Старий храм на Волині потребує нового Семена Гулевича

На другий день Трійці, 28 травня, заплановано святкове богослужіння з нагоди 382-ї річниці Свято-Михайлівської церкви села Білосток. Про це розповів її настоятель – отець Володимир (Андрійчук), який служить тут п’ять років із благословення вже покійного владики Ніфонта, йдеться на сторінках газети Волинські Новини №19.

– Тоді як я прийшов сюди, була сніжна зима, і староста біля престолу вибирав по піввідра снігу. У кожному куполі – по шість вікон, які з часом зогнили, і звідти й дощ затікав, і сніг, і пташки залітали. Першу Пасху як відслужив, то ластівка до гнізда з пташенятами залітала. А зараз поміняли там всі вікна на пластикові, – розповів батюшка одразу ж після чергової служби.

Звісно, він усвідомлює, що це досить-таки осучаснює старовинну пам’ятку архітектури, але реставраційні роботи тут проводять, виходячи з власних фінансових можливостей. Адже держава не виділяє на це жодної копійки.

– Добре, що ми нашкребли на вікна, двері, хоча б пластикові. Церква – холодна, і ми хотіли насамперед якось її герметизувати. З Божою поміччю і зусиллями прихожан за цей час вдалося провести ці ремонтні роботи. У планах – зробити гідроізоляцію, бо в приміщенні немає вентиляції. Стіни мокріють, а в певних місцях вони – до півтора метра завтовшки. Дерев’яний іконостас у певних місцях вже шашіль точить. Потрібно й куполи обновити – зверху й донизу будемо йти, – поділився планами мій співрозмовник.

До нас приєдналася і місцева жителька Галина Михайлівна, яка 13 років працює в цій церкві касиром.

– Мої предки всі ходили сюди, і я теж змалечку. Храм – гарний, намолений, але старий – без кінця потребує ремонту. Не дуже багато людей приходить на службу, хоча така церква – пам’ятка архітектури – не в кожному селі є. От якби нам газета допомогла знайти якогось постійного спонсора, бо держава на практиці не поспішає брати її під опіку, – констатує жінка.

У цьому сенсі я пригадала розмову шестирічної давнини з колишнім настоятелем давньої святині – отцем Миколаєм.

Тоді він нагадав, що колись Білосток був великим духовним осередком, і висловив сподівання, що, може, знову тут настане час духовного відродження. Якщо таки знайдеться сучасний Семен Гулевич...

Нагадаю читачам, що саме так звали фундатора Білостоцького монастиря, мецената, який віддав усе своє майно і землі в його власність, став тут ігуменом на ім’я Сильвестр.

Більше дізнатися про нього можна з книги краєзнавчих нарисів Григорія Гуртового «Білосток з найдавніших часів».

Зокрема й про те, що саме в часи духовного розквіту цього села, який став можливим завдяки сподвижництву Гулевича, і тоді, коли монастир був середовищем православ’я, резиденцією єпископів (до XVIII століття), сюди у 1686 році при¬йшов майбутній іконописець Йов Кондзелевич, став тут монахом. Усе життя, хай де він працював, на своїх роботах ставив майже однаковий підпис: «Недостойний ієромонах Йов Кондзелевич, законник Білостоцького монастиря рукою власною зробив...», місяць і рік.

Незважаючи на пограбування десять років тому Свято-Михайлівської церкви та вбивство її тодішнього настоятеля отця Іллі, тут вдалося зберегти творіння рук майстра, якого фахівці вважають творцем цілої школи галицько-волинського іконописного мистецтва кінця XVII – початку XVIII століття.

Варто сподіватися, що місцеві жителі, попри щоденні сільські турботи й релігійні переконання, таки піклуватимуться про святиню, яка є однією з перлин Волині.

Світлана ЗОЗУЛЯ, Луцький район

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---