Лучанка шиє ляльок, щоб робити людей щасливими

У її руках шматочки тканини, стрічки та нитки перетворюються на красиві іграшки Тільди з добрими обличчями. 37-річна Ірина Порва з Луцька за кілька місяців опанувала лялькарську справу й тепер робить щасливими інших.

Про це йдеться у матеріалі газети Волинські Новини № 12 (111) від 29 березня 2018 року.

Ірина зізнається: рукоділлям захоплюється ще з дитинства. Коли їй було 12 років, почала шити одяг для своїх ляльок Барбі.

«Я не швачка, професійних навиків не маю, – каже вона. – У школі ходила у навчально-методичний комбінат. А навчалася я на вчителя молодших класів, потім здобула ще й економічну освіту. Зараз працюю головним спеціалістом у казначействі. Моє творче самовираження почалося з того, що захотілося для своєї дитини створити щось цікаве, оригінальне. Шукаючи в інтернеті викрійки іграшок, натрапила на роботи норвезької майстрині Тоні Фінангер, авторки надзвичайно популярних зараз ляльок Тільд».

Захоплення цими іграшками почалося ще в 1999 році після виходу в світ двох книг Тоні – «Тільда і Різдво» та «Тільда і Великдень». Кожна фігурка має власний досить примхливий характер та ім’я: зайчики, вівці, гусенята, ангели – сонні, садові, феї – банна, чайна і багато інших. Ірина шиє тільки зайців та ангелят. Їхні характерні особливості – маленькі оченята, рум’яні щічки. Але це не зовсім дитячі забавки, а інтер’єрні іграшки.

«Вирішила спробувати, пошила ляльки за кількома викрійками, – зізнається Ірина. – Захопило відразу. Перший заєць вдався, а далі захотілося шити все нові й нові ляльки. Тепер усюди шукаю клапті тканини, ґудзики, різні дрібнички, які можна використати. Бо всі запаси, що є вдома, швидко вичерпуються».

Щоб пошити ляльку, потрібні тканина для тіла, наповнювач, одяг. Тканини, звісно, тільки натуральні – льон, бязь, ситець, бавовна, шерсть, добре підходять фланель і фліс. Для одягу згодиться будь-який матеріал: шовк, тюль, органза, бязь, фліс, джинс, трикотаж.

«Набиваю іграшки звичайним синтепухом або холофайбером, – ділиться технологією Ірина. – Мате­ріа­ли в основному купую в інтернеті. Крім індивідуального образу, кожна лялька має свій аромат – пахне ваніллю, корицею, кавою, лавандою. Вирішила наприскувати їх парфумами – аромат зберігається довго. Хлопців – чоловічими парфумами, дівчат – жіночими. До речі, дівчаткам ще й щічки рум’янами малюю. А ще плету їм корзинки-сумочки і причіплюю до рук».

Багато Тільд мають шов посередині, тому потрібно дуже акуратно зшивати обличчя ляльки.

«Я шию ляльок уже рік, – каже тільдоманка. – Якщо викрійка нескладна і невеликий розмір, то на пошиття іграшки йде два вечори. В основному роблю це геть пізно, коли всі сплять, або ж у вихідні. Робота рутинна і забирає багато часу. Але я отримую від цього задоволення. Це моє хобі. Не роблю іграшок на продаж. Дарую друзям, знайомим на день народження. Кожного зайця вимальовую в уяві, а тоді вже шию. Найцікавіше створювати образ, шити одяг для звірят».

Ірина розповідає, що її перший поціновувач – 10-річний син Дмитро. Як тільки майстриня щось пошиє, то відразу кличе його подивитися й оцінити. Ірина каже, що навіть швейної машинки не має. Усе шиє вручну. За рік зробила до 50 іграшок. Цікаво, що удома в Ірини – жодного зайця. Усіх їх вона роздарувала.

«Нещодавно у залі зробили ремонт, то я собі подумала, що пошию в цю кімнату велику зайчиху. Бо ж мушу мати зайця в хаті. Якщо у цю справу не вкладати душу, то нічого не вийде, – каже рукодільниця. – Я люблю свої роботи. Мені ніколи не шкода віддавати Тільд. Коли людина щаслива, що має таку іграшку, то і я щаслива. Навіть дуже суворі люди стають добрішими, якщо їм подарувати такого зайця».

Лілія БОНДАР

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---