USD 39.75 40.05
  • USD 39.75 40.05
  • EUR 39.85 40.30
  • PLN 9.72 9.96

Вода, іржа і мідні труби. ФОТОРЕПОРТАЖ

4 Грудня 2009 11:07
Про проблему очищення питної води у Луцьку говорять давно. Хоч вона, запевняють у санстанції, й відповідає усім вимогам, проте обладнання часто зношене, й до того ж лучани завжди і традиційно скаржаться на жорсткість води у кранах.
Усі знають, що луцька вода береться з артезіанських свердловин. А от як саме вона очищається і які «мідні труби» проходить перед тим, як потрапити у домівки лучан, – відомо не кожному. Ще менше ці труби бачили. Кому цікаво – тому «ВН» дають таку можливість.
Лучани наразі отримують воду із Гнідавського, Омелянівського та Дубнівського водозаборів підземних джерел. На ці водозабори вода потрапляє із 55 артезіанських свердловин.
Водозабором або водозабірним вузлом називають комплекс обладнання для забору води з джерела, який складається з ряду основних інженерних об’єктів: насосної станції, системи фільтрів, резервуарів, системи замірів тощо.
 «ВН» прогулялися Дубнівським водозабором. На нього вода потрапляє із 55 артезіанських свердловин. Наразі, за словами директора «Луцькводонакалу» Івана Корчука, нині використовується 45 із них. Їхня глибина коливається від 26 до 150 метрів. Життєво необхідну рідину для мешканців обласного центру Волині добуваються глибинні насоси, котрі розміщуються на глибині 25-30 метрів.
Так на поверхні виглядає свердловина. На Дубнівському водозаборі вона лише одна – № 7.

На «Луцькводоканалі» використовують вітчизняні, херсонські, насоси та польські (на фото внизу). Останні хоч і коштують дорожче – майже 40 тисяч гривень, проте й служать довше – близько 2 років. А українські доводиться ремонтувати частіше – кожні 9 місяців. Вартість одного херсонського глибинного насоса – понад 12 тисяч гривень.
Завдяки насосам вода потрапляє на поверхню, де і продовжує свою подорож від свердловин, діаметром від 300 до 600 міліметрів, подається на станцію знезалізнення. Цікаво, що єдине місце на підприємстві, де відкрито можна побачити воду, – це на станції знезалізнення.
На фото – використані насоси

Канавки для води роз’їдає не іржа, а вода, котра під час реакції окиснення очищується від заліза. Тут вода проходить через швидкі безнапірні фільтри і вже практично позбавлена «феруму» потрапляє до резервуару чистої води. І лише після цього відбувається її знезараження за допомогою хлораторних установок. Збудована 1977 року, станція знезалізнення потребує реконструкції.





\"Нутрощі\" станції знезалізнення:



 
Після знезалізнення завдяки насосним станціям вода потрапляє у місто.
На Дубнівському водозаборі знаходиться дві насосні станції (на фото внизу – одна з них). Звідси вода потрапляє в квартири лучан, котрі живуть у центрі, Старому місті, 33-ому та 40-ому кварталах. А ось Омелянівський водозабір постачає воду в район вулиць Володимирської та Львівської. Гнідавський водозабір – мешканцям ДПЗ, села Рованці та ще 3 навколишнім селам.

Насосна станція є санітарним режимним об’єктом, і потрапити туди можна лише за перепустками. Черговий машиніст насосної станції розповів, що за історію роботи «Луцькводоканалу», а це понад 80 років, жодної диверсії для зараження води не було.
Так контролюють подачу води мешканцям обласного центру.

Запас води для лучан зберігається у величезних резервуарах. Щоправда, роздивитися стратегічний запас води поближче не вдалося, адже резервуари знаходять під землею і запломбовані.
У цьому земляному насипі знаходяться щоденні запаси води для жителів Луцька.

Зауважимо, що директор комунального підприємства «Луцькводоканал» Іван Корчук розповів, що наразі реконструкція очисних споруд обласного центру знаходиться на стадії підготовки. Загалом, реконструкція полягатиме в тому, аби поставити на водозаборі, що на вулиці Дубнівській, італійські фільтри для очищення води, а також фільтри для часткового забору води із річки Стир. Воду із головної водної артерії Луцька, за словами Івана Корчука, треба брати, аби пом’якшити трішки жорстку воду, котрою нині користуються мешканці обласного центру Волині. Завершити роботи планують наступного року.
Наразі невідомо, чи допоможе Луцькрада із коштами у реконструкції водоочисних споруд, адже бюджет на 2010 рік наразі не сформований. «Важко сказати», – зазначив директор КП «Луцькводоканал» Іван Корчук. Також невідомо і те, яка фірма виконувати роботи із реконструкції. Мовляв, та, яка виграє тендер.
Головний лікар Луцької міської та районної санітарно-епідеміологічної станції Іван Ульчак розповів, що луцька вода є традиційно жорсткою, адже дістається із підземних джерел. Жорсткою вона є через значний вміст солей, приміром кальцію. Щодо ідеї «Луцькводоканалу» про пом’якшення луцької води водою зі Стиру, то головний лікар санстанції повідомив, що це питання наразі вивчається, адже колись існувала заборона про взяття води зі Стиру. У підсумку він зазначив, що наразі від «Водоканалу» до санації поки що ніхто не звертався.
На підприємстві уже знаходяться два італійські фільтри (один з них – на фото внизу), куплені кілька років тому. Тоді один із них коштував 900 тисяч гривень. Проте вони ще не запущені в дію. Усього для «Луцькводоканалу» треба 8 подібних фільтрів. У сусідній Білорусі уже працюють із такими фільтрами.

Додамо, що від споживання води із річки Стир відмовилися 2002 року. Серед причин цього озвучують декілька, приміром, зменшення споживання лучанами води. Мовляв, обійдемося і підземними джерелами.
На «Луцькводоканалі» пояснили, що річка Стир є досить швидкою, і завдяки цьому вода пом’якшується. На річці відсутні застої, а далі по течії немає й хімічних заводів. Цю воду можна назвати однією із найдешевших, адже на її добування використовується менше електроенергії, аніж для видобутку із підземних джерел.
Ось так аналізують луцьку воду:


А ось у лаболаторії воду тричі на день перевіряють на органолептичні показники, тобто смак, запах, каламутність, колір і хімічні показники. Раз на місяць перевірку тут проводить санстанція. Вміст заліза у воді перевірять також тричі на день, наявність хлору – кожну годину.
Історія водогону у місті Луцьку розпочалася у 20-тих роках ХХ століття ще за польського магістрату.
Такою технікою для добування води користувалися «за Польщі»:
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 8
VSC Показати IP 4 Грудня 2009 11:37
Спасибо, для не профессионалов вполне информативно. Мимоходом при хлораторные установки (пережиток прошлого). Фотки, как всегда, слабоваты, особенно в помещении.
Юка Показати IP 4 Грудня 2009 14:11
До VSC: фотки як фотки, чим вони вам не подобаються! а ви подаруйте журналістам "ВН" нову зеркалку останньої моделі з усіма прибамбасами тоді й насолоджуйтеся переглядом фоторепортажів!
Юка Показати IP 4 Грудня 2009 14:12
порівняно з житомирською наша вода ще ого-го, бо там від джерела життя хлоркою тхне на відстані трьох метрів :(
seal Показати IP 4 Грудня 2009 14:49
Ну не знаю. Особисто мене якість нашої водопровідної води не задовольняє. Вже кілька років для пиття купую бутильовану воду. А водопровідну не прокип'ятивши пити не ризикую.
Омелян ) Показати IP 4 Грудня 2009 19:27
а на Малоомеляниках вода - НАЙКРАЩА АААААААААААА
VSC Показати IP 5 Грудня 2009 17:12
2 Юка. Девушка, у каждого своя работа. Посмотрите на снимки в помещении, передний план есть, а задника не видно, да и отблески вспышки явно видны. Все можно снят хорошо, просто надо технику, голову и руки.
OrestN Показати IP 5 Грудня 2009 21:48
Пан Корчук - чудова, ділова людина, він міг би бути дбайливим мером міста!
Таня Показати IP 9 Грудня 2009 13:22
Теж неодноразово чула що на Волині якість питної води одна з найкращих. До слова, центральні ЗМІ неодноразово демонструють процеси не лише очистки води, а наприклад, виготовлення ковбасних виробів, молочних продуктів, напоїв і т. д., але ж люди купувати це і їсти не перестають.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus