Новачок «Волині» розповів, як «брав» КУБОК УЄФА. ІНТЕРВ'Ю

З всіх новачків, яких «підписала» луцька «Волинь» на новий сезон, захисник Богдан Шершун є найбільш досвідченим. Ще б пак, не щодня до Луцька приїздять грати володарі Кубка УЄФА, чемпіони Росії. Він, уродженець Хмельницька, повторив шлях свого земляка та легендарного оборонця ЦСКА Володимира Капличного, теж успішно погравши за московську команду. Недарма на Шершуна свого часу звернув увагу тренер національної збірної Олег Блохін. Богдан погодився розповісти «Волинським новинам» про свої минулі футбольні роки та подальші спортивні плани.

Богдан Шершун
Захисник ФК «Волинь». Народився 14 травня 1981 року в Хмельницьку. Зріст: 193 см, вага: 87 кг. Номер на футболці: «23».
Бронзовий призер чемпіонату України: 2001
Чемпіон Росії (1): 2003
Володар Кубка Росії (2): 2002, 2005
Володар Суперкубка Росії: 2004
Володар Кубка УЄФА: 2005
Фіналіст чемпіонату Європи серед юніорів: 2000


«Газзаєв та Кварцяний дуже схожі в емоційному плані»

– Богдане, яке перше враження від Луцька?
– Звісно, що за розмірами це не Москва, але місто затишне та комфортне.
– Якщо порівняти Газзаєва і Кварцяного, є в чомусь схожість?
– До речі, нещодавно я собі ставив таке саме запитання. Вони дуже схожі в емоційному плані. У їхньому серці живе футбол, таке враження, що під час гри вони перебувають на полі з нами, гравцями.
– «Дніпро» в першому раунді Кубка УЄФА 2001/02 потрапив на італійську «Фіорентину», яку тренував Роберто Манчіні. Ти відбігав обидва матчі проти цього клубу. Чи важко було тобі, ще юнаку, змагатися на одному полі з такими зірками, як: Алекс Маннігер, Енріко К'єза, Анджело Ді Лівіо, Предраг Міятовіч, Нуно Гомеш?
– Потрапив я в «Дніпро» ще за часів В’ячеслава Грозного. Але коли ми вийшли в єврокубки, то команду тренував Микола Федоренко. Вдома з італійцями ми зіграли 0:0, а у Флоренції поступилися – 1:2. Але це став дорогоцінний досвід. Шанси пройти «фіалок» були невеликі. В тих матчах за «Дніпро» грав знайомий волинянам Роман Максимюк.
– Через малий проміжок часу ти успішно перейшов до московського ЦСКА.
– Так, адже в 2002-ому «армійці» виграли Кубок Росії. У фіналі ми тоді обіграли «Зеніт». А в тій грі головою я віддав гольовий пас на партнера Ігоря Яновського. В тому ж сезоні навіть забив важливий м’яч у ворота «зенітівця» В’ячеслава Малафеєва. Трапилося це незабаром після єврокубкового матчу з «Пармою».
– В тому ж сезоні ЦСКА та «Локомотив» набрали однакову кількість очок – по 66. В «золотому» матчі за чемпіонство ти помилився, коли Дмитро Лоськов забив єдиний гол. Переживав після гри?
– Я тоді не зовсім помилився. Просто не встиг накрити Дмитра і він пробив з-під моєї ноги. Так, всю відпустку переживав через цей прикрий епізод. Зате ми взяли «золото» в наступній російській першості.
– Перший твій матч за ЦСКА був у виграному поєдинку проти московського «Динамо». Зараз перша гра за нову команду теж проти «Динамо». Не дивує схожість?
– Так, дебютував я за москвичів в березні 2002 року. Вийшов наприкінці матчу замість Дениса Попова. Але ніяких паралелей не проводжу перед виїздом до Києва.



– У 2004 році на місце Газзаєва прийшов Артур Жорже. Що не вдалося у португальського тренера?
– Як то кажуть, після «батога» прийшов «пряник». В нього зовсім інший менталітет. Ми трішки розслабилися. Через трохи часу в команду повернувся Валерій Георгійович.
– В Лізі Чемпіонів 2004/05 ЦСКА не зумів вийти з групи, пропустивши вперед «Челсі» та «Порту». Зате в тому сезоні ви здобули КУЄФА. Найголовніший клубний турнір (Ліга Чемпіонів, - ВН) дійсно на голову є вищим, аніж Кубок УЄФА?
– На той момент – так! Але і в Лізі ми виглядали добре, ледве не вийшли до плей-оффу. В Парижі впевнено здолали місцевий ПСЖ – 3:1. Сергій Семак зробив тоді хет-трик і незабаром його переманили до себе парижани.
– З Ліги Чемпіонів ви потрапили до 1/16 Кубка УЄФА, де пройшли «Бенфіку». Хоча були шанси потрапити на наші «Шахтар», «Динамо» чи рідне тобі Дніпро». Мав бажання зіграти проти колишніх партнерів?
– Знав, що можемо потрапити на «Дніпро». Але особливо тоді над цим не задумувався. Було бажання пройти якомога далі. В 1/8 зате тоді подужали кривдників «Дніпра» – сербський «Партизан».
– Розпочинаючи з 2003, ти все менше став потрапляти до стартового складу. У чому причина?
– До команди тоді прийшло багато новачків (Акінфеєв, Алдонін, Осмар Феррейра, Оліч, Ярошик, Жирков, Вагнер Лав, Даніель Карвальо, Одіа, Красіч, – ВН). На моїй позиції більше грали Сергій Ігнашевич та Василь Березуцький. При Артуру Жорже ми діяли в чотири захисника. Газзаєв повернувся і став награвати три оборонця. В 2005-ому мене забрав назад до «Дніпра» Євген Кучеревський.
– Порівняй чемпіонати обох держав.
– Думаю, що російська першість буде сильнішою. В нас тільки чотири сильні команди, а там – вісім.
– Після Кучеревського тренером дніпропетровців став Олег Протасов, а далі – Володимир Безсонов. Чому легендарний гравець «Динамо» вирішив тебе віддати до «Арсеналу»?
– Він прийшов і відразу прийняв таке рішення. Тоді в стан «канонірів», окрім мене, перейшли Євген Самодін, Ролан Гусєв.
– За національну збірну ти дебютував проти Македонії восени 2003 року. Не запитував Ванче Шикова чи він пам’ятає ту гру?
– Так-так, питав його чи він грав проти мене, але Ванче відповів, що в той час захищав кольори молодіжної балканської збірної.

«Блохін дав шанс пограти проти пограти проти збірних Македонії, Лівії, Італії, Шотландії»

– На ту гру синьо-жовту дружину виводив Олег Блохін. Чому попередній тренер, Леонід Буряк, не помічав основного гравця команди-чемпіона Росії?
– Зізнатися чесно, то я не знаю. Напевно в нього було своє бачення футболу. Олег Володимирович же дав мені шанс пограти проти збірних Македонії, Лівії, Італії, Шотландії.
– Що схожого в тебе та гравця дортмундської «Боруссії» Матса Хуммельса?
– Не знаю…Можливо те, що ми оборонці?
– Схожість в прізвищі. «Hummel» в перекладі з німецької – «джміль», «шершень».
– Я цього не знав (посміхається, - ВН).
– Згадали «Боруссію»… У фіналі за кого вболівав?
– За «Баварію». До того ж приємно, що наш співвітчизник здобув такий трофей. Хотів щоби мюнхенці виграли всі трофеї. Окрім Бундесліги, люблю італійську серію «А».

«У «Волині» є майбутнє»

– Які будуєш плани з лучанами?
– Повноцінний контракт підписано на рік. Бачу в Луцьку багато молодих футболістів, вважаю в команди є майбутнє.
– За яких умов познайомився з Кварцяним?
– Коли Віталій Володимирович тренував «Кривбас», то я в той час грав за криворіжців. Ось так і познайомилися.
– Хто подобається з захисників світового рівня?
– Відразу на думку спадають італійці Марко Матерацці, Алессандро Неста.
– Що останнє переглянув та прочитав?
– Мені до вподоби драми, мелодрами, не люблю фентезі, жахи. Останній переглянутий фільм – комедія «Стажер». Книг давно не читав. Переважно відвідую футбольні сайти.
Андрій КОВАЛЬ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---