Що необхідно зробити, аби в Україні зарплата була не менше $1000?

Зараз в Україні середня офіційна зарплата - близько 170 доларів США. Навіть з урахуванням зарплати в "конверті" вона, швидше за все, не перевищує 250 доларів.

Прикро, що так мало. У тій же Туреччині середня офіційна заробітна плата - понад 1000 доларів США, - пише domik.ua .

Чому Україна не може собі цього дозволити? Чим Україна гірша від Туреччині? Тим більше, що у нас тепер є угода про асоціацію з ЄС, як і у Туреччині.

Дійсно, економіка України істотно відстала від економіки Туреччини. В Україні ВВП на душу населення в доларах США близько 3 тисячі доларів, в Туреччині – більше 10 тисяч доларів. У Туреччині такий показник ВВП на душу населення, як в Україні зараз, був в 1996 році. Виходить, що від Туреччини Україна відстає як мінімум на двадцять років. Що ж це виходить, що Україна повинна бути найгіршою країною в Європі і Азії? Це неприпустимо. Потрібні реальні реформи. І ось тут може якраз допомогти досвід Туреччини та угоду про асоціацію з ЄС.

Сама угода про асоціацію з ЄС не варто навіть чорнила, витраченого на її підписання, якщо немає реального наповнення діями з боку уряду України. ЄС - це не благодійна організація, яка буде допомагати Україні, а тим більше, її фінансувати. ЄС Україна і задарма не потрібна, швидше Україні потрібен ЄС. Ось для цього і підписали угоду про асоціацію, щоб отримати економічну вигоду для України від співпраці з ЄС.

Тому варто менше займатися політиканством, а більше роботою і реальними справами. Зараз Туреччина є одним з головних торговельних партнерів ЄС. При цьому основний експорт Туреччини в ЄС - це не зерно, як у України, а продукція машинобудування. Саме так. На першому місці в експорті Туреччини – легкові автомобілі, які виробляються в Туреччині для ЄС та інших країн світу, але за виробничою кооперацією. Однак Туреччина виробляє для ЄС не тільки легкові автомобілі, а й побутову техніку, вже в кооперації з Китаєм, і готові продукти харчування, в основному консервовані фрукти і овочі в кооперації з Індією та іншими країнами Азії. Потрібно припинити чекати інвесторів з ЄС, а створити в Україні умови для цих самих інвесторів, щоб німецьким, англійським, польським або навіть ісландським інвесторам було вигідно організовувати бізнес в Україні, а не в Туреччині. Для цього потрібно в чомусь перейняти досвід Туреччини, але зробити краще і хитріше.

Туреччина забезпечила собі зростання припливу інвесторів багато в чому за рахунок створення з 1985 року вільних економічних зон. Ще в 1985 році чистий приплив іноземних інвестицій в Туреччину був на рівні 88 мільйонів доларів. Але вже через п'ять років цей показник перевищив мільярд доларів. А за підсумками 2014 року приплив чистих прямих інвестицій в Туреччину склав більше 12 мільярдів доларів США. Всього ж за період після створення вільних економічних зон в Туреччину було інвестовано прямих зарубіжних інвестицій на суму понад 163 мільярди доларів. Для України такі інвестиції з-за кордону здаються зараз дивом. Але це можна зробити реальністю, якщо вчинити розумно і правильно.

Туреччина змогла заманити зарубіжних інвесторів до себе через вільні економічні зони.

Зараз є 21 зона, і вони розташовані таким чином, щоб було легко ввозити товари на переробку і вивозити. Це, перш за все, порти і аеропорти. Територія вільної економічної зони не входить в митну зону Туреччини, але там можуть діяти європейські стандарти і технічні умови, що дозволяє легко виробляти продукцію для ЄС за європейськими стандартами, які не конфліктують зі стандартами в Туреччині.

Як правило, більша частина товарів, вироблених у вільних економічних зонах, призначена для експорту, а також допускають і поставки товарів на територію Туреччини, але вже як імпортних товарів зі сплатою всіх мит і податків. За 2015 рік у Туреччину було поставлено з вільних економічних зон товарів на суму близько 5 мільярдів доларів.

За той самий період турецькі компанії поставили продукцію на підприємства, що знаходяться у вільних економічних зонах, на суму понад 10 мільярдів доларів.

Для залучення інвесторів потрібні пільги, інакше який їм сенс відкривати виробництво в Україні, навіть якщо це вільна зона. Якщо враховувати досвід Туреччини, то потрібно, як мінімум, скасувати ПДВ товари, що ввозяться й вивозяться, зробити пільговий період звільнення від сплати податку на прибуток або зробити податок на прибуток не більше 5% за весь період, встановити ставку ЄСВ на рівні не більше 10-12%, податок на дохід фізосіб на рівні не вище 10%. Все це забезпечить конкурентоспроможність українських вільних економічних зон. При цьому українські компанії, які надаватимуть послуги та виконуватимуть роботи для зарубіжних компаній у вільних економічних зонах, будуть платити податки як повноцінні українські компанії, і це дасть можливість отримувати додатковий дохід для держбюджету.

Запуск вільних економічних зон - процес не швидкий, але його потрібно якомога швидше запускати. Туреччині на це знадобилося близько 7 років. Україна не має цього часу. Для України дуже важливо вже в 2016 році прийняти закон про вільні економічні зони, щоб уже в 2020 році можна було отримати перші успішні результати.

Це дозволить збільшити експорт України і, найголовніше, забезпечити роботою велику кількість українців. Це дасть можливість українцям не їхати на заробітки за кордон, а працювати в Україні і допомагати відроджувати економіку України після Майдану. В екстремальних умовах, в яких опинилася економіка України, потрібні екстремальні, але правильні дії. Без цього ніколи Україна не наздожене навіть Туреччину за рівнем життя, і мрія про зарплату в 1000 доларів так і буде мрією для майбутніх поколінь українців.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---