USD 26.55 26.7
  • USD 26.55 26.7
  • EUR 31.4 31.55
  • PLN 7.35 7.42

Лучанин-водій медслужби врятував життя зенітників в АТО ціною свого здоров’я

Ось уже три місяці він змінює лікарняні палати. З Авдіївки його повезли у Красноармійськ, а звідти – у Дніпро. Там уперше прооперували. Як з’ясувалося згодом, невдало. Ще 3 операції вирішили робити в Києві. Зараз у Сашкових ногах – металеві пластини і постійний біль. Знеболювальні допомагають лише тимчасово.

У 2014-му Олександр Савчук пішов добровольцем в АТО. Точніше, поїхав на «Баббі Любі». У складі 12-го батальйону об’їздив Луганську і Донецьку області. Він – водій медслужби. Згодом свого «Ланоса» також облаштував під медичного, - пише сайт «0332».

Бабі Любі – 40. Він (!) дуже скептично ставиться до журналістів і того, що вони пишуть про всіх і все, а надто – про нього. Тому ретельно добирає слова у розмові. Його мобільний практично не змовкає. Навіть тоді, коли він у лікарняному візку в чотирьох шпитальних стінах. Доводиться вклинюватися у суцільні перемовини. Приречено зітхаючи, Баба Люба погоджується на невеличке інтерв’ю. При цьому не забуває періодично нагадувати, що «ті журналісти як напишуть!» .

Баба Люба – це лучанин Олександр Савчук. Постать, оповита численними легендами й історіями, які колись, можливо, увійдуть до авторської книги. Пригоди самі його знаходять, а він завжди йде їм назустріч. І це лише одна з особливостей Баби Люби.

Це прізвисько закріпилося за ним після того, як луцькі волонтери переобладнали мікроавтобус у шпиталь на колесах і написали на ньому «Бабба Люба». Кермувати в самісіньку зону АТО випало саме Сашкові.
Бабба – персонаж із фільму «Форрест Гамп». Під час війни у В’єтнамі Форрест виносив поранених із поля бою. Шпиталь на колесах, за задумом волонтерів, мав би виконувати ту ж функцію – допомагати пораненим військовим у зоні АТО.

А про всерозуміючу бабу Любу співав у своїй пісні Юрій Лоза. Тож, напис на машині став знаковим, а прізвисько не просто закріпилося, а й дотепер є Сашковим позивним.

СПОЧАТКУ БУЛА... КАМЕРА

У біографії Олександра є цікава сторінка, про яку згадує хоч і не багатослівно, та все ж по-особливому. Колись давно він працював техніком із озвучування фільмів у народній аматорській кіностудії «Волинь» під керівництвом Бориса Ревенка. Це фактично був його перший «хліб». Знання відеозйомки виручали потім ще не раз. Він, як і багато тих, хто знав цю справу, знімав весілля.

А поміж тим робив людям ремонти у домівках, і всю суміжну роботу. Побувавши на заробітках у Москві, зацікавився саме ремонтами. Олександр може все: і плитку покласти, і з електрикою допоможе, і сантехніку встановить. Про таких кажуть, що не вони бояться роботи, а робота їх боїться.
У розпал Майдану він покинув усе і поїхав у Київ – «не для того, щоб бити тітушок чи кидати цеглу у «беркутів», а для того, щоб захищати своїх». Знаючи Сашка трохи довше, ніж записувалося інтерв’ю, можу сказати, що по-іншому він би і не зміг вчинити.

20 лютого 2014 року, коли відбувався масовий розстріл, під свист куль, Олександр Савчук документував події на відео, а потім допомагав носити поранених поблизу Жовтневого палацу. Найбільшою перемогою Майдану він називає об’єднання українців як нації. І не менш важливим для нього є те, що колишня дружина – етнічна росіянка – лишилася в Україні і носить тепер вишиванку. Тому й каже: «Ми нічого на Майдані не відвоювали і не вивоювали. Ми просто стали нацією»...

I LOVE 12 БАТАЛЬЙОН

У 2014-му Олександр Савчук пішов добровольцем в АТО. Точніше, поїхав на «Баббі Любі». У складі 12-го батальйону об’їздив Луганську і Донецьку області. Він – водій медслужби. Згодом свого «Ланоса» також облаштував під медичного.
В АТО він і закохався. У Бердичеві зустрів Наталку - інструкторку з тактичної медицини. Їхній квітково-подарунковий період триває досі. Каже, що жінці-військовій необхідно дарувати те, що їй там не вистачає – квіти і різні дрібнички. Хоча із Сашкових уст то звучить досить скромно і просто, насправді чого лише варта дизайнерська парасоля – під колір форми з написом «I love 12 батальйон»! Її допоміг виготовити вірний друг, волонтер і активіст Дмитро Сандалов.

Нещодавно Баба Люба утнув те, що може тільки він: у лікарняному візку, перебуваючи на лікуванні в київському Інституті травматології, сів у поїзд і поїхав до Наталки у Краматорськ. Бо хтозна, коли ще побачаться...

ЯКБИ НЕ ВОЛОНТЕРИ...

23 липня цього року Баба Люба з 5-ма переломами обох ніг почав свій шпитальний марафон. Того дня він їхав на ГАЗі-66 із зенітниками в Авдіївку. Коли зрозумів, що гальма вантажівки відмовили, скерував авто у бетонний відсік блок-посту. Попереду була річка, тож рішення довелося приймати миттєво. Він розвернув ГАЗ так, щоб врятувати людей, підставивши під удар свою, водійську сторону.

Ось уже три місяці він змінює лікарняні палати. З Авдіївки його повезли у Красноармійськ, а звідти – у Дніпро. Там уперше прооперували. Як з’ясувалося згодом, невдало. Ще 3 операції вирішили робити в Києві. Зараз у Сашкових ногах – металеві пластини і постійний біль. Знеболювальні допомагають лише тимчасово.

Тиждень тому він приїхав у луцький військовий шпиталь. І тепер його можуть провідувати друзі та рідні. Донька Олександра і мама Зоя Федорівна з усім терпінням і любов’ю опікуються ним.
На всьому військово-медичному шляху завжди були і є волонтери. Всі Сашкові операції відбувалися за кошти, які вони збирали з допомогою небайдужих людей. У Дніпрі волонтери не просто допомагали – вони возили Бабу Любу на екскурсії, катали на катері. Київські волонтери допомогли сісти у поїзд до Краматорська, а там його зустріли інші волонтери, які відвезли до коханої Наталки.

Якби не волонтери, каже він... І тут ставлю три крапки, бо саме цим людям низький уклін і велика людська шана.

Найважче Бабі Любі перебувати у 4 стінах. Він постійно рветься комусь допомагати. Навіть у візку. «Мені нічого не треба, але коли мене щось просять, я роблю»…

Цими днями до Луцька Олександрові Савчуку привезли другу медаль. За що була перша, він не хоче розповідати. Друга – за те, що, ризикуючи власним життям, врятував інші.
Попри біль, переломи, лікарняні палати він готовий повертатися назад. Каже, що як одужає, обов’язково дослужить. Адже контракт укладав «до кінця особливого періоду».

Текст і фото Ірини Кунинець
Загрузка...

Редакція сайту прийняла рішення тимчасово закрити коментування під новинами, які стосуються військових подій на сході.
В Україні триває війна, зокрема інформаційна. Таким чином, ми не можемо допустити, щоб ресурс Інформаційного агентства Волинські Новини використовували як майданчик для дестабілізації ситуації.


Утім нам важлива думка нашого читача, тож запрошуємо до обговорення публікацій на сторінках агентства в соціальних мережах.



Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.