Великодня трапеза збирає за столом усю родину

Великдень – одне з найсвітліших і найрадісніших християнських свят у році. До нього дуже ретельно готувалися наші предки, втім традиціями не нехтуємо й ми. Про найважливіші – нагадаємо.

Паски дозволяється пекти двічі на тиждень: у Чистий четвер і в суботу. Так було і є скрізь в Україні. Колись кожна господиня дотримувалась усiх усталених звичаїв: пiч розтоплювала полiнами, якi вiдкладала кожного четверга Великого посту, пiдпалювала їх галузками освяченої верби, а саджаючи паски, промовляла спецiальну молитву.

Про це йдеться на сторінках газети Волинські Новини (№ 13).

У суботу жiнки фарбували крашанки в лушпиннi з цибулi. Яйця дозволялось забарвлювати в рiзнi кольори, але перевагу надавали червоному, що символiзував кров Iсуса Христа.

Великодні торжества розпочиналися обходом довкола церкви під звуки дзвонів. Цей обхід був символом ходу жінок-мироносиць у неділю вранці до Господнього гробу. Після обходу, перед зачиненими дверима церкви, наче перед запечатаним Божим гробом, починалася урочиста вранішня служба, вперше радісно проголошували: «Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував».

Після цього священик хрестом відчиняв двері церкви на знак того, що Христове Воскресіння відчинило нам двері до неба. І вже потім освячувалися паски, крашанки і все, що люди принесли в кошиках. Цікаво, що великодній кошик досі має регіональні особливості: крім пасок, у Центральній Україні до нього клали крашанки у шкарлупі, а на Галичині їх чистили. До кошика обов’язково клали масло. І на Галичині, і в Центральній Україні обов’язковим було сир, запечене сало, м’ясо. Ще випікали багато солодощів, але їх не святили, так само, як не брали до церкви ні вина, ні горілки.

Обряд розговіння в різних регіонах України відбувався по-різному. Але за столом неодмінно збиралася уся сім’я. Найчастіше господар тричі обходив навколо столу з мискою, наповненою освяченою їжею. Після цього, ставши обличчям до ікон, розрізував на тарілці кілька свячених яєць і підносив частину яйця до рота кожного члена родини, ніби причащав, примовляючи: «Дай, Боже, ще й на той рік дочекатися святого Воскресіння Христового в щасті і здоров’ї!». Цей обряд і сьогодні побутує на Поділлі, Волині та у західній Галичині.

У Центральній та Східній Україні, розговляючись, намагаються не проронити жодної крихти освяченої їжі на підлогу. Крихти кидають у вогонь, «щоб миші не поїли». Згідно з повір’ям, миша, яка з’їсть свяченого, перетворюється на кажана й літає над головою того, хто впустив додолу їжу.

Напиватися під час розговин не можна, бо «як уп’єшся на розговинах, то цілий рік будеш ходити, немов у півсні, так тебе Бог покарає».

Після розговіння, зокрема на Київщині, вмиваються, кладучи в миску дві крашанки й мідну монету, а потім воду виливають на вогонь або в озеро. Також за повір’ям, «коли на Великдень розговієшся й вийдеш із хати на вулицю, то що перше побачиш, тим і промишляй – буде удача».

На Херсонщині для тих, хто був у дорозі й не сидів за великоднім столом разом із родиною, господиня відрізала шматок паски і, загорнувши його в рушник разом із трьома крашанками, клала на покуті. На Вознесіння, як подорожні ще не вертались, гостинець віддавала жебракам.

На Слобожанщині після обіду йшли на кладовище христосуватися з покійними й залишали на могилах крашанки.

На Великдень люди намагалися бодай кілька разів вдарити у дзвін, бо, згідно з народними віруваннями, це приносить щастя.

У Великодній понеділок люди ходили у гості: христосувалися й обмінювалися писанками, носили гостинці похресникам. А ще парубки цього дня водили своїх дівчат до річки й обливали їх водою – на красу й здоров’я, отримуючи за це писанку. Від цього звичаю понеділок здобув назву «поливаний». На третій день Великодня всі збиралися у корчмі на музики вже «проводити свята».

Підготувала Христина ВЕРЕМІЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---