USD 39.00 39.40
  • USD 39.00 39.40
  • EUR 39.20 39.40
  • PLN 9.71 9.93

Як загинув легендарний чеченський генерал, який воював на боці України

4 Лютого 2015 11:36
Колишній обвинувачуваний в організації теракту проти президента Росії Володимира Путіна Адам Осмаєв очолив Міжнародний миротворчий батальйон імені Джохара Дудаєва, що воює на боці України в зоні АТО.

Осмаєв замінив на цій посаді комбата Ісу Мунаєва, який загинув у бою 1 лютого під час артобстрілу під Дебальцевим.

«Ми зобов'язуємося продовжити його справу, і будемо займатися створенням батальйону імені Іси Мунаєва на його честь, як діючого підрозділу в складі збройних сил України», - повідомила дружина Осмаєва Аміну Окуєва, яка зараз виконує обов'язки прес-офіцера батальйону. Про це пишуть Українські Новини.

Нагадаємо, у листопаді приморський суд Одеси звільнив з-під варти росіянина Адама Осмаєва, якого обвинувачували в підготовці теракту проти президента РФ Володимира Путіна.

Зауважимо, 5 лютого о 19:00 на Майдані в столиці відбудеться реквієм за бойовим побратимом Ісою Мунаєвим і всіма хлопцями, загиблими на сході, - написав сьогодні, 4 лютого, керівник батальйону «Донбас» Семен Семенченко у себе в Фейсбук.

Окрім того, він розповів про обставини, за яких загинув легендарний чеченський генерал.

«Загинув мій бойовий товариш, воїн з великої літери, бригадний генерал Ічкерії Мунаєв Іса. Я не хотів нічого писати, занадто багато було втрат в останні дні, занадто великий контраст між фронтом і тим продажним бля**твом, який часто я бачу в тилу. Але розповісти про його останній бій я повинен, як і маю виконати слово, яке йому дав, - допомогти легалізувати батальйон імені Джохара Дудаєва. Тепер це – те, що я і Адам, заступник Іси по батальйону, зобов'язані довести до кінця.

У Дебальцевому назрівав черговий котел. Терористи і війська РФ намагалися прорвати лінію ротних опорних пунктів в районі Чорнухине.

Працювали гради, виходили танки на пряму наводку, працювали міномети, постійні атаки на опорні пункти стали безперервними.

Казки про «наш контроль» Вуглегірська закінчилися серйозними боями, в яких загинули 4 бійців "Донбасу" і 12 воїнів ЗСУ. У вирішальний момент з'явилася інформація про те, що 14 танків РФ пішли від Єнакієве до Вуглегірська.

Батальйон "Світязь" (основну частину якого становлять волиняни – авт.), скориставшись відволіканням сил противника, вийшов з оточення.

Артилерія ЗСУ завдала удару по лісу вище Вуглегірська і звідти вийшло 16 танків РФ і перейшли в безпечний район. Стало абсолютно ясно, що якби взяли Вуглегірськ, регулярні війська РФ зачинили б пастку.

І тут подзвонив Іса.

Подзвонив і запропонував допомогу. Я не маю права зараз писати про інші обставини тих днів. Але ситуація була набагато гірша, ніж просто "наступають". Іса пропонував допомогти напередодні, в день штурму Вуглегірська. Але він напередодні вже дав слово іншим частинам, що допоможе в районі Бахмутовської траси, де всі чекали приходу супротивника. А слово Іса тримав.

Він прибув до Дебальцеве зі своїми бійцями. У батальйон Іси входили нохчи, росіяни, українці, грузини. Мало зброї, але багато духу. У штабі ЗСУ зраділи підкріпленню і було прийнято рішення, що Донбас і батальйон імені Дудаєва сформують дві групи винищувачів танків, які зупинять штурми опорних пунктів.

Частину хлопців ми залишили у нас на базі, частина разом з комбатом Мунаєвим виїхала на завдання. Я взяв із собою розвідника, сапера і двох бійців супроводу і поїхав разом з ними. Донбас в цей день втратив 4 – вони загинули, 11-ох поранили, і ми вирішили, що вилазку проведемо малою групою, а потім будемо щодоби змінювати один одного.

Я вважав своїм обов'язком поїхати зі своїми бойовими товаришами на нічну розвідку.

Виїхали опівночі. Після довгих пошуків вийшли на опорний пункт "Балу". Розбиті танки і БМП, каркаси машин, що іржавіють, постійні мінометні обстріли і люди бігають між деревами з великокаліберними кулеметами ... Черга, потім запрацював АГС. Я зайшов за дерево, але подивившись, як Іса діловито пробирається по нічному лісі, пішов за ним.

Потім було три години розмов у сирому, промерзлому бліндажі з хлопцями, які тримали опорний пункт. Чекали провідника до Чорнухиного. Я - то провалювався в сон, то прислухався до того, що розповідав хлопцям Іса.

Про життя в Данії, про те, як гордий народ Ічкерії зупинив російську військову машину. Про те, що не потрібно боятися і як в майбутньому Україна буде поставляти Ічкерії пшеницю і отримувати нафтопродукти.

Дізнавшись про те, що в бліндажі є грузин, Іса запросив одного з своїх бійців, теж грузина, познайомив їх, сказав пару добрих слів.

Приїхав провідник, ми вилізли з бліндажа під мокрий сніг і безперервну роботу великокаліберного кулемета, поїхали туди, де було ще спекотніше, де продовжував відчайдушно опиратися ще один опорний пункт - в Чорнухине.

Виходячи з машини, один з бійців Іси помітив у тепловізор теплову пляму в лісі. Іса, підкинувши автомат за плече і взявши з собою двох бійців (хай вчаться), пірнув у нічний ліс. Тривога виявилася помилковою ...

З Чорнухиному, з опорного пункту ЗСУ, за нами прислали стару роздовбану «таблетку». Ми з Ісою відпустили водіїв і поїхали по непролазному бруду до заграви, яка палахкотіла після роботи «Градів». Водій попередив нас: «якщо що» стріляти треба через скло. А взагалі якщо «бахнути» з РПГ то все, «пишіть листи». Приїхали в опорний пункт. З одного боку залізничних вагонів - терористи, з іншого - наші хлопці. Усередині холодно, люди стоять і сидять на бетонній підлозі, не випускають з рук зброю ...

Познайомилися з комбатом, обговорили ситуацію. Наш розвідник задав всі необхідні позначки на карту, а сапер, як дитина, радів тому, що тут є і потрібні підривники, і «монки», загалом все по-дорослому.

Постійні обстріли з «градів» і «ураганів», танки, диверсанти, групи відморозків з гранатометами. Наша техніка виходить з ладу через неякісний ремонт та відсутні запчастини. Сусідній опорник упав і наші не можуть навіть вивезти тіла ...

Було вже 4 ранку, коли ми почали прощатися. Домовилися, що частина бійців Іси поживуть на нашій базі в Дебальцеве, я підберу ризикових хлопців «з Донбасу» і, міняючись щоночі, ми будемо палити ворожі танки, а потім «відіжмемо» назад захоплений опорний пункт.

Іса вже намітив собі яблуневий садок, куди вранці виходять на бойову позицію російські танки і спланував, куди сяде кожен з його загону, він - як завжди попереду зі «джмелем».

Потім почалося дивне. Незважаючи на ранковий обстріл з «Градів», машина супроводу, та сама «таблетка», все не йшла. Потім довго виганяли якийсь «форд» з гаража, який навіщось мав їхати з нами. Потім фраза з чиєїсь рації «Вони виїжджають тією ж дорогою по тій же розвилці», через 40 хвилин нарешті старт, прощальне рукостискання з Ісою, забираємо двох його бійців у супровід, ще двох приблудних бідолах з розбитої частини ЗСУ, які попросили довезти до штабу і вперед.

Знову палаючі будинки, ліс, знову незрозуміла зупинка на 15 хвилин, поки витягали загрузлий в бруді «форд», початок роботи «Градів» і знову незрозуміла зупинка вже на трасі.

Потім ЗСУшная «таблетка» повезла нас до блокпосту, де чекали наші машини. Потім спалах, удар, ще один. Спалах світла, тягнуть в Урал ...

Вони були такі ж як Іса. Горді, сміливі, воїни. «Медок», який сидів праворуч від мене, загинув миттєво. Ще вдень раніше вони забирали нашу стару «Шкоду» з під обстрілу в Вуглегірську, коли вибуховою хвилею йому мало не знесло голову і кров текла з вух та носа. І слова «нічого, прорвемося». Сапер «Борис», який сидів ліворуч, так радів халявним детонаторам ... Перелом основи черепа, у важкому стані в сусідній палаті .... Хлопці з ЗСУ, Донбасу, хлопці Іси, поранені і загиблі, вони – найкраще, що є у нашої країни.

Потім була холодна підлога госпіталю в Артемівську, гостре почуття тривоги, приїзд офіцерів батальйону і моя команда на ротацію штурмової роти батальйону, на її виведення на іншу ділянку ...

І «Ураган», який вліпився в будинок в Дебальцевому, залишений нами. Через дві години після виїзду.

І дзвінок уже в Харкові, після операції - Іса загинув ... Немає зв'язку зараз з тим опорним пунктом. Не знаю, як і де це було. Напевно там, десь в цьому яблуневому саду ...

Господи, прийми вірних синів своїх.

Слава Україні.

Спасибі, Іса

ЧИТАТИ ЩЕ: ЧЕЧНЮ ЗБУРИЛА ЗАГИБЕЛЬ ІСИ МУНАЄВА: УКРАЇНЦЯМ ЙДЕ ВЕЛИКА ПОМІЧ, - ЗМІ

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Редакція сайту прийняла рішення тимчасово закрити коментування під новинами, які стосуються військових подій на сході.
В Україні триває війна, зокрема інформаційна. Таким чином, ми не можемо допустити, щоб ресурс Інформаційного агентства Волинські Новини використовували як майданчик для дестабілізації ситуації.


Утім нам важлива думка нашого читача, тож запрошуємо до обговорення публікацій на сторінках агентства в соціальних мережах.




Система Orphus