Як художник родом з Волині створює картину. Репортаж

Біле полотно. Пластикове відро з водою. Шпателі. Щітки. Художник Едуард Бєльський виливає трохи води на середину полотна, яке лежить на підлозі, і неймовірно захопливе дійство творення нової картини розпочинається...

Не дивлячись на карантинні обмеження роботи культурних закладів, мистецьке життя в Галереї мистецтв ВО НСХУ не вщухає. Більш того, воно набуває нових форматів і правил спілкування – без звичного багатолюддя презентацій і фуршетного обміну враженнями. У світлих просторих залах змінюються експозиції, художники неформально спілкуються з глядачами на мінізустрічах, шанувальники прекрасного приходять на живі перегляди без звичних анонсів. І коли заходиш у галерею, то кожного разу відчуваєш інтригу – адже невідомо, що там на тебе чекає.От і того липневого дня молоді художники розвішували свої роботи для нової експозиції «Молода Волинь», а у великій залі частину стіни закрив чорний поліетилен. Чоловік у футболці і джинсових шортах натягував білосніжне полотно на велику раму.Наступного дня готове полотно вже стояло біля стіни, і його білий квадрат на чорному поліетилені виглядав як вхід до порталу, за яким – невідомість. Поряд стояв різнокольоровий пластиковий кошик з щітками, ганчір’ям, кілька баночок з акриловими фарбами – чорною, червоною, жовтою, синьою, лежав великий шпатель. Станок, палітра, пензлі – ні, такого не було.Художник поклав полотно на підлогу, спочатку полив водою, а потім прямо із баночки перехилив трохи жовтої фарби на калюжку води на полотні і почав шпателем, широкими мазками розмазувати її по поверхні... Чорна фарба, червона – їх так само нібито недбало, легко художник лив прямо з баночок, змішував шпателем, розтирав щіткою.В якісь моменти він піднімав край полотна, і тоді вода розмивала зображення патьоками. І тоді образ, який поступово там проступав, – обличчя, очі, губи – раптом ніби кудись ховався, потім знову являвся більш чіткими рисами, лукавив, бавився емоціями, манив загадками, посміхався, закопилював тонку губу, вдивлявся в тебе. Це була жінка. «Хто вона?» – спочатку подумала, а потім запитала.Поки Едуард працював (хоча назвати це працею, мабуть, неточно, бо це відбувалося легко, невимушено, але за якимсь інтуїтивним планом автора), його друзі-художники Володимир Марчук, Сергій Корсай, Володимир Жежерун спостерігали за процесом, жартували, що таку картину неможливо скопіювати чи підробити. Віктор Чухрай фіксував цікаві моменти фотокамерою.«Це аватарка жінки з фейсбука, – відповів на моє питання Еудард. –Вона придбала мою картину онлайн, а мені сподобалось її фото. Я запитав, чи можна її намалювати, і вона дозволила». Він показав фото на своєму смартфоні. Було б недоречно очікувати буквальної схожості фото з портретом, але безсумнівно це була Вона! Ніжна, мінлива, загадкова, далека і недосяжна. Як мрія.Наприкінці художник згідно з власним ритуалом взяв тюбик червоного акрилу і поставив яскравий підпис. Фарба протягом кількох днів мусила просохнути, а Едуард час від часу додавав кілька фінальних штрихів вже на майже готовому портреті.Волинянин Едуард Бєльський – один із найуспішніших в Європі українських художників. Автор численних персональних виставок в Австрії, Чехії, Франції, Німеччині, Швеції, Великій Британії, США. Його твори знаходяться в найпрестижніших галереях і приватних колекціях країн Європи і США. Художник з сім’єю мешкає в Словенії, і щороку приїздить на Волинь – до родини. У Луцьку вже відбулося декілька його персональних виставок, під час яких волинські шанувальники сучасного мистецтва оглядали твори, спілкувалися з автором, творили разом з ним.Спостерігаючи за тим, як Едуард творив нову картину, мимоволі задаєшся питанням про причини його приголомшливого успіху серед глядачів, критиків, арт-дилерів. У нього нема болючої проблеми, знайомої багатьом мистцям, коли художник змушує себе ламати на догоду кон’юнктурі, замовника чи обставинам життя. Перед ним відкриті двері найшанованіших галерей України і Європи, а тисячі картин вже зберігаються у музейних і приватних збірнях. Критики досліджують його унікальну манеру, яка поєднала найкращі надбання школи французького експресіонізму в сучасному українському живописі. Мистець не відчуває обмежень ні у виборі технік, матеріалів, тем, формату, місця і країни своєї самопрезентації. Його веде безпомилкова інтуїція Творця.Головне і до мурашок на шкірі потужне відчуття, яке має глядач від споглядання за його роботою, – повна свобода, легкість і спонтанність кожного руху художника, наче він слідує за відомим лише йому творчим планом. І коли з-під його шпателя починає дивитися на тебе фантазійний, небачений раніше образ, то починаєш вірити, що рукою митця керують ангели.Портрет жінки авторства Едуарда Бєльського зараз експонується Галереї мистецтв ВО НСХУ, і кожен глядач може переглянути його наживо, як тільки переступатить поріг закладу.

Персональна сторінка Едуарда Бєльського на сайті Галереї мистецтв https://www.volart.com.ua/art/byelskyy_eduard/

Фото події – Віктор Чухрай

Маша Пилипчук

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---