Сигізмунд Олесевич – «одеський парижанин» родом з Великої Волині

Один з найцікавіших та самобутніх художників початку ХХ сторіччя, яскравий представник Ecoled'Odessa – одеської школи живопису 1914-1919 рр, одеський парижанин або ж паризький одесит (а прожив він у Парижі більш як 55 років) Сигізмунд Олесевич народився 20 червня 1891 року у селі Бабин Рівненського повіту Волинської губернії. Сьогодні – 125-а річниця з дня його народження.

«П. Олесевич – це безсумнівний художник з різким темпераментом. У його шукання іноді відчуваються франтівство і варварство манери, проникливість і зневага, нещадність, іронія, та, можливо, зіткнення любові і ненависті...» – так пише у «Одеському листку» від 12 листопада 1916 року Ніколай Скроцкій. Художник Олесевич більшу частину свого життя прожив і працював у Парижі, майже всі його роботи зберігаються у Франції і Ізраїлі.



Саме зараз ми спостерігаємо, як неперевершено сміливі роботи Сигізмунда Олесевича повертаються в Україну. Влітку 2014 року в Одеському музеї сучасного мистецтва відбулася унікальна за своїм значенням виставка – «Вони повернулись», де експонувалися картини із унікальної колекції представників одеського авангарду ХХ ст.

– Амшея Нюренберга, Ісаака Маліка, Теофіла Фраєрмана, Сигізмунда Олесевича (до речі, єдиного не єврея у цій спілці) та інших майстрів із Спілки незалежних художників. Цю колекцію із більш як 200 полотен протягом 10 років зібрав Яків Перемен, який вивіз її в Палестину у 1919 році. Після смерті колекціонера картини не виставлялися і вважалися втраченими. Та у 2010 році нащадки Перемена вирішили продати частину колекції (86 картин) на аукціоні Sotheby’sу Нью-Йорку. Їх придбав Фонд українського авангардного мистецтва під керівництвом київського бізнесмена Андрія Адамовського. Вони повернулись!

Штрих за штрихом додає до портрету Сигізмунда Олесевича віддана дослідниця творчості одеського мистецтва «рубежу віків» Ольга Барковська, головний бібліотекар відділу мистецтв Одеської національної наукової бібліотеки імені Максима Горького.

До Одеси 8-річного Сигізмунда привезла мати – «дворянка Марія Олесевич». Відомо, що він виховувався без батька. Спочатку вчився в реальному училищі Св. Павла, а в 1907 році вступив до приватного комерційного училища Файга, де на той час живопис викладали А. Остроментський і К. Костанді – найкраща школа! Тому вибір професії Сигізмунд зробив рано – вже в 1907 році відбувся його художній дебют, він виконав обкладинку та ілюстрації до збірки молодих польських письменників Одеси. А влітку 1910 року три його живописні роботи вже демонструвалися на виставці польських художників.

Тоді ж Сигізмунд поїхав до Парижу і пробув там біля шести років. І це були дуже насичені роки: Олесевич виставляв графіку в Осінньому салоні в 1913 році, в Салоні незалежних в 1914 році; в тому ж році на одеській «Весняній виставці» надіслані 7 його робіт поряд з роботами А. Альтмана і В.Кандинського. В каталозі виставки вказана його паризька адреса: рю Кампань Премьєр, 9 – на цій легендарній вулиці жили і працювали багато художників, котрі увійшли в історію мистецтва: Рільке і Рембо, Фуджита і Модільяні та інші.

У розпал Першої світової війни Олесевич повертається до Одеси та активно занурюється в одеське мистецьке життя. Він став одним із стовпів «Одеських незалежних» – він стояв у витоків створення спілки і був членом журі на виставках 1917 і 1918 років, брав участь у всіх виставках, які проводилися «Незалежними».

Одеський авангард початку ХХ сторіччя – мистецьке явище світового рівня, котре конкурувало з іншими світовими центрами модернізму – Парижем і Мюнхеном. Та є і істотна відмінність – якщо Паризька школа живопису була досить космополітичною, то майже всі одеські художники-модерністи бути етнічними євреями. У своїй творчості вони орієнтувалися на Париж, їздили туди вчитися, а деякі там і залишалися. Тому і почали називати «одеськими парижанами».



Критика не обходить увагою зрілі, майстерні роботи Олесевича – його ім’я згадується майже у кожній рецензії. Його називають то футуристом, то кубістом, пишуть, що він «явно тяжіє до імпресіонізму», спостерігають японські впливи, відзначають його успіхи у графіці. Роботи Сигізмунда Олесевича купують.

Весною і влітку 1919 року, в період правління більшовиків, Олесевич, як багато інших «лівих» діячів мистецтва, намагався знайти шляхи співпраці з новою владою: в травні брав участь в конкурсі плакатів про Червону армію і одержує першу та другу премії, разом з Теофілом Фраєрманом працював в комісії по оцінці та розподілу художніх цінностей, реквізованих у приватних осіб.

Та влада змінювалась – восени місто зайняла армія Денікіна. Тому на початку 1920 року художник емігрував до Франції та оселився в Парижі. В 1923 і 1924 рр. роботи Сигізмунда Олексевича експонуються на Осінньому салоні, в 1928 році – в салоні «Незалежних» і виставці «ХХ століття» салоні Тюїльрі, в 1929 році – на виставці сучасного польського мистецтва в галереї Bonaparte, в 1935 – на виставці Паризької групи польських художників, які працюють у Франції (тут Олесевич був членом оргкомітету групи), в 1938 році – на виставці Сучасного релігійного мистецтва у Луврі. В 1925 році Олесевич виконав настінний розпис в великому магазині естампів «Primavera» (фотографія цього розпису була опублікована в журналі «Artetdecoration»), займався дизайном, ілюстрував і оформлював книги, підписуючи свої роботи того періоду JeanOlin.

В квітні 1925 року відбулася перша персональна виставка разом з художницею Барбарою Констан, його дружиною, в галереї LePorique, а весною 1931 року – в галереї QuatreChemins відкрилася виставка акварельних ілюстрацій за мотивами «Трактату про Нарциса» Андре Жида. Передмову до каталогу написав Жан Кокто: «Ось істинні жителі Неба, Землі, Води, Вогню і Часу. Всі ті, з якими ми стикаємося лише у сновидіннях. Ті, які з’являються лише завдяки чарам чи пісні поета. Тут і зараз їх викликає до життя пензель Олесевича».

В 1920-30 рр. Олесевич багато працював як книжний графік: відомо про виконане ним оформлення «Жанни д’Арк» Брюссона (1928) і «Напалеона» О. де Бальзака для видавництва Дюшартра.

Ольга Барковська у своєму ессе, присвяченому Сигізмунду Олесевичу «Красок дым волнующий и тонкий» пише: «Художник пережив війну, окупацію, післявоєнні труднощі і помер у поважному віці у Парижі в 1972 році. Здавалося б, відомостей багато. І все-таки питання залишаються. Невідомо, коли саме (між 1910 і 1914 рр.) Олесевич вперше попав до Парижу, у кого навчався, як відобразилася на ньому ІІ світова війна, чим він займався з кінця 1930-х…»

Твори художника повертаються в Україну, і разом з ними ми відкриваємо для себе Сигізмунда Олесевича – народженого на Великій Волині «одеського парижанина», визнаного у Європі та ще не оціненого належним чином на Батьківщині талановитого майстра живопису.



За інформаційними матеріалами сайту

http://www.volart.com.ua/art/olesyevych_syhyzmund/

Упорядник: Марія Пилипчук

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---