Англійка знайшла родину на Любомльщині

Нещодавно до Любомльського району приїжджала англійка з українським корінням Мері Вальницька. Родичі, які зібралися на зустріч встановили пам’ятний знак на місці дідівської хати.

Про це пише «Волинь-нова».

Матір Мері, Ганна Вавриш, родом із села Пустинка Любомльського району. Жінка, 1920 року народження, походила із родини Вавришів-Чухриїв. Батько - Олександр Вальницький - народився у 1916 році на Галичині у Новому Селі. Служив у польській армії у 1938-39 роках, потім пішов до російської. Під час бою його захопили в полон, разом з іншими полоненими перевезли до Німеччини. Там він працював в копальнях, у бауерів.

У 1942-му проводжали Ганну Вавриш із села до Німеччини на роботу. Тоді їй виповнився 21 рік.

«У 1945 році, далеко від рідної землі і познайомились мама з татом. Тоді вони були в американській зоні в Німеччині. У березні 1946-го батьки одружилися у польській каплиці, вдавши із себе поляків. Адже, коли би зізналися, що українці - не дозволили би»,- розповідає Мері Вальницька.

Невдовзі Ганна та Олександр Вальницькі опинилися у Великобританії, як і багато інших українців. Тоді у них був уже маленький син Міхаш. Там і почали облаштовувати своє господарство.

«Доводилось багато працювати на фермі у північній Англії, посилено і швидко вчити англійську мову. Але мама і тато зуміли дати усьому тому раду, помалу ставали на ноги. У 1956 році батьки, зібравши досить грошей, змогли купити свою ферму в Уельсі.

Я мала 7-8 років, але дуже добре пам’ятаю ті часи. Тримали корів, мали машини і трактори. У сім’ї у нас не було іншої мови, окрім української. Так завжди спілкувалися мама з татом і нас вчили. Тому українську мову знаю, завжди писала листи українською додому, коли вчилася», - пригадує Мері.

Після повноліття Мері Вальницька вступила до університету. У 1978-му вийшла заміж. Господарювали з чоловіком в Уельсі. Ферма була велика, тримали близько 90 корів. Народилося дві доньки - Вікторія та Анабель. Дотепер Мері працює вчителем із дітьми, що мають проблеми із розвитком.

«Тато мав адресу своєї родини, і, коли жив в Англії, часто листувався з рідними. А от мамине життя було невідоме, сховане за завісою. Коли до нас вперше на ферму до Валії приїхала українка, татова племінниця, мені страшенно захотілося побачити життя в Україні, зустрітися із ріднею», - розповідає жінка

Мері Вальницька вперше побувала в Україні У 2003 році. Маршрут гості спочатку пролягав до домівок татової родини - у місто Львів, потім - у Тернопіль. Але жінці дуже хотілося побувати у рідному селі її мами.

«Ми поїхали на те місце, де жила мамина родина. Старожителька Явдоха з Ладині сповістила, що недалеко, у Римачах, живе моя двоюрідна сестра Юлія Денисюк. Заїхали у Римачі, познайомились із Юлею.

У Ковелі є ще рідний дядько Гришко, мамин брат. Мама ж у свій час думала, що її брат загинув на війні біля Франції. Тоді ще мама була жива, лежала у клініці. Померла вона в 2004 році. Разом із татом поховані вони на цвинтарі в Лампетері, а на їх могилах – пам’ятник із написом, що походили вони з України», - каже жінка.

Нинішньої весни англійка Мері Вальницька відвідала Любомльщину й зібрала свою українську родину Вавришів-Чухриїв, аби вшанувати пам’ять своїх рідних. Усі разом побували на місці, де колись стояла батьківська хата. Нині там встановили пам’ятний знак.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---