Як лучани побували на Євро-2016

Лучанин Ігор, який на власні очі бачив матчі Євро-2016, розповів про свій візит до Франції та про враження, які залишилися від матчів. Розповідь луцького вболівальника у своєму блозі на Футбол24 описав Андрій Соколовський.

Зовсім трохи залишилося до фіналу Євро-2016. Протягом першої декади червня тисячі українців, аби підтримати синьо-жовту команду, вирушили до Франції. На жаль, збірна України найпершою з-поміж 24 учасників залишила найпрестижніший турнір Старого Світу. Однак у кожній невдачі є свій позитив – замість яскравої гри від наших збірників-туристів, українські вболівальники помилувалися краєвидами чи не найромантичнішої країни світу. "Paris, je t'aime…". Серед численного українського десанту налічувалося й десятки фанів луцької «Волині». Кілька цих хлопців розповіли сайту "Футбол 24" про свої враження від мандрівки Францією.

"Перемога збірної України над Словенією у стикових матчах дала нам чіткий орієнтир, як необхідно провести літню відпустку – ми дружньо вирішили підтримати рідну збірну у Франції. Можливо, такий шанс випадає один раз на життя", – сказав на початку розмови вболівальник Ігор, який і став головним респондентом.

"Отримав велику порцію позитиву після жеребкування фінальної частини змагань, адже міста у яких випало грати збірній Україні географічно розташовані напрочуд зручно. Лілль-Ліон-Марсель – саме такий маршрут заздалегідь намалювала армія наших вболівальників. Це дозволяло поступово перетнути усю Францію з півночі на південь, не роблячи зайвих гаків, не повертаючись двічі у одне й те саме місце", - додає він."Наступний важливий пункт запланованої поїздки – купівля квитків безпосередньо на матчі рідної збірної. Пам’ятаючи про не надто вдалий досвід купівлі "тікетів" на Євро-2012, вирішили спробувати придбати їх через квиткову лотерею, що проводилась на офіційному сайті УЄФА. Замовили на кожного максимально можливу кількість омріяних папірців. Взимку дізналися приємну новину: всі наші заявки виявились виграшними. Умовно не пощастило лише одному колезі, але оскільки кількість виграних квитків виявилась значно більшою, це не спричинило жодних проблем.

Ще кілька наших "зайвих" тікетів опинилося в руках друзів, знайомих. Як показали подальші події, квиткове питання можна було без проблем владнати на місці, при цьому суттєво заощадивши. Безпосередньо під стадіоном знаходилися ті, хто хотів підзаробити на квитках. Вони з радістю віддавали перепустки перед матчем вдвічі-втричі дешевшими від номіналу.

Рекорд демпінгування трапився нам у Ліоні, коли власник "зайвого" квитка І-ої категорії ціною у 140 євро погодився розпрощатися з пропуском за символічні 15 євро – майже в 10 разів менше від номінальної вартості!"."От на чому не вдавалося зекономити, так це на проживанні. Ціни у французьких готелях і так недешеві. А під час проведення турніру "прайзи" взагалі сягнули захмарних висот. На одному відомому сайті реально було замовити номер в місті, де відбувався матч, безпосередньо в день гри, але таке задоволення вартувало щонайменше 200 євро.

Тому задля більшої мобільності та менших фінансових витрат ми вирішили орендувати автомобіль. Зробили це протягом першого дня перебування у Ліллі. Ціна оренди на 11 днів склала 800 євро. Окрім того, половина від цієї суми "пішла" на пальне та на оплату платних автобанів. Якщо розподілити витрачені гроші на транспорт поміж чотирма особами (кількість персон, які користувалися машиною), "накапало" приблизно з кожного по 300 євро – майже та сама сума, яку довелося би викласти за проїзд автобусами. До того ж, оренда автомобіля надавала більше варіантів проживання подалі від великих міст.

Найбільша сума залишена мною в готелі становила 70 євро. За ці гроші провели дві доби в сімейному міні-готелі, що поблизу паризького Діснейленду. Після матчу з німцями заїхали в бельгійське місто Кортрейк. Ночували у хостелі за 24 євро з особи. Відстань від стадіону "П'єр Моруа" (Лілль) до нашого хостелу становила 30 кілометрів"."Продукти купували у супермаркетах. Варто сказати, що тут недороге, але якісне вино: 3-5 євро за пляшку. Можна знайти і за 0,99. А от пиво не вельми смачне, ще й дороге. У відомому завдяки Луї де Фюнесу містечку Сен-Тропе вирішили "шиканути": замовили креветки та устриці. За ці делікатеси сплатили близько тисячі гривень кожен. Загалом, залишив у Франції понад 800 євро.

До України вертали через північну Італію. У центрі Мілану зайшли до одного закладу харчування, замовивши піцу за 6 євро. Думали, що страва буде жалюгідна за розміром, адже у Франції за такі гроші можна хіба кави з круасаном випити. Але ні – нам принесли величезну та смачну піцу"."Окрім споглядання футболу, ставив собі за мету помандрувати Західною Європою. Розпочали ми свої мандри з Бельгії. Якось хотіли скупатися у Північному морі, але рятувальники не дозволили. Мовляв, сезон ще не розпочато. Вже згодом наплавалися у Середземному морі, в італійській Лігурії.

Великі міста не надто сподобалися. Через страйки столичних працівників так і не потрапив на знамениту Ейфелеву вежу.

Позитивні враження залишилися після відвідин невеликих міст. Зокрема, око радує Діжон – столиця Бургундії, та Авіньйон – недовготривала резиденція римських пап. У Сен-Тропе хотіли навідатися до музею, спорудженого на честь кіношного Людовіка Крюшо та його колег-жандармів, але до цього маленького і вельми дорогого містечка ми завітали недільної днини. Музей не працював.

Зате в Монако потрапив в інший музей, автомобільний. У просторих кімнатах зберігається певно до двох сотень шикарних ретро-автомобілів – колекція князя Монако Реньє ІІІ (до слова, князь ще був знаним філателістом, – авт.). Також хотіли зайти до Авіньйонського собору, але побачивши ціну в 13 євро за перепустку, вирішили не турбувати гаманець. Чим далі рухаєшся на південь, тим більше зустрічаєш росіян та російськомовних людей, які тут працюють або ж придбали житло. Певно, в Ніцці їх найбільше. У марсельському кафе зустріли офіціантку родом із Запоріжжя"."Найдужче з-поміж усіх відвіданих стадіонів найбільше сподобався ліонський "Стад Люмьєр". З будь-якої точки чудово видно поле. Єдиний мінус арени – її віддаленість від центру міста. Напередодні матчу з Північною Ірландією до нас підходили вболівальники цієї острівної держави. Фотографувалися, розмовляли, пили пиво… Ірландці казали, що Україна повинна перемогти. Після матчу нам, українцям, було дуже соромно"."Я та мої друзі стали мимовільними свідками фанатських бійок. Спочатку в Ліллі німецькі вболівальники щось не поділили з нашими. А в портовому Марселі польські футбольні хулігани побилися з українцями. Поляки взяли гору, але варто сказати, що їх було кількісно більше"."До рідного Луцька я потрапив 24 червня, привізши з Франції море вражень та спогадів. А також подарунки для друзів".

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---