. Сьогодні ми відвідали першу таку громаду, щоб ви побачили і зрозуміли, що собою являють ці населені пункти. Я хотів би, щоб ця громада стала прикладом», - пояснює голова райради Віктор Сус.

Виконавчий директор Волинського регіонального відділення Асоціації міст України у Волинській області Богдан Самойленко додає: в рамках акції «Децентралізаційний марафон» фахівці АМУ їздять по області і пояснюють суть реформи.«На Волині заплановано щонайменше 50 таких виїздів, з них 25 ми вже вичерпали. Ми інформуємо про переваги децентралізації, роз’яснюємо етапи об’єднання громад, консультуємо, допомагаємо підготувати низку документів», - пояснює він.

Що може бути далі

З 7 громад, створених на Волині, в Камінь-Каширському районі – жодної, розповідає регіональний консультант із правових питань Офісу реформ у Волинському РВ АМУ Валентин Малиновський.

«Ви вже втратили 2016 рік і 2017 бюджетні роки. Ви втратили мільйони. Порахуйте: у 2016 році держава виділила мільярд субвенції на інфраструктуру для 159 громад. У 2017-му, найімовірніше, буде той же мільярд, але його розділять уже на 184 громади. Фактично, якщо процес об’єднання розпочати, ви зможете «вскочити» у 2018-й бюджетний рік з новими міжбюджетними відносинами», - пояснює він.

Валентин Малиновський додає: якби реформу втілили ще 10 років тому, ми вже жили б в іншій країні. Але реформу 2005-го успішно провалили, натомість сільським радам стало ще гірше: місцеві сільради стали ще більш залежними від вищестоящих органів влади.Він зауважує: найпершими, хто має бути зацікавлений у об’єднані, – самі сільські ради. Бо часто в багатьох районах, де донедавна вдалося побувати, на районному рівні децентралізацію сприймають «в штики», адже з часом цей процес призведе до ліквідації райдержадміністрацій, райрад, укрупнення районів. Тож з владою багатьом доведеться розпрощатися.

«Відповідно до процедури, об’єднання може тривати до півроку від часу ініціювання процесу. Але термін може бути коротшим. Звичайно, є певні логічні вимоги для громад, які воліють об’єднатися. Відстань від центру громади до її найдальшого населеного пункту має бути такою, щоб у екстрених випадках її не довше, ніж за 30 хвилин могли подолати пожежна команда, швидка допомога, поліцейський патруль. Є відповідні вимоги до інфраструктури громади: приміщення для органу місцевого самоврядування, поліклініки чи амбулаторії, для територіального центру надання соціальних послуг, для ЦНАПу, органів правопорядку, органів державної влади (пенсійного фонду, центру зайнятості, казначейства, реєстрації актів цивільного стану та майнових прав, для пожежної частини. Загалом, мінімальна площа необхідних приміщень 2,7 тисячі квадратних метрів. Але це не означає, що всі вони мають бути облаштовані в одному населеному пункті», - пояснює Валентин Малиновський.

Згодом учасники зустрічі підійшли до найцікавішого питання: фінанси. Де брати гроші, якщо бюджети сільських рад і так мізерні? Консультант Волинського РВ АМУ з бюджетних питань Василь Гром пояснює: об’єднані територіальні громади матимуть прямі стосунки з державним бюджетом. Крім того, ОТГ мають право на фінансову підтримку з державного бюджету у вигляді субвенції на розвиток інфраструктури. Щодо останнього, то цьогоріч волинські ОТГ отримали 26,5 мільйона: найбільше Устилузька ОТГ (8,8), а найменше - Смолигівська (2 мільйони на 2 об’єднані сільради).Бюджети ОТГ формуватимуться за рахунок 60% ПДФО, 25% екологічного податку, 5% акцизного податку, 100% єдиного податку, 100% податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, 100% податку на майно (транспорт, земля, нерухомість)

«Фінансовий ресурс, який був на стадії формування ОТГ, дозволив їм закрити всі захищені статі видатків і мати надлишок. Якщо ж порівняти районний бюджет і сільські бюджети Камінь-Каширського району, то основна маса повноважень, які забезпечуються бюджетними фінансовими ресурсами, зосереджена у районному бюджеті. Другий «тримач» – міська рада. А всі інші (тобто сільські ради) мають 6,2%», - аналізує стан справ Василь Гром.

Що ж до можливої Сошичненської громади, то самі по собі сільські ради не витримають майбутнього навантаження, якщо не об’єднаються.

«У вас є два лідери Нуйно і Залісся, у яких півмільйона - власного бюджету. Але, якщо на вас повісити енергоносії, комунальні послуги, харчування, медикаменти – сумніваюся, що ви витримаєте», - наголошує він.

Натомість в уже діючих ОТГ з’явилася можливість утримати навіть малокомплектні школи «на плаву».

«Розрахунок на одного учня в Україні - 9,3 тисячі гривень на рік. В ОТГ - від 8,6 до 22,7 тисячі на учня на рік. Це говорить про те, що ОТГ отримали більшу фінансову можливість утримувати малокомплектні школи. Цей фінансовий ресурс дав можливість отримувати школи на плаву. Але це не значить, що так буде і далі. Далі буде потреба формувати нормальні школи, нормальні класи, і щоб батьки самі переконалися, що краще послати дитину в школу де є басейн, комп’ютерний клас, спортзал, де є нормальна позашкільна освіта», - пояснює Василь Гром.Власне, відповідно до розрахунків, надходження потенційної об’єднаної територіальної громади, відповідно до фінансових розрахунків попередніх років – це 3,5 мільйона з темпом приросту доходів 152%.

Крім збільшення доходів, ОТГ набувають більше прав, залучатимуть кошти на договірній основі від інших органів самоврядування, матимуть прямі відносини з держбюджетом. Та є тут і свої ризики: перманентні і постійні зміни бюджетного законодавства, відсутність хоча б середньострокового планування, неспівставний рівень виконання державного і місцевого бюджетів, низький рівень адміністрування місцевих бюджетів. Але чекати на те, що «дядько з Києва» вирішить відремонтувати в Камінь-Каширському районі дорогу, можна роками. Адже державний бюджет має постійний дефіцит, у тому числі й пенсійного фонду. Тож, хто не ризикує – той не пограє, але й не має шансу виграти.

Що вирішили громади

Громади, які ще тільки думають об’єднуватися, житимуть ще за старими міжбюджетними відносинами у 2017 році. Щоб забезпечити повну участь майбутньої Сошичненської ОТГ у фінансових взаємовідносинах 2018 року, то як мінімум до 1 травня має минути об’єднання і повинні бути призначені вибори. Тоді в серпні громада може подавати заявку до державного бюджету за субвенцією на інфраструктуру, а в жовтні – отримає доступ до прямих міжбюджетних стосунків з державним бюджетом.

Після семінару в сільських голів, чиї населені пункти можуть увійти до потенційної Сошичненської ОТГ, запитали, чи згідні вони на об’єднання. Так, з’ясувалося, що в Карасині вже давно селяни проголосували «за» об’єднання. А от сільський голова села Стобихівка переконував: «Я за, але я з народом, а народ хоче в Ковельський район». На що отримав відповідь: «Якщо зараз не поясните, чому варто об’єднуватися, то потім доведеться пояснювати своїм людям, чому в Сошичненській громаді почали дороги ремонтуватися, а у вас нічого». У Качині, своєю чергою, переконують: якщо потужні аргументи навести, то люди погодяться на об’єднання. Личини – та ж сама історія. Відтак, Сошичненський сільський голова Ігор Волосюк переконував: вже за тиждень ініціюватиме обговорення об’єднання з сільськими радами.Та на зустрічі були присутні не лише ці голови сільрад. Були тут голови з усього району, які можуть об’єднатися в інші громади - Бузаківську, Полицьку, Пнівненську та Камінь-Каширську.

Найцікавіша історія з райцентром. Присутній заступник Камінь-Каширського міського голови Микола Шворак пояснив: місто не бажає, аби до нього приєднувалися всі села, які їм «приписали».«Як на мене, це занадто – села, які нам чіпляють. Ми хочемо мати територіальну громаду з бюджетом району, але без сіл. Я не проти об’єднання в принципі, але з одним чи двома селами», - пояснив він.

«Та ви ще дякуватимете тим селам», - вигукнули в залі. А Василь Гром зауважив: місто нині таке «розумне», бо у Камінь-Каширський злітається весь акциз району, але це не означає, що так далі продовжуватиметься.

Урешті, вирішувати об’єднуватися чи ні, мають самі ж громади. В цьому процесі вони мають пройти кілька етапів: ініціювання (яке включає пропозицію, громадське обговорення), підготовку рішень про об’єднання, прийняття рішень про об’єднання та, власне, утворення територіальної громади.

Юлія Малєєва

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---