За портрет повстанця – 10 років таборів. Полотно душі волинського художника
Полотна художника-горохівчанина Олександра Корецького володіють магією захоплювати, зачаровувати і не відпускати з полону своєї самобутності. Їх бачили тисячі людей, а ось із долею митця мало хто знайомий, - пише сайт «Горохів - моє місто».
Він народився у 1920 році у селі Скобелка, що межує з Гороховом, у боголюбивій і шанованій сім’ї церковного старости. Закінчив місцеву семилітку і мріяв про навчання у Горохівській гімназії. Батьки, не перечили цій мрії, але й подарувати її синові не могли, бо не мали великих статків. Тому й радили заробляти свій хліб руками, навчившись столярській справі.
Краєзнавець Леонід Чучман в історико-краєзнавчому нарисі у 2000-му році напише: «Дуже любив Сашко співати і малювати. Приїхав одного разу до батька чоловік із Почаєва. Побачивши хлопцеві малюнки, зрозумів, що в нього талант від Бога. Так опинився Олександр Корецький в іконописній школі Почаївської Лаври. Неабияка обдарованість, наполегливість і старанність хлопця привернули увагу до нього. Після розмови з митрополитом перед Олександром вимальовується заманлива перспектива подальшого навчання в Кракові, в академії «штук пенькних».
Як би ж то не війна, бо через неї він так і не втрапив до тої майстерні досконалості. Натомість знову повернувся у Горохів, де вже хазяйнували «перші совєти». Нічого іншого не залишалося юнакові, як прийняти пропозицію, що гарантувала свій хліб для прожиття. Тому взявся за художнє оздоблення власною фантазією і руками тодішнього Будинку культури.
Його не обминула служба в Червоній армії, під час якої будував аеродром у Коломиї. Там і втрапив у німецький полон, із якого, казав тоді, що Бог допоміг вернутися додому.
…Нудився, як із приходом «других совєтів» малював на замовлення портрети Сталіна й інших партійних «вождів». Ненависним поглядом супроводжував пензель у власній руці, як малював нею червоні прапори, зірки… Уява тим часом вмудрялася малювати інших людей, інше життя, в якому була вільна Україна і незалежні українці. Поплатився за це чотирнадцятьма місяцями в застінках НКВД, відтак були тортури і десять років таборів у Мордовії за те, що намалював портрет свого двоюрідного брата повстанця Орленка (ним був Федір Янюк із Скобелки). В ті спотворені строком роки він звавя «заключенный К622″.
Не дарма кажуть, що золота душа залишиться золотою, навіть будучи приваленою каменем, бо й серед лісоповалів хтось дізнався про талант Олександра і пензель, за яким сумував не менш, як за ріднею, знову опинився в його руках. Тоді йому дозволили розмальовувати школи, морські клуби…
Коли ж повернувся додому, став щедро залишати назавжди частину своєї світлої душі у розписах храмів Тернопільської, Кіровоградської, Львівської областей, Київських соборів, Свято-Вознесенського храму м.Горохова, Печерної церкви Почаївської Лаври, ікони «Божа Мати та її слід на землі».
Задовго до відкриття музею «Козацькі могили» в селі Пляшева Рівненської області реставрував в Георгіївській церкві роботи відомого українського живописця І.С.Їжакевича.
Полотна-шедеври Олексадра Корецького — «Шевченко над Дніпром», «Щасливе дитинство», «Бій під Милятином», «Розстріляна молодість», «Дитинство Шевченка» і надзвичайно художньо самобутня «Нагорна проповідь», яку намалював у 1958 році.
Олександр Корецький любив Горохів і горохівчан, малюючи його краєвиди, їх портрети. А ще любив гарну українську пісню, даруючи землякам свій чудовий бас у складах народної чоловічої капели, чоловічого квартету, хорах Свято-Вознесенської у Горохові і Свято-Миколаївської — в Скобелці церков.
…Слава про талант самородка з Горохівщини Олександра Корецького облетіла світ і принесла йому запрошення розписувати храм у Єрусалимі. Не встиг, не зміг поїхати туди, знесилений важкою хворобою. У 1997 році Художником, Особистістю, Людиною, яку любили і шанували, якою гордимося і пишаємося, Олександр Іванович Корецький залишив земне життя.
Його Божий дар і майстерність було удостоєно обласної премії імені Йова Кондзелевича.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Він народився у 1920 році у селі Скобелка, що межує з Гороховом, у боголюбивій і шанованій сім’ї церковного старости. Закінчив місцеву семилітку і мріяв про навчання у Горохівській гімназії. Батьки, не перечили цій мрії, але й подарувати її синові не могли, бо не мали великих статків. Тому й радили заробляти свій хліб руками, навчившись столярській справі.
Краєзнавець Леонід Чучман в історико-краєзнавчому нарисі у 2000-му році напише: «Дуже любив Сашко співати і малювати. Приїхав одного разу до батька чоловік із Почаєва. Побачивши хлопцеві малюнки, зрозумів, що в нього талант від Бога. Так опинився Олександр Корецький в іконописній школі Почаївської Лаври. Неабияка обдарованість, наполегливість і старанність хлопця привернули увагу до нього. Після розмови з митрополитом перед Олександром вимальовується заманлива перспектива подальшого навчання в Кракові, в академії «штук пенькних».
Як би ж то не війна, бо через неї він так і не втрапив до тої майстерні досконалості. Натомість знову повернувся у Горохів, де вже хазяйнували «перші совєти». Нічого іншого не залишалося юнакові, як прийняти пропозицію, що гарантувала свій хліб для прожиття. Тому взявся за художнє оздоблення власною фантазією і руками тодішнього Будинку культури.
Його не обминула служба в Червоній армії, під час якої будував аеродром у Коломиї. Там і втрапив у німецький полон, із якого, казав тоді, що Бог допоміг вернутися додому.
…Нудився, як із приходом «других совєтів» малював на замовлення портрети Сталіна й інших партійних «вождів». Ненависним поглядом супроводжував пензель у власній руці, як малював нею червоні прапори, зірки… Уява тим часом вмудрялася малювати інших людей, інше життя, в якому була вільна Україна і незалежні українці. Поплатився за це чотирнадцятьма місяцями в застінках НКВД, відтак були тортури і десять років таборів у Мордовії за те, що намалював портрет свого двоюрідного брата повстанця Орленка (ним був Федір Янюк із Скобелки). В ті спотворені строком роки він звавя «заключенный К622″.
Не дарма кажуть, що золота душа залишиться золотою, навіть будучи приваленою каменем, бо й серед лісоповалів хтось дізнався про талант Олександра і пензель, за яким сумував не менш, як за ріднею, знову опинився в його руках. Тоді йому дозволили розмальовувати школи, морські клуби…
Коли ж повернувся додому, став щедро залишати назавжди частину своєї світлої душі у розписах храмів Тернопільської, Кіровоградської, Львівської областей, Київських соборів, Свято-Вознесенського храму м.Горохова, Печерної церкви Почаївської Лаври, ікони «Божа Мати та її слід на землі».
Задовго до відкриття музею «Козацькі могили» в селі Пляшева Рівненської області реставрував в Георгіївській церкві роботи відомого українського живописця І.С.Їжакевича.
Полотна-шедеври Олексадра Корецького — «Шевченко над Дніпром», «Щасливе дитинство», «Бій під Милятином», «Розстріляна молодість», «Дитинство Шевченка» і надзвичайно художньо самобутня «Нагорна проповідь», яку намалював у 1958 році.
Олександр Корецький любив Горохів і горохівчан, малюючи його краєвиди, їх портрети. А ще любив гарну українську пісню, даруючи землякам свій чудовий бас у складах народної чоловічої капели, чоловічого квартету, хорах Свято-Вознесенської у Горохові і Свято-Миколаївської — в Скобелці церков.
…Слава про талант самородка з Горохівщини Олександра Корецького облетіла світ і принесла йому запрошення розписувати храм у Єрусалимі. Не встиг, не зміг поїхати туди, знесилений важкою хворобою. У 1997 році Художником, Особистістю, Людиною, яку любили і шанували, якою гордимося і пишаємося, Олександр Іванович Корецький залишив земне життя.
Його Божий дар і майстерність було удостоєно обласної премії імені Йова Кондзелевича.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 1
З вдячністю
Показати IP
12 Травня 2015 10:39
Надіюсь, що такі Люди хоча б у потойбіччі отримали сповна те чого не діждались у цьому грішному та несправедливому світі.
Волинянка вкрала у сусіда 16 тисяч, а потім повідомила поліцію, що в неї поцупили гроші та золото
5 Травня 2024 23:31
5 Травня 2024 23:31
Як змінились погляди українців на рідну мову за рік війни. Опитування
5 Травня 2024 23:02
5 Травня 2024 23:02
Кримінальні розваги: на Волині двоє 15-річних юнаків вкрали авто, а потім покинули з пробитим колесом
5 Травня 2024 22:34
5 Травня 2024 22:34
Військовим із волинської сотки відвезли квадрокоптери, маскувальні сітки та смаколики
5 Травня 2024 22:05
5 Травня 2024 22:05
«Ну, прилетить туди, і що?»: в Одесі поліцейська оскандалилася ганебною заявою
5 Травня 2024 21:37
5 Травня 2024 21:37
На Шацьких озерах туристам будуть видавати перепустки: де саме і як отримати
5 Травня 2024 21:08
5 Травня 2024 21:08
Намагалась у суді перекласти вину: у Ковелі п’яна водійка Audi в’їхала у BMW
5 Травня 2024 20:39
5 Травня 2024 20:39
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.