USD 41.15 41.48
  • USD 41.15 41.48
  • EUR 41.35 41.60
  • PLN 10.46 10.58

Католицьке Різдво у Луцьку та добровільне рабство в Україні. ІНТЕРВ’Ю

25 Грудня 2013 09:03
Про свято Різдва Христового, церкву, Євромайдан та шлях до релігії розповів Інформаційному агентству Волинські Новини Апостольський адміністратор Луцької дієцезії Римсько-Католицької Церкви єпископ Станіслав Широкорадюк напередодні сьогоднійшнього світлого свята Різдва Христового, яке відзначають усі римо-католики.

РІЗДВО – НЕ СВЯТО КУТІ ТА ПОДАРУНКІВ

Чи виникають у римо-католиків Луцька непорозуміння у місті, де переважають православні та Різдво переважна більшість святкує у січні?

Це взагалі стара тема, ніхто про неї не говорить та не дискутує, немає навіть натяків на якісь непорозуміння. Всі розуміють, що це справа календаря, юліанського та григоріанського, а святкуємо ту ж саму подію – Різдво Христове. Ми запрошуємо православних до себе на святкування і вони приходять, ми ходимо до них, тому тут взагалі немає ніяких питань. Я думаю, в цьому напрямку ми вже дуже дозріли, щоб дискутувати на тему святкування. Святкуємо подію, Різдво Христове, - це найголовніше, а як святкувати, з яких святкувань найбільша користь – це вже інше питання. На цю тему ми дискутуємо, говоримо, що Різдво Христове – це свято нашого спасіння, це не свято подарунків, не свято куті чи якихось інших традицій. Нас запитують – «що у ці вечори чи вночі роблять якісь чаклуни чи гадалки?» – це все забобони, язичництво, яке має відійти в минуле. Християни, які святкують Різдво Христове, повинні усвідомити, що це свято їхнього спасіння, народився Спаситель. Це свято, яке звільняє кожного християнина від будь-яких гріховних проблем, людина має стати іншою.

Період очікування, особливо у римо-католиків, Адвент – це період радісного очікування на святкування Різдва Христового. Ми акцентуємо увагу на тому, що очікувати ми повинні з радістю. Що нам принесе це святкування, як ми це відчуємо у своїй душі, у своєму серці, наскільки ми відчуємо себе спадкоємцями Царства Божого, для якого народився Ісус Христос, для того проводяться різні практики – реколекції, молитви, люди готуються до таїнства покаяння, приступають до сповіді, причастя. Тоді вони відчувають, що таке життя з Божою благодаттю, коли отримав прощення гріхів, отримав святе причастя, коли дійсно з чистою душею підійшов до святкування і це святкування в сім’ї, в колі найближчих друзів, рідних, додає ще більше радості. Власне, таку радість ми повинні проповідувати і такої радості повинні досягти у нашому святкуванні, тоді це християнство. Все інше – звичайно, може бути і кутя, можуть бути і колядки – це просто доповнення до святкування, але центр святкування – свята літургія у храмі, куди приходять усі і під час святкування роздумують та слухають проповідь на тему, що таке Різдво Христове. Це - найголовніше.

Тобто, найголовніша духовна підготовка до свята?

Звичайно, ми маємо готуватися душею. Ціла історія спасіння трапилася завдяки спасінню нашої душі. Тому, звичайно, на першому місці наша душа.

Наскільки важливим є дотримання посту у цей час?

Є різниця – піст перед Великоднем (Великий Піст, який більш строгий) та піст перед Різдвом Христовим, який не є дуже строгим. Нас тільки зобов’язує утримання від м’ясних страв і то лише у п’ятницю, в інші дні це добровільно. Кожен може робити, як хоче. У Святий вечір, традиційно, ми маємо пісну вечерю. Піст полягає, перш за все, у двох речах. Перше – послушання і друге – умертвлення свого тіла. Послушання – це робити так, як вчить церква. Православна церква вчить так – будь ласка, робіть так, і вам буде піст, римо-католицька церква вчить так – будь ласка, виконуйте, послушання стоїть на першому місці. На другому місці, звичайно, умертвлення тіла «у чому я хочу собі відмовити?». Хтось дуже любить м'ясо, не може без нього обійтися, для нього це дійсно проблема. Але ми говоримо і про іншу проблему – хтось любить випити, тож нехай собі відмовить в цей період навіть у маленьких дозах алкоголь, хай зробить собі таку настанову, це для нього буде піст. Хтось курить – нехай відмовить собі на цілий період куриво, а ці кошти краще віддасть своїм дітям чи, може, бідним. Піст полягає в тому, що у чомусь собі треба відмовити, та послухання – не чинити проти церкви. Наприклад, вагітна жінка оголошує собі піст, а їй не можна постити. Церква навчає і вона мусить бути послушною. Тому що піст проти послухання не має ніякої користі, все повинно бути в гармонії, вчення церкви і тілесне зречення.

Чи змінилося святкування Різдва протягом десятиліть Вашого служіння?

Є велика різниця в свідомості, тому що в моєму дитинстві ми ходили у церкву і боялися, нас переслідували, ми не проходили так званої катехези. Навіть були такі випадки у школі, коли у тридцятиградусний мороз ми приходили в школу на Різдво, тоді не було різдвяних канікул, і вчитель міг кепкувати з дітей і казати «ну що ви там, католики, святкуєте Різдво? Дивіться, який мороз. Як написано у Святому Письмі – народився Ісус Христос і пастухи пасли вівці в полі», - і діти сміялися. Сьогодні найменша дитина посміялася б з такого вчителя, тому що знає, де народився Христос. А ми тоді такої свідомості не мали і багато чого не знали. А сьогодні ця свідомість набагато глибша, набагато більше діти знають, дорослі люди знають і сьогодні святкування більш свідоме і більш духовне, дуже велика різниця. Сьогодні люди духовно більш зрілі, більш підготовлені, багато з них приступає до святого причастя, до сповіді, дійсно духовно святкують і навіть дуже цінують таке святкування в родині, коли діляться побажаннями та хлібом один з одним. Батько може перепросити своїх дітей, те ж саме зроблять мати та діти, таке сімейне свято дуже збагачує духовно сім’ю. Після такої вечері вони йдуть в храм, після храму святкують наступного дня. Загальні традиції залишилися ті ж самі, але підхід до святкування є інший, більш духовний, щиріший та більш свідомий.

Люди якого віку нині переважають серед відвідувачів костелу?

Тут теж є різниця, колись приходили переважно старші люди, десь хтось відважніший наважувався брати свою дитину в костел. Переважно дітей не брали, тому що завжди так звані «товаріщі» стояли при брамах храму і записували хто, звідки, як і чому бере дітей до костелу. Сьогодні є повнота прихожан – є найстарші люди, є середній вік і є найменші. Це, як у сім’ї, де є дідусь, бабуся, батьки, діти, а ще краще, коли є правнуки, так що усі ми повинні бути разом.

Як відбувається, зазвичай, святкування Різдва особисто для Вас?

Мені до святкування Різдва потрібно підготуватися – потрібно сказати людям відповідну проповідь, я вважаю, це найголовніше, тому що ми повинні людей якось годувати духовним хлібом. Найскладніше, це - підготувати те, що потрібно сказати людям. Все інше – формуляр самої Служби Божої – це просто. Духовне приготування для священиків теж важливе, ми так само духовно готуємося, як наші вірні. Важливо те, як я духовно підготувався і чим я можу поділитися з людьми, а з порожнього, як знаєте, і Соломон не наллє.



ПРОБЛЕМА УКРАЇНЦІВ – ДОБРОВІЛЬНЕ РАБСТВО

Не можна оминути увагою поточні події в Україні. Дехто каже, що церква повинна бути осторонь Євромайдану, інші вважають, що священики повинні брати у ньому активну участь. Яка Ваша думка з цього приводу?

Всі мають рацію, хто б що не говорив, усі праві. А церква що б не зробила, завжди її будуть критикувати. Якщо вона стане дуже за всіма протестувальниками, піде на Майдан, вона потрапить під град критики з боку влади. Не піде – її так само розкритикують – «як це так, вона стала осторонь, коли такі проблеми вирішуються, невже церкві все одно, як люди живуть, чому вона не реагує на соціальні проблеми, на те, що діється - відсутність судів, прокуратури, рейдерські напади, як церква може мовчати?». Треба вибрати ту середину, ми мусимо щось сказати, підтримати людей, тому що вони праві, вони мають право захищатися, це нормальна здорова реакція вільних людей, які сказали «ні, ми так не хочемо жити». Їх треба підтримати в цьому.

З іншого боку, я маю іншу проблему – Ісус Христос народився, щоб звільнити нас від того рабства. Він народився, як ми знаємо, в часи Римської імперії, коли ситуація була значно гірша, це було справжнє рабство, але Ісус Христос не змінив політичного світу, а змінив людину, яка стала дитям Божим. Ці люди відчули, що вони вільні. Я хотів би, щоб нам Різдво Христове принесло ту правдиву волю для кожного з нас, щоб ми стали вільними. Коли сьогодні Україна багата на «тітушок», багата на таких людей, яким сказали побити студентів, а вони кажуть «а можна ми їх ще краще поб’ємо, до крові, а може навіть скалічимо когось?», - оце наша проблема, рабство.

Друге, що можу назвати найгіршим, це коли йде вільна і дешева торгівля рабами. Я маю на увазі платні мітинги. Це раби, раб коштує на день 150-300 гривень, будь ласка, купуй цих рабів, вони стоять. Поки ми не зможемо виховати людей, щоб вони припинили бути рабами, нам годі сподіватися якогось звільнення. Потрібно духовно відродитися, щоб стати вільними людьми, щоб ми знали, що ми хочемо. Добре, там люди вийшли на платний мітинг, тому що їм потрібні гроші, а вчора я виходив на луцький Майдан у неділю, подивитися, скільки зібралося людей. Людей було чимало, і на сцені виступав господар цього ринку, який казав, що він теж за Майдан, гарно говорив. Мені спало на думку – а чим відрізняється той раб, який стоїть на тому Антимайдані та отримує 200 гривень від раба, який стоїть на базарі, торгує в неділю і за день він вторгує ті ж самі 200-300 гривень. Він не має часу піти до храму, до родини, навіть не має часу вийти на цей Майдан. Він пильнує своє рабське місце, бо треба заробити ті 200-300 гривень. Чому ми в неділю не можемо звільнитися від цього, чому ці раби працюють за ті ж самі гроші. І цей рабовласник кричить «я за Майдан». Звільни своїх рабів у неділю, або, якщо ми йдемо в Європу, заплати їм подвійну зарплату, заплати подвійний податок, а це вже європейські правила. Ось вам соціальний захист Європи, виховання європейське. Тут потрібно подивитися, в чому ми повинні звільнитися.

Влада – не проблема, вона відійде, вже не такі були і відходили, все пройде, але ми повинні наших людей від рабства, яке у них сидить в душі. Тоді ми станемо вільними і будь-яку владу примусимо працювати. Якщо ми самі не звільнимося, будемо за гречку голосувати і виходити на Антимайдан за гроші, чи у неділю, у святий день, стояти на базарі за 200-300 гривень, то ми ще раби.

УКРАЇНЦІ НЕ БАЖАЮТЬ ЙТИ ДО НОВОГО ФАРАОНА ПУТІНА

Говорячи про європейський шлях для України, багато хто з супротивників євроінтеграції апелює до духовних цінностей та того, що, нібито, в Євросоюзі вони нині нівелюються. Часто лунають закиди щодо того, що у європейських країнах кожен обов’язково повинен толерувати одностатеві шлюби. Чи виправдані, на Вашу думку, такі застереження?

Це говорять ті, хто не знає Європи. Таке трактування лише від незнання. Я знаю Європу дуже добре, їжджу туди. То не рай, потрібно це визнати, немає раю на землі, немає там усіх святих чи ідеальних. Але чи можна порівняти Європу з нашим північним сусідом, куди нас тягнуть? Не можна повертатися назад в Єгипет, до нового фараона Путіна. Ми йдемо, пройшли вже 20 років, євреї йшли 40 років, а нам після 20 років шляху пропонують назад в Єгипет до фараона. Ми не хочемо до фараона, ми хочемо йти вперед. В Європі ніхто нікого не змушує нічого визнавати, там є дуже багато святих прикладів. Лише деякі держави прийняли це законодавство, яке в такий спосіб соромить нас, християн, це ганьба. Але більшість європейських держав, наприклад, Словаччина, Німеччина, Литва, Австрія, Польща не прийняли цього закону. Ми хочемо рівнятися на ці держави, навіщо ми бачимо тільки найгірше? Погляньте на ту соціальну справедливість, на те забезпечення, на ті християнські цінності, наприклад, неділя – це святий день, якщо хтось працює в неділю там, є певні правила, за якими працедавець відшкодовує людині те, що вона марнує святий день. Дуже важливо зрозуміти, що таке Європа, а що таке Єгипет.

ЦЕРКВА – ГОЛОВНИЙ МАЙДАН ДЛЯ СВЯЩЕНИКІВ

На Майдані часто помічаємо священиків греко-католицької церкви. Чи відвідували священики Луцької дієцезії Майдан у Києві під час останніх подій?

Ніхто не підписаний, хто з якої церкви, вони дуже подібні. Там були і наші римо-католицькі священики, і греко-католики, і православні. Єпископів, які виходили на сцену, вже можна було відрізнити, а священики дуже подібні. Звичайно, греко-католицьких священиків було більше, тому що ми маємо в усій Україні понад 600 священиків, а греко-католики мають понад три тисячі, тому, звичайно, вони мають кого послати. Я завжди говорю – не забувайте, що наш Майдан – це церква, ми повинні там організувати молитви і молитися. Хто може йти на Майдан, хай йде, це обов’язок, але у церкві потрібно організувати постійні молитви і Майдан священика - це церква. Я обійшов у неділю православні церкви у Києві – вони порожні. Неділя, святий день, про який Майдан ми говоримо? Я не вірю, що всі на Майдан пішли, ні. Церкви повинні бути битком набиті. У нашому храмі святого Олександра немає різниці, однаково люди приходять на месу, а потім йдуть на Майдан. Будь-яку ситуацію можна виправити, але не без допомоги Божої. Ця Божа допомога якраз починається з церкви.

ПРО ПОВАЛЕННЯ ПАМ’ЯТНИКА ЛЕНІНУ ТА ПРОРОЦТВА

Багато дискусій в Україні викликав спонтанний акт повалення пам’ятника Леніну у Києві. Чи потрібна була ця дія і чи по-християнськи вчинили мітингувальники?

Що стосується пам’ятника, я переконаний, що зроблено все дуже правильно, тому що пам’ятник Леніну – це сліди тоталітарного режиму, диявольської влади, яка знищила стільки священиків, єпископів, церкви. В усьому світі визнають, що це справді була диявольська влада. Двадцять років цей пам’ятник стояв на українській землі. Поки українська земля не очиститься від таких ідолів, доти ми не можемо йти далі. Проблема у тому, чому до цього часу він не був повалений. На це були усі підстави, наприклад, друга заповідь християн говорить: «не будеш мати чужих богів», а тут бог стоїть. Це ж дійсно був культ Леніна, ті, хто одружувалися, спочатку клали квіти до пам’ятника Леніну, вклонялися йому і лише потім розписувалися. Тому соромно, що цей пам’ятник простояв стільки років і лише тепер впав. Я бачу інше, виконання пророцтва – він впав 8-го грудня. В нас, католиків, це свято Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії. В Апокаліпсисі святого Йоана Апостола ми читаємо: «жінка, одягнена в сонце, і 12 зірок на її голові» - це сьогодні символ Європи. Вона боролася з тим драконом, який змітав третину зірок з неба і вона переможе його. Пам’ятник Леніну впав 8-го грудня, цього ж дня розпався Радянський Союз, символ Євросоюзу був прийнятий 8-го грудня. Непорочне зачаття Пресвятої Діви Марії – це свято, яке говорить про початок перемоги добра над злом. Ми не виконали навіть своїх законів, не тільки Божих, тому що було безліч документів різних президентів про ліквідацію наслідків, у 2009 році був конкретний указ Президента про те, що потрібно знести усі радянські символи. Цього не зробили, тому це трапилося спонтанно. Сталося те, що сталося. Але в тому, що він не повинен там бути давно, я переконаний.

ШЛЯХ ДО РЕЛІГІЇ ТА ЩАСТЯ БУТИ СВЯЩЕНИКОМ

Якщо відволіктися від сучасних подій, хотілося б дізнатися, як Ви прийшли в релігію?

Я мав щастя виховуватися в екуменічній сім’ї, мій батько був православним, а мати була католичкою. Вона була активною католичкою, батьки вінчалися в католицькій церкві, у католицькій церкві хрестили усіх дітей, мама нас з дитинства виховувала і я отримав глибоко релігійне виховання. Але переконання треба було набувати, потрібно було читати та доходити до цього самотужки. Коли у школі вчать одне, а мама вдома говорить інше, це був величезний сумнів, хто ж сіє той опіум для народу: мама чи школа. Потім я зрозумів, що немає кращого, як бути переконаним християнином і присвятити цьому все своє життя, тому я став священиком.

Якби Ви не стали священиком, яку професію обрали б для себе?

Я мав професію залізничника, працював на залізниці. Думаю, я продовжив би цю професію, якби не став священиком, це мені подобалося. Напевно, це була б моя професія, але християнином я був би завжди.

Чи є у Вас захоплення у вільний від служіння час?

Я люблю читати, як і кожен. Не знаю, чи є людина, яка не любить читати. Я люблю проектувати – храми, багато храмів будував за власними проектами. Навіть, якщо це не потрібно, люблю розплановувати будинки, це моє хобі. Книги та душпастирська праця, яку я називаю індивідуальним душпастирством, коли розмовляєш з людиною один на один, це і сповідь, це приносить багато користі і радості для себе.

Упродовж останніх років я більше цікавлюся літературою, яка мені потрібна для моєї праці – люблю різноманітних польських, угорських, італійських проповідників. Вітторіо Мессорі писав дуже гарний рапорт про Марію, саме з цієї книги я почерпнув факт про те, як була прийнята символіка Європейського Союзу, чудове оповідання про те, як Марія входить в наше сучасне життя. Звичайно, колись я читав і «Как закалялась сталь», у дитинстві, і Сенкевича.

Чи виникали у вас під час служіння сумніви у тому, чи правильно обрали шлях, чи впораєтеся з місією?

Можливо, на початку. Такі сумніви були під час навчання в духовній семінарії, протягом шести років навчання були важкі ситуації у навчанні, були переслідування. Наступного року буде тридцять років мого священства, тому я можу сказати, що я щаслива людина, я маю все – і служіння Богу, служіння людям, ми маємо багато соціальних проектів, які ми ведемо. Є дуже багато можливостей того, що я можу зробити. Я ніколи не міг би стільки зробити, якби не був священиком. Це дуже велике щастя, що людина може бути комусь потрібна.

Розмовляв Павло ПЕРЕВЕДЕНЕЦЬ
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 4
Франциск Показати IP 25 Грудня 2013 09:52
КП беріть приклад для висловлення думок!
Станіславу Широкорад Показати IP 25 Грудня 2013 10:16
Занимайтесь своим церковным делом и не занимайтесь политикой, это как раз грех для вашего сана.
лучанка Показати IP 29 Грудня 2013 21:16
Дякую єпископу Станіслав Широкорадюк за дуже цікаву розповдь ,а також автору.
Свiтлана Показати IP 30 Грудня 2013 19:45
Ганьба ! Люди , чому ми весь час прагнемо вчепитися знов у росiйську або австро-угорську iмперiю ? Не може бути Незалежностi за чимись спинами . Це як полiтичний рекет , тому хто тебе "кришує" винним станеш , будеш у нього рабом .

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus