USD 26.30 26.42
  • USD 26.30 26.42
  • EUR 30.40 30.50
  • PLN 6.50 6.68

У чому помилився Кремль або Гра з нульовою сумою

Гарячково перебираючи можливі відповіді на революцію в Україні, яка сприймалася як надзвичайно гостра політична загроза, у 2014 році Кремль, після анексії Криму та низки ситуативних імпровізацій, зробив ставку на добре відомий і перевірений інструмент – створення керованого конфлікту. В чому помилився Кремль - про це та інше - в матеріалі Європейської правди.

Вибір був непростим. Анексувавши Крим, Путін зробив заявку на створення нового світового порядку. Тоді його звинувачували у відриві від реальності, але цей відрив був частиною стратегічного плану.

Однак якщо анексія Криму – крок до нової, такої бажаної для Кремля реальності, то вибір "замороженого" конфлікту на Донбасі – це тріумф реальності старої. Між іншим, той факт, що інструмент був обраний настільки застарілий, грубий і "вчорашній", заслуговує на окрему розмову і краще за будь-що інше відображає сутність запропонованого "русского мира ".

Були у Москви й інші альтернативи, але зрештою був обраний найбезпечніший з найбільш ризикованих варіантів.

Досвід десятиліть управління "замороженими" конфліктами на пострадянській території компенсував Москві відсутність по-справжньому хороших ідей і натхнення.

У кризовій ситуації, коли часу було мало, а рівень невизначеності зашкалював, кремлівські стратеги обрали, як Остап Бендер у своєму знаменитому сеансі одночасної шахової гри, "хоча й застарілий, але досить вірний захист Філідора".

Це допомогло звести до мінімуму непередбачувані повороти подій. Починаючи з літа 2014 року конфлікт на Донбасі йшов за траєкторією, добре знайомою на прикладі подій у Придністров'ї, Абхазії та Південній Осетії.

Орієнтуватися на місцевості Москві стало легше, але за все доводиться платити. Кидаючи виклик світовому порядку, не варто сподіватися на безпечну і передбачувану партію. Гра ва-банк не може бути обережною.

Кремль заплатив і продовжує платити за зниження невизначеності в конфлікті високу ціну. І саме ця ціна може стати ресурсом України.

Ключ до вирішення конфлікту на Донбасі захований у позиції Росії. У Москві мають якомога краще усвідомити ризики і втрати, які несе Росії продовження війни. Ця ціна складається з репутаційних втрат, ослаблення безпеки, підриву м'яких силових можливостей РФ і загального погіршення її позицій у світовій політиці. Фактично своєю тактикою щодо України Росія домагається результатів, прямо протилежних її національним інтересам.

Головний ризик полягає в тому, що внаслідок дій Москви роль і значення військової сили на пострадянському просторі значно зростуть, що призведе, зрештою, до скорочення як можливостей Росії нав'язувати будь-що своїм сусідам, так і силових переваг над ними.

Зростання військових бюджетів, а разом з тим і взаємної недовіри, швидко зроблять пострадянський простір схожим швидше на Східну Азію, ніж на Західну Європу. Порівнявши, скажімо, Німеччину і Китай, можна легко побачити, як силові переваги по-різному реалізуються залежно від середовища.

Далі істотно зростуть витрати на підтримання інтеграційних проектів Москви. На відміну від європейських, ці побудовані на політиці, а не на економіці.

Їхньою рушійною силою є здатність Москви платити за лояльність партнерів, приблизно так само, як це було чверть століття тому з соціалістичним блоком.

Продовжуючи війну в Україні, Кремль підриває власну платоспроможність, одночасно збільшуючи запити своїх союзників у регіоні, що ще залишилися.

Сконструювавши на частині східної території України штучну ідентичність – Радянський Союз в мініатюрі, Москва продемонструвала всьому світу свою модель розвитку.

Багато хто жахнувся. Що найгірше для Кремля – жахнувся і багато хто з цільової аудиторії "русского мира".

Використання військової сили майже завжди підриває так звані "м'які" можливості впливу: імідж, цінності, репутацію. Війна США в Іраку дванадцять років тому, навіть в ім'я поширення демократії та безпеки, завершила, на думку багатьох, епоху американської гегемонії.

Війна Росії в Україні заради повернення в найпохмуріше минуле може поставити під питання регіональний статус Росії – статус, який ще два роки тому ні в кого не викликав сумнівів.

Кожен день війни віддаляє Росію від статусу великої держави, а не наближає до нього.

Віра російського керівництва в силу геополітики і сфер впливу не витримує перевірки дійсністю: можливості Росії впливати на загальносвітові процеси стрімко скорочуються, незважаючи на територіальні надбання.

Контроль над Україною, якого так прагнуть у Кремлі, навіть якщо його вдасться досягти, вже нічого не дасть, крім проблем. Конкретизація цих ризиків, розгортання їх історичної перспективи дадуть більш повне уявлення про ситуацію, в яку загнав себе Кремль.

Нашим інтересам зараз відповідає якомога повніше усвідомлення Москвою загроз, які несе в собі її нинішня стратегія щодо України.

Сьогоднішні українсько-російські відносини перебувають у стадії гри з нульовою сумою, де панує повна недовіра, а виграш однієї сторони дорівнює програшу іншої. Зазвичай у таких відносинах найкраще не просто збільшувати збитки опонента від протистояння, але й тримати його в курсі всіх деталей цього.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

Реклама
Loading...

Редакція сайту прийняла рішення тимчасово закрити коментування під новинами, які стосуються військових подій на сході.
В Україні триває війна, зокрема інформаційна. Таким чином, ми не можемо допустити, щоб ресурс Інформаційного агентства Волинські Новини використовували як майданчик для дестабілізації ситуації.


Утім нам важлива думка нашого читача, тож запрошуємо до обговорення публікацій на сторінках агентства в соціальних мережах.




Loading...
Система Orphus