Молитва і зустріч друзів у синіх беретах: у Луцьку святкують день десантника

Святковий молебень за здоров’я бійців десантно-штурмових військ, панахида за полеглих побратимів, покладання квітів до майбутнього пам’ятника на меморіальному комплексі «Вічна слава» та вшанування пам’яті загиблих, які спочивають на міському кладовищі в Гаразджі, а також зустрічі старих друзів і спільні фото – так у Луцьку відзначають День високомобільних десантних військ.

Традиційно бійці зібралися зранку 2 серпня біля Свято-Іллінського храму на спільну молитву. Як пояснюють, завжди приходять саме до цієї церкви, адже її настоятель отець Микола – колишній службовець ВДВ, який служив у розвідувальній роті.

Відзначимо, що День високомобільних десантних військ як професійне свято десантників України офіційно відзначали з 1999 до 2017 року. А у 2017 році свято було замінене на День десантно-штурмових військ, який випадає 21 листопада.

Однак бійці й далі, згідно з традицією, продовжують збиратися 2 серпня – на свято Іллі, адже саме цей святий є покровителем десантників і його зображення на вогняній колісниці міститься на стязі ВДВ.«Ми завжди збираємося на Іллю, адже він покровитель наших крилатих військ. Така традиція. Молебень за всіх, хто відійшов, покладання квітів на меморіалі, а потім на честь Іллі, аби його не образити, умитися водою з фонтану, щоб було покровительство… Раніше теж були показові заходи, наприклад рукопашні поєдинки. Також розказували дітям, що таке тактичне заняття, про саму будову парашута», – розповів комбат Василь Васильович.Він пригадав, що для того, аби отримати посвяту в десантники, потрібно було пройти вишкіл юного десантника, вивчити технічну базу парашута і зробити стрибок.

Сам Василь Васильович служив у спецназі, був в Афганістані в складі групи «Альфа», отримав там поранення, а коли ворог зазіхнув на цілісність України, не роздумуючись, вирушив на схід на захист Батьківщини.Як наголосив Василь Васильович, 2 серпня – це передусім привід зустрітися зі старими друзями. «Навіть, якщо ви тільки вчора попрощалися, сьогодні обнімаєтеся, наче рік не бачилися», – сказав комбат.

«Ми підтримуємо зв’язки з нашими однополчанами. Звісно, дуже багатьох немає. Хтось виїхав… Збираємося на службу, потім їдемо або в центр, або на меморіал, де в нас відкривається пам’ятник, потім у Гаразджі кладемо квіти до могил загиблих, запалюємо лампадки. А далі в кожного індивідуальна програма», – зазначив десантник Юрій.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---