«Нова людина»: антиутопію від львів’янки презентували в Луцьку

Яким буде життя через 100 років? Якою стане людина у 2117 році? На ці запитання всі охочі можуть спробувати пошукати відповідей у новому романі львівської авторки Наталки Ліщинської.

Нетиповий для сучасної української літератури жанр – антиутопію «Нова людина» – письменниця презентувала 3 травня на факультеті філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки.

Як розповіла Наталка Ліщинська, вона завжди була «незвичайною кобітою»: цікавилася технікою, винаходами, новими технологіями, прогресом, навіть сама довгий час (сім років) пересувалася містом на мотоциклі. Спонукали написати антиутопію, однак, буденний випадок і новина в пресі. Так, Ліщинську глибоко вразила стаття про те, що один американський мільярдер змінив генетику власних дітей.

Ця історія й лягла в основу тексту, який оповідає про протистояння звичайних людей, «дітей природи», та генетично досконалих «геників».

«З іншого боку спонукою до написання книги став банальний випадок. Моя сусідка має песика – йоркширського тер’єра. Це така маленька симпатична іграшка з бантиками. І раптом, коли вона вигулює цього песика, ми про щось говоримо, у мене перед очима постав вовк, а тут ця диванна забавочка. І я розумію, що з цього вовка протягом багатьох років селекції з’явилася ось ця іграшка. Цей спалах і був першопричиною», – поділилася авторка.Письменниця також розповіла, що після написання твору вона, своєю чергою, стикнулася з труднощами щодо реалізації рукопису, адже «видавці чомусь різко негативно сприймали українську фантастику і говорили, що це нікому не потрібно, ніхто цього читати не буде».

Наталка неодноразово наштовхувалася на таке ставлення до власної творчості: наприклад, деякі видавці пропонували опублікувати роман, але попередньо переклавши його російською мовою.

Врешті, твір із промовистим епіграфом «Роман про надію на початку світу…» вдалося видати. Головним чином це вдалося завдяки втручанню авторки в жанрову структуру антиутопії та її видозміні.

«Так, антиутопія – це завжди кінець, це жахливий апокаліпсис, коли людство втрачає надію і бачить перед собою сіру стіну. Але мені не хотілося писати таку антиутопію, бо таких стандартних жанрових антиутопій, коли безнадія, страх, жах, є дуже багато… Мені хотілося виламатися за межі того жанру. Як показують відгуки читачів, це вдалося зробити, бо тут (у романі, – ред.) є надія на початок нового світу», – підкреслила Ліщинська.Дара Корній, своєю чергою, так охарактеризувала твір Ліщинської: «Нова людина» – це не просто вправно й талановито розказана фантастична історія, це спроба автора достукатися до кожного з нас, адже то ми своїми вчинками, діями чи навпаки байдужістю, зарозумілістю, вірою у всемогутність науки творимо своє майбутнє».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---