USD 24.75 24.95
  • USD 24.75 24.95
  • EUR 27.2 27.5
  • PLN 6.35 6.45

В майбутньому опорному плані Луцька не вказали заповідник

Один із ключових містобудівних документів – історико-архітектурний опорний плану Луцька - наразі перебуває у стадії розробки. Проте вже зараз відомо, що межі заповідника «Старий Луцьк» в нього не внесли, натомість визначили історичний ареал, площею, утричі більшою, ніж заповідник

Заповідник «розчинився» в історичному ареалі

Історико-архітектурний опорний план Луцька, який був затверджений ще у 1985 році, не відповідає вимогам чинного законодавства з охорони культурної спадщини. Тож у місті вже давно назріло питання розробки нового документу, який передує генеральному плану Луцька.

Про те, що відображено в одному з головних містобудівних документів стало відомо під час засідання Волинської обласної організації Національної спілки архітекторів України 8 грудня. Обговорення плану ініціював директор історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» Петро Рудецький.

Зокрема, як повідомив фахівець, при розробці нового опорного плану Луцька не позначили межі заповідника і охоронні зони. Крім того, переконує він, в документі не вказали зони охорони природного ландшафту. А це – природна чи близька до природної територія за межами охоронної зони, з якою пам’ятка має візуальний зв’язок; вона визначається для збереження і реабілітації природних утворень і є характерним історичним середовищем пам’ятки. Власне, у цій зоні забороняється будівництво капітальних будівель та споруд, а також заборонено вести земляні роботи, які можуть змінити ландшафт. До слова, в цю зону можуть потрапити і низка скандальних луцьких забудов, у тому числі й ділянка на Ковельській, 17.

«Ми говорили з інститутом, який розробляв проект опорного плану і пропонували взяти генплан заповідника «Старий Луцьк», де чітко вказані його межі, охоронні зони, зони регульованої забудови», - зауважує він.

До зони регульованої забудови, переконує Петро Рудецький, входять і будівлі на Набережній, і кінотеатр «Промінь». З його слів, усі ці ділянки - територія заповідника, зона регульованої забудови - віднесені до історичного ареалу. А це, на думку Рудецького, може істотно змінити ставлення до пам’яток і охорони культурної спадщини.

«В ареалі не прописана потреба археологічного дослідження. Тобто, якщо якась ділянка, розташована на території заповідника, буде під забудову, то туди можна буде загнати екскаватор і – все. Основою для роботи в історичних ареалах є проектна документація. Межі історичного ареалу встановлює орган місцевого самоврядування, а Міністерство культури лише затверджує. Тож матимемо ситуацію, коли все буде вирішуватися в міській раді, а держава усунеться від регулювання», - вважає він.

Історичний ареал втричі більший

Натомість міські чиновники переконують, що буцімто усе гаразд, і буде «ще краще», ніж було. Зокрема, начальник відділу охорони культурної спадщини Петро Троневич нарікає: облдержадміністрацію, в чиєму підпорядкуванні перебуває адміністрація заповідника, просили долучитися до розробки опорного плану в частині заповідника. Але після низки отриманих відписок стало зрозуміло, що ОДА відмовилася брати участь у цьому процесі.

Натомість у опорному плані територію заповідника включили в історичний ареал, де теж, зі слів чиновника, має бути купа погоджень на проведення будь-яких робіт.

«Сьогодні ми можемо говорити про межі історичного ареалу, площа якого більша від території заповідника втричі. Це - територія міста, відображена на першому генплані Луцька 1989 року. Відтак, це означає і додаткове навантаження на забудовників, які запланують роботи в межах ареалу, бо це передбачає погодження в Києві. Це будуть суди, буде багато невдоволених. Сьогодні немає жодного законодавчого акту, який би визначав територію заповідника, відтак, у заповідника нема права власності на землю. Заповідник не є територією, це комплекс пам’яток. Натомість ми матимемо історичний ареал, який перевищить територію заповідника. Крім історичного ареалу залишаються всі охоронні зони пам’яток, які можуть виходити за межі ареалу», - переконував він.

Петро Троневич пояснив і різницю між заповідником та історичним ареалом. З його слів, у заповіднику заборонена будь-яка господарська діяльність, а в історичному ареалі вона просто обмежена і там дозволяється приватизація. До історичного ареалу, переконує він, має увійти не лише територія заповідника, а й територія вздовж вулиці Лесі Українки та проспекту Волі до вулиці Шопена.

«Закон про охорону культурної спадщини передбачив приватизацію пам’яток, а територія заповідника забороняє. А в ареалі власник має попередньо укласти охоронний договір, і може приватизовувати», - переконує він.

Заповідник без заповідника

«Може узаконити територію і зберегти заповідник?», - запитали члени спілки. Та Петро Троневич запевняє: заповідник у Луцьку сьогодні майже фіктивний, є лише адміністрація будинку.

Мовляв, межі заповідника були описовими і затверджені облвиконкомом в положенні ще в часи Радянського Союзу. Ці описові межі і нанесли в попередній генплан міста. Але в 2010 році вийшли нові закони, які регламентували новий порядок визначення меж заповідника. Згодом було прийняте нове положення про заповідник, і ці описові межі, переконує Троневич, перестали існувати.

«До заповідника належить 12 пам’яток, хай дирекція розробить акти на землю і оце буде територія заповідника. Сьогодні немає слова заповідник, є тільки адміністрація заповідника», - переконує чиновник.

Урешті, зазначає Петро Троневич, в проекті опорного плану немає нанесеної території заповідника, а він входить в загальний історичний ареал. Розробники, своєю чергою, обіцяють вказати в опорному плані режими використання земель.

Фактично, заповідник сьогодні перебуває в законодавчій колізії, пояснює очільник обласної Спілки архітекторів Тарас Рабан. На територію заповідника, відповідно до чинного законодавства, дирекція повинна мати державний акт на землю, проте тут є і дороги, і приватизовані ділянки.

Зокрема, як розповів Тарас Рабан, коли заповідник створювався, вся земля була державна, тепер же законодавство змінилося і юридично озвучити територію заповідника не можна, бо немає державного акта. А в розумінні Кабміну, додає він, історико-культурний заповідник - це Києво-Печерська лавра, ансамбль Софії Київської, що не є аналогічним до «Старого Луцька», адже це жива частина міста.

Натомість член спілки Ярослав Матвіїв, який лише місяць тому пішов на пенсію з посади головного художника міста, вважає, що Луцьк уже давно розглядають як пам’ятку містобудування і в опорному плані варто залишити заповідник. Адже однією із особливостей історичного ареалу є те, що право на вирішення будь-яких питань передається міськраді і зникає юрисдикція ОДА, а відповідно і держави.

Своєю чергою, Петро Рудецький також переконує, що заповідник – це не лише окремі пам’ятки, а вони можуть бути поєднані між собою. Так, це можуть бути цілі квартали, вулиці, де жили різні етнічні меншини.

«Якщо ми не покажемо цю територію, що вона існує, тоді не буде переправи, де стояли татари, не буде Стиру, де була історична частина міста, не буде Замкової. Не буде ось цього поєднання історії та архітектури», - вважає директор заповдника.

Що далі?

Вже у грудні розробники мали представити проект історико-опорного архітектурного плану. Проте, оскільки є затримки із календарним планом та ще не завершена друга частина, то роботу над опорним планом продовжили до 1 березня. А погодження і затвердження призначили на літо.

Натомість члени Спілки архітекторів, заслухавши всю інформацію, вирішили брати участь у подальшому обговоренні плану, аби при необхідності можна було внести необхідні корективи до його остаточно затвердження. Адже, з їх слів, те обговорення, яке відбулося, залишило більше запитань, аніж відповідей.

Тож, що стане з історичною частиною міста, якою так пишаються лучани, та чи не зникне вона і не втратить рештки автентики, якщо територію заповідника не вкажуть у опорному плані, а рішення дозволять приймати міській раді, буде видно згодом...

Довідково:

Історико-архітектурний опорний план - це науково-проектна документація обліково-охоронного характеру, в якій фіксується інформація про весь комплекс нерухомих об’єктів культурної спадщини населеного місця та пов’язане з ними традиційне середовище.

Історико-архітектурний опорний план є обов’язковою складовою частиною генерального плану історичного населеного місця як основного виду містобудівної документації, а також може розроблятися окремо перед розробленням генерального плану. Без історико-архітетурного поронного плану новий генплан міста не пройде експертизу.

Луцьк внесений до списку історичних населених місць України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 «Про затвердження списку історичних населених місць України». Для міста, яке внесено до цього списку, необхідно провести інвентаризацію історичної забудови та визначити історичний ареал - найбільш освоєну в минулому і добре збережену частину території населеного місця, що відрізняється традиційним характером середовища і значною кількістю об’єктів культурної спадщини від інших, менш освоєних, або погано збережених частин населеного місця.

Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об’єкт містобудівного проектування.
Реклама
Загрузка...
Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.