Ковельчанин зі скрипкою об'їздив усю Європу
Талановитий скрипаль, вчитель гри на скрипці Ковельської міської музичної школи Михайло Тлумак міг би грати на кращих оперних сценах країни, натомість весь свій талант він віддав дітям Ковеля.
Про це пише Волинь-нова.
У цьому статечному чоловікові з манерами аристократа мова одразу видає галичанина. Михайло Григорович Тлумак прожив на Волині п'ятдесят років, та все одно до цього часу говорить з характерною для наших сусідів інтонацією. Лише вона свідчить, що сивочолий музикант в ошатному костюмі - колишній сільський хлопець з Мостиського району Львівської області.
Любов до музики в родині Тлумаків - спадкова. Майже всі чоловіки в сім'ї по батьковій лінії були скрипалями. Дідусь, наприклад, грав у американському ресторані. За океан він потрапив завдяки друзям. Коли дідові «колєги» влаштувалися за кордоном, вони не забули про товариша - зробили йому виклик, оплатили дорогу. Вісім років дід розважав своєю музикою клієнтів ресторану. А коли повернувся додому, щоб забрати в Америку родину, назад його вже не випустили.
Так сім'я Тлумаків залишилася в Україні, а потім прийшла радянська влада. Учорашнього школяра Михайла вона зробила завклубом на другий день після закінчення семирічної школи. На тому, в принципі, його творча кар'єра могла б і закінчитися. Безпаспортному селянину у ті часи не випадало вчитися музиці. Але на талановитого хлопця звернув увагу третій секретар райкому партії. Завдяки йому Михайло отримав паспорт і таки поїхав до Львова на науку. Семирічну програму музичної школи пройшов за чотири роки, так само легко став студентом Дрогобицького музучилища, без проблем отримав направлення у Львівську консерваторію, але...
- Але замість консерваторії я опинився на Волині. У Ковелі саме відкривали музичну школу, і її перший директор приїхала на Львівщину шукати викладача по класу скрипки. Я тоді закінчував музучилище, паралельно виступаючи з концертами перед кіносеансами в місцевому кінотеатрі «Комсомолець». Одного дня директор покликав мене з аудиторії і сказав, що приїхали люди з Волині, просять скрипаля в музичну школу. «Я порекомендовал тебя, - повідомив директор. - Сказал, но только, чтоб нє обіжалі».
У Ковельській музичній школі Михайло Тлумак одразу знайшов своє місце. Вчителя скрипки швидко полюбили учні, поспішали на його уроки задовго до їх початку. Прийняли і визнали колеги. А пересічні ковельчани дізналися про цікавого музиканта після кількох його концертів у місцевому кінотеатрі. На Волині Михайло Григорович продовжив дрогобицьку традицію - організував оркестр і кожних вихідних збирав аншлаги перед показом фільмів.
- Все, що маю, дала мені скрипка, - каже Михайло Тлумак. - Завдяки їй за два місяці після приїзду отримав у Ковелі квартиру. Я люблю свою роботу, люблю дітей. На Всеукраїнському конкурсі оркестрів народних інструментів оркестр нашої музичної школи зайняв перше місце по Україні. Нагороджений почесною грамотою Міністерства культури УРСР. Зі скрипкою об'їздив всю Європу, навіть з покійним Папою римським вітався за руку, мав приємність розмовляти з ним у Ватикані.
Хто хоч раз чув виступ Михайла Тлумака, кажуть, що це насправді велике мистецтво. Гра скрипаля вражає віртуозністю та викликає бурю емоцій. Тож недаремно кожен вихід на сцену улюбленого музиканта ковельчани зустрічають аплодисментами стоячи, цілком справедливо називають його «заслуженим». На жаль, формально Михайло Григорович не має звання заслуженого діяча культури. Але по суті люди кажуть чисту правду.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це пише Волинь-нова.
У цьому статечному чоловікові з манерами аристократа мова одразу видає галичанина. Михайло Григорович Тлумак прожив на Волині п'ятдесят років, та все одно до цього часу говорить з характерною для наших сусідів інтонацією. Лише вона свідчить, що сивочолий музикант в ошатному костюмі - колишній сільський хлопець з Мостиського району Львівської області.
Любов до музики в родині Тлумаків - спадкова. Майже всі чоловіки в сім'ї по батьковій лінії були скрипалями. Дідусь, наприклад, грав у американському ресторані. За океан він потрапив завдяки друзям. Коли дідові «колєги» влаштувалися за кордоном, вони не забули про товариша - зробили йому виклик, оплатили дорогу. Вісім років дід розважав своєю музикою клієнтів ресторану. А коли повернувся додому, щоб забрати в Америку родину, назад його вже не випустили.
Так сім'я Тлумаків залишилася в Україні, а потім прийшла радянська влада. Учорашнього школяра Михайла вона зробила завклубом на другий день після закінчення семирічної школи. На тому, в принципі, його творча кар'єра могла б і закінчитися. Безпаспортному селянину у ті часи не випадало вчитися музиці. Але на талановитого хлопця звернув увагу третій секретар райкому партії. Завдяки йому Михайло отримав паспорт і таки поїхав до Львова на науку. Семирічну програму музичної школи пройшов за чотири роки, так само легко став студентом Дрогобицького музучилища, без проблем отримав направлення у Львівську консерваторію, але...
- Але замість консерваторії я опинився на Волині. У Ковелі саме відкривали музичну школу, і її перший директор приїхала на Львівщину шукати викладача по класу скрипки. Я тоді закінчував музучилище, паралельно виступаючи з концертами перед кіносеансами в місцевому кінотеатрі «Комсомолець». Одного дня директор покликав мене з аудиторії і сказав, що приїхали люди з Волині, просять скрипаля в музичну школу. «Я порекомендовал тебя, - повідомив директор. - Сказал, но только, чтоб нє обіжалі».
У Ковельській музичній школі Михайло Тлумак одразу знайшов своє місце. Вчителя скрипки швидко полюбили учні, поспішали на його уроки задовго до їх початку. Прийняли і визнали колеги. А пересічні ковельчани дізналися про цікавого музиканта після кількох його концертів у місцевому кінотеатрі. На Волині Михайло Григорович продовжив дрогобицьку традицію - організував оркестр і кожних вихідних збирав аншлаги перед показом фільмів.
- Все, що маю, дала мені скрипка, - каже Михайло Тлумак. - Завдяки їй за два місяці після приїзду отримав у Ковелі квартиру. Я люблю свою роботу, люблю дітей. На Всеукраїнському конкурсі оркестрів народних інструментів оркестр нашої музичної школи зайняв перше місце по Україні. Нагороджений почесною грамотою Міністерства культури УРСР. Зі скрипкою об'їздив всю Європу, навіть з покійним Папою римським вітався за руку, мав приємність розмовляти з ним у Ватикані.
Хто хоч раз чув виступ Михайла Тлумака, кажуть, що це насправді велике мистецтво. Гра скрипаля вражає віртуозністю та викликає бурю емоцій. Тож недаремно кожен вихід на сцену улюбленого музиканта ковельчани зустрічають аплодисментами стоячи, цілком справедливо називають його «заслуженим». На жаль, формально Михайло Григорович не має звання заслуженого діяча культури. Але по суті люди кажуть чисту правду.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
На війні загинув волинянин Віталій Тимофєєв – майстер спорту України та тренер з кікбоксингу
Сьогодні 12:46
Сьогодні 12:46
У Луцьку на Молоді автомобіль збив мотоцикліста
Сьогодні 12:34
Сьогодні 12:34
Ексклюзивна подія до найтеплішого свята: у Луцьку із концертом до Дня Матері виступить Наталія Бучинська
Сьогодні 11:45
Сьогодні 11:45
Рідні полеглого захисника з Волині Віктора Шершня отримали його посмертний «Хрест Героя»
Сьогодні 11:28
Сьогодні 11:28
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.