USD 24.75 24.95
  • USD 24.75 24.95
  • EUR 27.2 27.5
  • PLN 6.35 6.45

На Волині зустріли звільненого з полону бійця, син якого - у комі

У день пам’яті праведної Анни у селі Ржищів зустрічали Визволеного з полону земляка, бійця ЗСУ Анатолія Семенюка.

Більше чотирьох місяців у полоні в проросійських бойовиків перебував волинянин Анатолій Семенюк, житель села Ржищів Горохівського району.

Як повідомляло Інформаційне агентство Волинські Новини, він – один із десяти військовослужбовців, визволених з полону 10 липня. Проходив лікування в Харківському госпіталі.

Зустрічали його не просто у день, коли Православна церква поминає праведну Анну, котра подарувала світові Богородицю. Зустрічали у древньому ржищівському храмі, спорудженому предками ще у 1779 році на честь Зачаття праведної Анни.

Довгою була ця дорога до дому мобілізованого 50-річного солдата. Він пройшов пекло оточення під Дебальцевим, був поранений, мало не замерз, врешті потрапив у полон.

Додому Анатолія привіз голова інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук. Ця дорога також була нелегкою, ламалися машини, і треба ж було десь їх брати. Загалом добиралися чотирма автомобілями.



Село Ржищів – на самій межі Волині та Львівщини. Коли сталася біда з чоловіком, дружина Анатолія звернулася і до свого батюшки, отця Валентина. Тільки тепер отець Валентин міг розказати про поїздку у Луганськ, ще напередодні Святої Трійці, разом з протоієреєм Георгієм Зарафутдіновим, настоятелем храму УПЦ у селі Борочиче Горохівського райогу. Отець Георгій вже привозив додому визволеного з полону свого парафіянина, не один раз возив українським військовим, серед яких були і волиняни, пожертви від вірних УПЦ Мар’янівського благочиння. Перемовини про визволення з полону простого волинського чоловіка раба Божого Анатолія священики вели за підтримки багатьох людей: священиків з Луганщини, волонтерів, за посередництва волинської Спілки ветеранів Афганістану.

Проте ця дорога у Луганськ була важкою не тільки морально. Вона була важкою в усіх значеннях. Треба було пройти більше, ніж через двадцять блокпостів, з одного й іншого боку. На деяких у вартових виникало питання, а чому це священики зібралися визволяти когось з полону… «Тоді я відповідав: а якби ти туди потрапив, і визволити тебе, спробувати це зробити міг би тільки священик?.. Такий аргумент доходив, як кажуть, зразу, і нас пропускали далі», – розказує отець Валентин.

У Станиці Луганській, куди вони добралися вже геть увечері, потрапили під обстріл. “Прилягли з отцем Георгієм відпочити, бо ж потомилися, і сумно жартували, де вранці доведеться нам зустрітися: тут же, в машині, чи вже у вічності?” – пригадує отець Валентин. Він та отець Георгій Зарафутдінов дякують за розуміння і підтримку керуючому Луганською єпархією УПЦ митрополиту Митрофану, архімандриту Тихону, протоієрею Руслану Простопчуку, вихованцю Волинської духовної семінарії і волинянину за походженням, якому Господь призначив місце служіння у Луганську, де він перебуває і нині. У Троїцьку батьківську суботу волинські священики помолилися у храмі в Луганську. Перемовини з різними, як кажуть, людьми посприяли тому, що згодом Анатолія Семенюка першим призначили для обміну…

Проте ще були тижні його реабілітації у Харкові, де у військовій частині він зміг зібрати чимало документів для оформлення статусу учасника бойових дій. Тим часом родина у Ржищеві збирала кошти, аби привезти його на Волинь, і в цьому допомагало все село, все благочиння. Дружина ж чекала свого чоловіка біля ліжка хворого сина… 22-річний Андрій потрапив в аварію, і перебуває у комі. Лежить він вже удома.

« Ще коли ми були у лікарні, в нейрохірургічному відділенні, нас провідав отець Валентин з матушкою. Батюшка повідомив, що їде на схід разом з отцем Георгієм шукати мого чоловіка. Я просила його не їхати, бо знаю, що в нього багато діток, і матушка так само ж буде переживати за нього, як за свого. А тепер дякую матушці Олені, що змирилася, відпустила свого батюшку за моїм чоловіком», – каже Руслана Семенюк.

Спочатку був Луганськ, тепер ось – Харків. Привезти звідти чоловіка Руслана також попросила священика. Отець Валентин вирушив серед ночі власною машиною, яка по дорозі зламалася… Виручив керуючий Житомирською єпархією УПЦ Архієпископ Никодим (який служив колись і на Волині). Завдяки секретарю Волинської єпархії УПЦ протоієреєю Миколаю Бондаруку знайшли транспорт і в Києві, і так Господь вів від одних добрих людей до інших.

Звістки, що чоловіка вже везуть додому, Руслана Семенюк дочекалася на 115 день перебування у комі сина Андрія. Каже, що дуже вдячна Богу за це чудо повернення, і вірить у силу материнської молитви, що Господь подарує зцілення і її дитині. Була вже темна ніч, коли Анатолія привезли у Ржищів. Та Аннозачатівський храм був переповнений. Анатолій зайшов у храм з великим для себе подарунком: іконою Києво-Печерських святих, яку у Лаврі йому подарував керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Антоній. Він прийняв отця Валентина Марчука і його підопічного, благословив і відзначив велику роботу Волинської єпархії УПЦ по визволенню полонених бійців української армії. Привіз додому Анатолій і гостинець родині від владики Антонія: цукерки.



У храмі в Ржищеві протоієрей Валентин Марчук з благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта відслужив подячний молебень. Плакали всі присутні, розуміючи, що пережив їхній земляк і яку милість явив Господь через своїх духовних пастирів, через інших по-християнськи милосердних людей, аби зранений, пройшовши пекло оточення і полону раб Божий Анатолій зміг повернутися у рідний дім… Не зважаючи на пізню пору, в Ржищів з’їхалися і священики (було 10 батюшок) з Мар’янівського та Горохівського благочинь. Не зміг через хворобу прибути отець Георгій Зарафутдінов. Під час молебню співали і хор священиків, і хор місцевого храму.



«Те, що роблять по визволенню полонених наших парафіян священики, то не є подвигом, – вважає протоієрей Валентин Марчук. – Ми робимо те, на що нас благословив Христос, Який сказав: «Я був в темниці і ви відвідали Мене, Я був голодний і ви накормили Мене». Анатолій був у темниці, в полоні, а тепер ми вдома, а ми просто виконали заповідь Божу».

Руслана Семенюк розказує, що до неї телефонує багато жінок, чиї чоловіки або пропали під Дебальцевим, або в інших точках цієї неоголошеної війни. Вона радить їм звертатися за підтримкою до священиків, бо родині їхній співчували багато хто, люди надсилають кошти на реабілітацію сина. Дехто обіцявся і чоловіка привезти з Харкова, а довелося терміново телефонувати їй до отця Валентина...

Наталія МАЛІМОН

Фото надала прес-служба Волинської єпархії
Реклама
Загрузка...

Редакція сайту прийняла рішення тимчасово закрити коментування під новинами, які стосуються військових подій на сході.
В Україні триває війна, зокрема інформаційна. Таким чином, ми не можемо допустити, щоб ресурс Інформаційного агентства Волинські Новини використовували як майданчик для дестабілізації ситуації.


Утім нам важлива думка нашого читача, тож запрошуємо до обговорення публікацій на сторінках агентства в соціальних мережах.



Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.