Чиновникам служба в армії пам’ятна дизентерією і пивом

Сьогодні, в День захисника Вітчизни «ВН» цікавилися у волинських чиновників - чим їм запам’яталася строкова служба у війську.  
Начальник управління охорони здоров’я Луцькради Федір Кошель розповів, що після закінчення інституту служив військовим лікарем у містечку Бологоє, котре розміщене посередині між Москвою та Санкт-Петербургом.
За словами Федора Кошеля, наприкінці 1970-их він був вражений розгулом корости, дизентерія, педикульозу. Служив у війську у 1974-1976 роках і дослужився до звання старшого лейтенанта. Кошель був зразковим офіцером і йому навіть пропонували працювати у військовому госпіталі, проте він повернувся до Луцька.
«Армія мені запам’яталася – дизентерією. У полку, де служило 700 чоловік, усі захворіли на дизентерію. Це були справжні польові випробування, школа молодості», - із посмішкою розповів Кошель. Солдати жили в палатках. Рятували військових миттям рук і антибіотиками. Солдатське поселення нагадувало один великий ізолятор.
«Тому наші сьогоднішні періодичні спалахи дизентерії в Луцьку для мене не новина», - зауважив чиновник.
Директор департаменту культури та історичної спадщини Сергій Годлевський служив у радянській армії в 1986-1988 роках. Курйозним він назвав свій призов до війська.
«До армії я вже йшов кандидатом у майстри спорту із боротьби дзюдо і дуже сильно прагнув потрапити в десантуру. Але у мене слабкуватий зір - лишень 75 %», - сказав Сергій Годлевський. Щоб потрапити до омріяного війська, чиновник украв таблицю для перевірки зору і вивчив її напам’ять. Таким чином Годлевський потрапив до спецназу і став «малиновим беретом». Дослужився до звання сержанта. Служив і в Білорусії, і в Московській області, і в Нагорному Карабаху.
Начальник управління культури Луцької міської ради, соліст гурту «Чорні черешні» Юрій Поліщук пригадав, за його словами, «страшні і майже бандитські» армійські історії. Вирішив розказати одну історію про баню.
Якось 23 лютого він пішов із солдатами у лазню, котра розташована за межами військової частини. Попарившись у лазні, вони із мокрими випраними речами поверталися у військову частину По дорозі купили пива за допомогою молодика, котрий трапився їм. Проте несподівано на шляху з’явився міліцейський патруль. Поліщук із однополчанином дворами накивали п’ятами до військової частини. А ось їхній товариш-татарин відстав і його спіймали із пляшкою пива у мокрих речах.
«Пригода трапилася під час горбачовського «сухого закону». Сховавши пиво, ми прийшли на своє чергування. Нас попередили: якщо «здадуться самі», то всі троє відсидимо на гауптвахті лише одну добу. Якщо не зізнаємося, то татарин сам-один просидить 15 діб. Звісно, ми здалися. Пиво потім таки випили, але вже з відром смаженої картоплі». – пригадує Поліщук.
Начальник управління освіти Луцькради Сергій Калуш розповів, що спочатку проходив військову службу у Чернівцях. Потім - у колишній Чехословаччині. Служив із 1984 по 1986. «Чоловік таки має відслужити в армії. Це в житті хороша школа», - сказав Калуш.   Служба в армії запам’яталася йому початком війни у Афганістані. Він із побратимами прагли служити там, проте їх направили до Чехословаччини.   Директор департаменту підприємництва Луцької міськради Олександр Козлюк розповів, що служив уже в українській армії у 1998 році - служив у секретній частині.
Начальник загально-технічного відділу Ігор Давидов закінчив Курганський військово-авіаційний інститут. Служив у різних гарнізонах колишнього Радянського Союзу. Закінчив службу в Луцьку на посаді заступника начальника штабу частини в званні капітана.
Кумедний випадок стався, коли Ігор Давидов із новобранцями шукали їхню частину, розташовану в Тернополі. Оскільки у цьому місті на той час було кілька військових частин, то хлопці шукали «свою» аж два дні. Тим паче, командира, котрий мав їх супроводжувати, не було. Він захворів.
Секретар Луцької міської ради Анатолій Бірюков служив у 1976-1979 роках. Це була група радянських військ у Німецькій Демократичній Республіці. Війська, де служив Бірюков, опікували повітряним рухом літаків із сусідньої ФРН. Секретар міськради зауважив, що «дідівщини» у війську майже не пригадує. Хоча старші солдати змушували новобранців чистити картоплю на кухні та прибирати казарми.
Луцький міський голова Богдан Шиба не служив у війську.
Начальник головного фінансового управління Ігор Никитюк зауважив, що служив в армії так давно, що й не пам’ятає - де саме. Солдатських байок він не пригадує. Хоча зізнався - відбував строкову службу у 1986 році.   Керівник обласного управління агропромислового розвитку Анатолій Аршулік розповів, що в армії він не служив. Проте після закінчення навчання у вузі проходив курсантські курси у Володимир-Волинську. Нині Аршулік – офіцер запасу.
 

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---