USD 39.90 40.10
  • USD 39.90 40.10
  • EUR 41.42 41.76
  • PLN 8.75 8.90

Як Луцьк перестав бути театральною провінцією

3 Жовтня 2016 13:24
Три фестивальних дні позаду. Море емоцій і вражень залишили після себе колективи, які брали участь у третьому театральному фестивалі «Мандрівний вішак», який відбувся у Луцьку. 9 колективів провокували і шокували, вражали і розчулювали. Адже театр, який вийшов за межі театру, не може нікого залишити байдужим.

Як все починалося

Проект «Мандрівний вішак» втретє організував луцький театр ГаРмИдЕр за підтримки міської ради. Усе, що вдалося учасникам колективу, вони робили на волонтерських засадах: шукали фінансування, локації, суб’єктивних суддів, допомагали гостям облаштуватися.

Щороку вхід на фестиваль – вільний, аби якнайбільше людей змогло долучитися до театрального мистецтва. Тож збір коштів від лучан стартував ще влітку. Таким чином вдалося зібрати 6080 гривень, і лучани стали почесними партнерами заходу. Долучилися також і меценати.

А ось якщо говорити про змістове наповнення фестивалю, то «гармидерівці» відбирали найкращі колективи, які б продемонстрували свою майстерність луцьким глядачам. Так, до Луцька приїхали колективи з Литви, Польщі, Грузії та мали прибути актори з Єгипту. Щоправда, в останній момент відбулися зміни в програмі і єгипетські гості через непередбачувані обставини не змогли прибути, а тому щиро вибачалися. Натомість відбулася вистава акторів з Хмельницького.

Учасники і локації

Однією з найголовніших рис «Мандрівного вішака» є гасло «театр за межами театру». Адже актори виступають не на традиційних сценах, з кулісами та шторами. Місця вистав – найнесподіваніші: від закинутого промислового об’єкта до бункера. І саме це робить його неповторним, значущим і сучасним. Адже межа між буденним життям і мистецтвом – надтонка, що й доводять щоразу учасники фестивалю.

Отож, розпочався «Мандрівний вішак» 30 вересня у центральному парку Луцька театралізованою постановкою, під час якої пан Мандрішак познайомив глядачів з колективами. Варто додати, що погода надзвичайно сприяла організаторам. Адже усі три фестивальних дні, під час яких виступи відбувалися як у приміщеннях, так і під відкритим небом, осінь дарувала ласкаве сонце глядачам і акторам.
Того ж дня театр малих форм «Темп» з Чернівців подарував трагікомедію «Солдат і птиці» за мотивами п’єси болгарського драматурга Христо Бойчева. Де закінчується здоровий глузд і починається божевілля? Це питання ставили собі глядачі, дивлячись виставу. Локацію для цієї постановки обрали не випадкову – колишній комбінат хлібопродуктів на Привокзальній на годину перетворився на руїни психіатричної клініки, куди літак ООН помилково скинув пакунки з військовою формою.

А наприкінці першого фестивального дня Харківський вільний простір «Exit» представив абстракт хіп-хоп від Козака – міфічного персонажа.

«Після цієї вистави я все не міг зрозуміти, що мені хотів сказати автор. І згодом я зрозумів, що зробив хрестоматійну помилку. Адже, коли запрошую на вистави сучасного театру, то всім кажу: «Не намагайтеся зрозуміти, а намагайтеся щось для себе зловити». І згодом я зрозумів, що найбільше мені сподобалась теза про скелю, дивлячись на яку ти думаєш, що не можеш її подолати, а коли підходиш ближче - бачиш щілинки, за які чіпляєшся і йдеш далі», - поділився враженнями від вистави заступник міського голови, актор «ГаРмИдЕру», суб’єктивний суддя фестивалю Юрій Моклиця.

Другий фестивальний день теж не залишив байдужим нікого з глядачів. Муніципальний театр міста Йонава (Литва) на території Луцького електроапаратного заводу показав виставу «Додому». Кожен глядач побачив у ній щось своє; хтось – алюзії з історією України, хтось – відгомін нинішньої війни, але для багатьох ця вистава залишила щемливе відчуття повернення додому, де тебе чекає найрідніша людина - Мама.
Театральна лабораторія «ВідСутність» з міста Рівне привезла до Луцька постановку чудового твору геніального Славомира Мрожека «У відкритому морі». Режисер Юрій Паскар створив витончену та стильну комедію на грані абсурду.

А ось уже наступна вистава від харківського театру «Публіцист» мала вікові обмеження 18+, адже «дуже побутова драма» «Десь там і біля» за п’єсою одеського драматурга Ганни Яблонської.

«Вони підняли проблему самотності людини в урбанізованому суспільстві, адже часто ми не помічаємо людей, які необхідні в цьому світі. У них були чудові декорації, чудове і єдине ню», - розповіла суб’єктивний суддя, керуючий партнер галереї сучасного мистецтва України «Арт-Кафедра» Леся Корсак.

Достойним завершенням дня стала вистава «Гамлет» у виконанні «WalnyTeatr» з Варшави (Польща), яка відбулася в стінах замку Любарта. В таємничій атмосфері ночі шекспірівські образи втілювали ляльки, які оживали в руках майстра.
А ось третій день теж неймовірно потішив глядачів. На автодромі у центральному парку культури і відпочинку театр «ArtWay» з міста Батумі (Грузія) розповів сумну історію про двох братів-близнюків, які працюють клоунами. Але насправді історія була не смішна, а надзвичайно сумна, яка демонструвала драму людей, які все своє життя мусять грати коміків.
Згодом зразкова театральна студія «Лицедії» з Києва показала в клубі «Сучасник» виставу для підлітків про недитячі проблеми дітей, про те, чим вони займаються в мережі, і з якими проблемами їм доводиться стикатися в реальному та віртуальному житті.

І на завершення – «Історії з коробки», розказані без слів від молодіжного театру «Дзеркало» з міста Хмельницький в експо-центрі розважального комплексу «Адреналін-сіті».

«Я пригадую, як мені розповідали на географічному факультеті, що одна сторінка карти – це 70 сторінок друкованого тексту. Те, що ви показали – можна описувати в томах. Ще б всі так вміли виражати свої думки, як ви сказали це без слів», - ділиться враженнями від побаченого Юрій Моклиця.

Суб’єктивні судді і вердикти

Урешті, після останньої вистави шалених трьох днів глядачі не розходилися: в урочистій обстановці відбулося закриття фестивалю. Після подяк і грамот партнерам, слово вирішили надати суб’єктивним суддям – людям, які зголосилися оцінити виступи колективів і обирали своїх фаворитів. Саме суб’єктивні судді підготували для акторів подарунки, які найбільше припали до душі. І у кожного був свій.

Начальник управління туризму та промоції міста Луцька Наталія Бунда визнала своїм фаворитом театр «Дзеркало» з Хмельницького, зізнавшись, що сама родом з Хмельниччини? і подякувала організаторам.

«Хочу подякувати за цей грандіозний настрій у місті театру «ГаРмИдЕр». Саме ви є яскравим промінням театрального мистецтва у Луцьку. Я вражена і приємно шокована високим рівнем театрів, тож нелегко бути суддею», - повідомила вона.

Заступник директора по роботі з дітьми луцької міської централізовано бібліотечної системи Ніна Бочарова зізналася, що вперше була на такому фестивалі. Перемогу вона віддала театру з міста «Йонава», який показв історію про маму.

Леся Корсак відзначила студію «Публіцист» (Харків), подарувавши картину-експресію волинського художника, а співвласники антикафе «Іннерспейс» Кирило та Марина Ткачови віддали серце і власноруч зроблену «торбу щастя» Грузії.
А ось колишній Луцький міський голова, голова ГО «Лучани» Богдан Шиба визначив фаворитом литовців.

«Я не сподівався такого високого, досконалого мистецтва в нашому місті, яке продемонстрували учасники фестивалю і освоїли всі можливі й неможливі простори та теми, які хвилюють людей сьогодні», - повідомив він.

А ось заступник Луцького міського голови Юрій Моклиця розповів, що під час фестивалю відбувався ще один мистецький проект: його дружна, графік і дизайнер Вікторія малювала графічні образи, навіяні виставами. Тож саме альбом із замальовками став подарунком для театру-студії «Публіцист».
Лідія Марчук - викладач режисури училища культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського повідомила, що отримала розкішні емоції, актори спонукали до нових бачень і звершень. А перемогу вона віддала «Публіцисту» та театру з Йонави.

Літературознавець Жанна Бортник, своєю чергою, віддала першість колективам «ВідСутність» (Рівне) «Лицедії» (Київ). А ще вона подякувала театру «ГаРмИдЕр», який не пошкодував сил, часу і щоразу дарує лучанам зустрічі з прекрасним.

«Для мене як для глядача важлива розмова про життя. Таку розмову про життя не один рік веде з нами театр «ГаРмИдЕр». Я не знаю, чи вони самі вже зрозуміли, що завдяки їм Луцьк перестав бути театральною провінцією. Я вдячна про розмову, про важливість мрії театру «Темп» з Чернівців, за метафоричність образів, розмову про маму і повернення додому театру з Йонави, за розмову про самотність стильну і дуже щиру театру студії «Публіцист», за нагадування, яка тонка межа між трагічним і комічним, і можна не помітити, як станеш рибою театру із Варшави. Про особисту мою відповідальність сумним клоунам з Грузії, талановиту і щиру розмову про світ дитини в мережі «Лицедіям», і за неймовірне завершення сьогоднішнього дня від «Дзеркала», - поділилася враженнями Жанна Бортник.

До зустрічі, «Мандрівний вішак»

Урешті, після всіх шаленостей і театральних днів, пан Мандрішак знову вирушив у подорож – шукати нові грані мистецтва, аби повернутися назад, до Луцька, уже наступного року з новими виставами, емоціями і враженнями.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 3
1 Показати IP 3 Жовтня 2016 13:56
а став ротедам -де-парі
2 Показати IP 3 Жовтня 2016 17:42
коментар було видалено
3 =)) Показати IP 4 Жовтня 2016 09:47
для меня это не современно, но что-то в этом есть... хорошо что убирали в отдаленных местах! молодцы! и все же я увидел Луцк не с лучшей стороны...

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Loading...
Система Orphus