(Не)Людські землі: чому громади не можуть розпоряджатися угіддями

Через незрозуміле і непрозоре земельне законодавство на Волині, та й в Україні загалом, – земельний колапс. Місцеві громади не можуть розпоряджатися угіддями, які є на їхній території, бо земля за парканом крайньої сільської хати – власність держави. Сотні гектарів покинутих ділянок облогують через те, що чиновники не шукають, а то й свідомо не хочуть шукати їм господарську руку.

Про це йдеться у матеріалі газети Волинські Новини №27 (75).

СЛАВНА ІСТОРІЯ ЗАКИНУТОГО ІПОДРОМУ

Сільська вибита дорога ділить село Борочиче Горохівського району на дві частини. З одного боку шляху – людські помешкання й доглянуті городи, які вважаються населеним пунктом, а з іншого – порослий травою в пояс закинутий іподром, який, за документами, до території тутешньої Цегівської сільради не належить. Він – у власності держави, розпоряджається ним управління Держегеокадастру у Волинській області.

На краю величезного іподрому гурт людей жваво обговорює подальшу долю кінного поля. Місцеві жителі пригадують, як тут проводили змагання, і саме до їхнього села, на їхній іподром з’їжджалися любителі кінного спорту з усіх куточків України. Найбільше бідкаються старожили, вони пам’ятають те динамічне життя, яке вирувало тут під час кінних змагань. Адже були його активними учасниками, а потім – свідками того, як все це зійшло нанівець.

«Був дуже красивий іподром, тут проводили великі змагання. Навіть мої хлопці брали участь у них. Лотереї були, продавали їжу, сюди з’їжджалися з Польщі, з Рівного, зі Львівщини спортсмени», – з усмішкою пригадує жителька села Борочиче Лідія Збудовська. Жінка каже, що іподром був обладнаний за останнім словом техніки. Востаннє на ньому проводили змагання у 2001 році. Після цього кінне поле вже не використовували.Колись на цьому полі був іподром

«Це був один з найкращих іподромів в Україні за якістю і за класом. Схожі були на Львівщині та на Рівненщині», – додає Цегівський сільський голова Валентин Фищук.

Люди розповідають, що тут було рівненьке покошене поле, по краях – спеціально облаштовані бігові доріжки.

«Це ж тільки уявіть – площа іподрому близько 10 гектарів, і вся була впорядкована. Зараз усе поросло травою, від колишнього іподрому лишилися тільки наші спогади», – зітхає Лідія Збудовська.

Біля самісінького іподрому працювала велика конеферма, де ростили ваговозів, скакових та племінних коней. Люди кажуть: тут спеціально побудували новенькі стайні за технологіями, яких ще не було тоді в Україні. За скакунами доглядали всі – робота була для кожного жителя села Борочиче.

«Колись з державного бюджету підтримували племінні ферми. Зараз, на жаль, цієї підтримки нема», – розповідає начальник агропромислового відділу управління регіонального розвитку Горохівської райдержадміністрації Оксана Камоцька.Селяни пригадують, як колись тут вирувало життя та проводилися кінні скачки

Після розпаду Радянського Союзу стайні як майновий комплекс поділили між людьми. Вже пізніше майнові сертифікати на частину конюшень у людей викупив приватний підприємець і користується ними досі. А нікому не потрібний іподром стоїть пусткою.

«Зараз та конеферма ніби є, проте від колишньої слави нічого не лишилося. Робота теж ніби є, проте до тодішніх масштабів далеко. Серце кров’ю обливається, коли бачиш той іподром і ті стайні. Звісно, що і люди, і я як сільський голова хотіли б, аби воно використовувалося і не облогувало», – каже Валентин Фищук.

НА ДЕРЖАВУ СПОДІВАЙСЯ І САМ НЕ ЛОВИ ҐАВ

За словами людей та сільського голови, два роки тому чиновники з Держгеокадастру вже намагалися продати іподром, щоправда, не як кінну арену, а як ріллю.

«Звісно, що ми стали проти того, тож цю всю діяльність швиденько згорнули, й іподром лишився в тому стані, у якому зараз», – розповідає місцевий житель Ярослав Садольський.

Селяни зацікавлені в тому, аби територія залишалася іподромом, проте самостійно утримувати таку спортивну арену змоги не мають. Тож сподіваються, що сюди прийде інвестор та доведе все до ладу.Люди переконують, що якби сільрада могла б самостійно розпоряджатися землею, вже б давно знайшли інвестора

«Зараз, за нашою інформацією, головне управління Держгеокадастру у Волинській області збирається знову надавати право оренди цієї території через аукціон. Ми дуже сподіваємося, що цього разу поле продадуть саме як іподром, а не як ріллю. Бо в такому випадку і для нашого сільського бюджету це буде на краще, адже інвестор відновить роботу іподрому, дасть нашим людям робочі місця. Можливо, навіть змагання проводитимуть, а це вже якась копійка в нашу бідну казну», – ділиться думками сільський голова.

Люди переконані: якби земля була у власності сільської ради, то вона не занепадала б. Селяни давно б’ються над тим, аби було ухвалено зміни в генеральних планах і іподром було внесено в межі сільської ради. Мовляв, тоді вони самостійно розпоряджалися б землею та вже давно знайшли б для неї господарів.


Депутат Волинської обласної ради, голова фракції «Українського об’єднання патріотів – УКРОП» у Волинський облраді Вячеслав Рубльов каже: у Верховній Раді лежить зініційований народними депутатами проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель». У разі його ухвалення парламентом землі державної власності, які юридично перебувають за межами населених пунктів, буде передано в комунальну власність об’єднаних територіальних громад.
«Розпочинаючи процес об’єднання громад, держава пообіцяла реалізацію одного з ключових прав: усіма землями, які розташовані за межами населених пунктів, будуть розпоряджатися об’єднані територіальні громади, депутати та голова ОТГ. Однак відповідний земельний закон і досі не ухвалено. Цей іподром – приклад того безгосподарського використання землі, який триває вже два десятки років. Люди, які живуть у селах, краще знають, для чого та як використати земельні ділянки, щоб вони принесли максимальну користь громаді та бюджету. Тому саме територіальна громада має розпоряджатися тими землями, які розташовані на території сільрад», – підкреслює Вячеслав Рубльов.

Поки ж цей проект закону «притримують» у Верховній Раді, і народні депутати не поспішають його розглядати. Тим часом жителі села Борочиче сподіваються, що чиновники не змінять цільового призначення колишнього іподрому та не продадуть абикому ці 10 гектарів. Селяни все ще надіються, що славу кінного поля й кінної ферми відродить інвестор, і їхнє село знову знатимуть не тільки на Волині, а й в Україні.

«НА МЕЖІ» – соці­аль­но-інформаційний проект

Інформаційне агентство Волинські Новини у партнерстві з Волинською обласною організацією політичної партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» реалізовує соціаль­но-інформаційний проект «НА МЕЖІ».

Якщо у вашому селі чи місті є школа, дитячий садочок, амбулаторія, ФАП, клуб у неза­до­вільному стані, якщо ви втомилися оббивати пороги органів влади, розповідаючи про ці проблеми, якщо ваша громада опинилася на межі, зателефонуйте нам (099) 637-14-15.

Анна ВОЛОЩУК

Фото автора

Горохівський район

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---